Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №333/12078/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер № 333/12078/25

Провадження № 2/333/1678/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піх Ю.Р., за участю секретарки судового засідання Пузанової А.В., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Новікова Ігоря Олександровича до Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2025 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла цивільна справа за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Новікова Ігоря Олександровича до Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) про звільнення майна з-під арешту.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 27.07.2010 року, набрало законної сили рішення, що ухвалено Комунарським районним судом м. Запоріжжя за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», «заборгованість за кредитним договором» у розмірі 22 039 гривень 39 копійок. На підставі вищезазначеного рішення, було відкрите виконавче провадження № 31268688. 20.02.2012 року, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Виконавче провадження та рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя, було виконано, що підтверджує довідка, від 23.01.2019 року, за № Д4-В72/62-49, але після виконання рішення суду арешт з майна знятий не був.

Маючи бажання подарувати своїй онучці квартиру було з`ясовано, що на квартиру позивачки досі накладений арешт. У грудні 2025 року, вона звернулася до Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі, щодо зняття арешту, але їй надали письмову відповідь, що у зв`язку із тим що, базу даних Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, наразі Автоматизована система виконавчого провадження, було запроваджено у 2007 році, неможливо надати інформацію щодо підстав відкриття та завершення виконавчого провадження на підставі якого було накладено арешт, оскільки діловодство велось тільки у паперовій формі.

Відповідно до положень Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України за № 2274/5 від 25.12.2008, та Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України за № 1829/5 від 07.06.2018, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. У зв`язку із викладеним вирішити питання щодо зняття арешту не вбачається можливим у зв`язку зі знищенням архіву за закінченням строків зберігання.

Таким чином, вищезазначений арешт накладений безпідставно та позбавляє її розпоряджуватися своїм майном. Тобто, відповідач по справі, який був залучений при накладенні арешту на даний час не може вирішити питання про його зняття. У зв`язку із сформованою ситуацією, вважає що даний арешт підлягає скасуванню, оскільки підстав для накладення заборони на майно, на даний час не має, тому просить суд зняти арешт.

22.12.2025 року ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду в судове засідання.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали та прохали їх задовольнити.

Представник Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з`явився, надав суду відзив, в якому вказав, що за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження 31268688 з примусового виконання виконавчого листа № 2-347 від 27.01.2011, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 22 289,78 грн. 20.02.2012 у вказаному вище виконавчому провадженні державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 11.06.2012 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (що діяв на момент вчинення виконавчої дії) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (направлення виконавчого документу за належністю до іншого органу ДВС). Відповідно до ч.1 ст. 50 того ж Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби), арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Наразі надати більш детальну інформацію не виявляється можливим, оскільки відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить три роки. На теперішній час виконавче провадження, в межах якого накладався арешт на нерухоме майно, знищено у зв`язку з закінченням строків зберігання. Ствердження позивача, що виконавче провадження та рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя було виконано, не відповідає дійсності. Довідка за № Д4-В72/62-49 від 23.01.2019, що підтверджує виконання рішення, до відділу не надходила, позивач (боржник) жодним чином не повідомляв відділ щодо виконання рішення суду та наявності зазначеної довідки. До того ж, арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 1526757, від 07.12.2004, накладений на підставі підстави постанова AM № 665113 від 30.11.2004 ДВС Заводського РУЮ м. Запоріжжя, на теперішній час є погашеним та не має жодного відношення до виконавчого провадження № 31268688 з примусового виконання виконавчого листа № 2-347 від 27.01.2011, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 22 289,78 грн.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 р. №6 (із наступними змінами) відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно і в необхідних випадках – особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Пунктом 2 Постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року «про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що відповідачами в справі по розгляду позову про зняття арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках – особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. Таким чином Комунарський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в справах даної категорії може виступати як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Просять в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2026 витребувано в АТ «Райффайзен Банк» інформацію по кредитному договору № 014/17-15/1952-35, який був укладений 03.03.2008 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , а саме: щодо стану погашення заборгованості.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.07.2010 позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено, стягнуто солідарно з них заборгованість за кредитним договором у розмірі 22039,39 грн., судовий збір у розмірі 220,39 грн., та 30 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи у розмірі 30 грн.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 12.09.2013 зареєструвала свій шлюб з ОСОБА_4 та змінила своє прізвище на ОСОБА_5 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта було внесено відомості про арешт на все майно ОСОБА_1 : реєстраційний номер обтяження 11638054, зареєстровано 22.09.2011 за №11638054, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження № 28750376 від 21.09.2011 державного виконавця Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ Бородавко, судовий наказ № 2н-894 від 03.03.2011 Комунарським районним судом м. Запоріжжя, а також реєстраційний номер обтяження 12204323, зареєстровано 24.02.2012 за №12204323, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника № 31268688 від 20.02.2012 державного виконавця Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ Лаврова К.А., в порядку виконання виконавчого документа № 2-347 від 27.01.2011 Комунарським районним судом м. Запоріжжя.

За інформацією Комунарського ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) встановлено, що за даними автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження 31268688 з примусового виконання виконавчого листа № 2-347 від 27.01.2011, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 22289,78 грн. 20.02.2012 у вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

11.06.2012 на підставі п. 10 ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», що діяв на момент вчинення виконавчої дії, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (направлення виконавчого документу за належністю до іншого органу ДВС). Відповідно до ч.1 ст. 50 того ж Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби), арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Наразі надати більш детальну інформацію не виявляється можливим, оскільки відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить три роки. На теперішній час виконавче провадження, в межах якого накладався арешт на нерухоме майно, знищено у зв`язку з закінченням строків зберігання.

Згідно довідки №Д4-1372/62-43 від 23.01.2019 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 23.01.2019 загальна заборгованість за кредитним договором № 2203939014 від 03.03.2008 відсутня. Кредит погашений в повному обсязі.

На виконання ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя щодо надання інформації по кредитному договору АТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомив, що 29.04.2014 заборгованість за кредитним договором « 2203939014 від 03.03.2008 по клієнту ОСОБА_1 була відступлена на користь нового кредитора ПАТ «КБ «СТАНДАРТ».

За даними пошуку реєстру автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що по боржнику ОСОБА_6 або ОСОБА_1 відкриті виконавчі провадження відсутні.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 15.05.2013 року у справі № 6-26 цс 13, згідно з якою вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Крім цього, у п. 2 постанови Пленуму ВССУ від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Суд звертає уваги на те, що правова природа у забороні на майно полягає у реальному забезпеченні зобов`язання, тоді як в дійсній справі відсутні відомості про те, що зобов`язання на підставі якого виникло обтяження продовжує діяти зі спливом значного часу з моменту виникнення обтяження, все це з урахуванням, відсутності відомостей про здійснення будь-яких виконавчих дій щодо будь-яких боргових зобов`язань чи інших дій, які б були направлені на забезпечення погашення боргу чи наявності такого боргу, свідчить про те, що наявні спірні заборони не виконують свою основну роль й не направлені на реальне забезпечення зобов`язання.

Оскільки судом не встановлено наявності на даний момент відповідного зобов`язання на забезпечення виконання чого було накладено арешт, будь-яких дій направлених на забезпечення погашення будь-якого боргу не здійснювалося більше 10 років, дійсних виконавчих проваджень щодо вищезазначеного майна немає, арешти не направлені на реальне забезпечення зобов`язання, тому існування таких арештів на думку суду є суттєвим втручанням у здійснення позивачем його права власності на майно, яке порушує баланс між публічним й приватним інтересом, у зв`язку з чим необхідно зняти відповідний арешт.

Вищезазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду , викладеною у постанові від 28.10.2020 року у справі 446/1366/18.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 3-5, 10-13, 89, 211, 247, 263-266, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву представника ОСОБА_1 адвоката Новікова Ігоря Олександровича до Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Припинити обтяження: арешт нерухомого майна, яке зареєстроване 24.02.2012 року о 10:21:15 за №12204323 реєстратором: Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника, 31268688 від 20.02.2012, Комунарський відділ ДВС Запорізького МУЮ, державний виконавець Лаврова К.А., невизначене майно, все нерухоме майно, власник: ОСОБА_2 , заявник: Комунарський відділ ДВС Запорізького МУЮ, виключивши відповідний запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ю.Р. Піх