Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №954/2580/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

10 червня 2026 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 954/2580/25

Номер провадження: 22-ц/819/939/26

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого - Радченка С.В.,

суддів: Базіль Л.В., Бездрабко В.О.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», подану представником Пелих Яною Миколаївною на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 26 березня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Каневського В.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції

У жовтні 2025 року позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2017 року ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в якому нею відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 . У період часу з 31.07.2024 по 01.08.2024 з її рахунку здійснено більше 200 грошових переказів у валюті VND (В`єтнамський донг) на загальну суму 24832,03 грн. 01.08.2024 року про підозрілі операції по карті позивачку повідомили працівники банку і запропонували звернутись зі зверненням про повернення коштів, а також з приводу вчинення кримінального правопорушення запропонували звернутись і до поліції. Упродовж 01-02.08.2024 позивачка виконала рекомендації працівників банку і оформила всі необхідні звернення. 02.08.2024 сектором дізнання відділення поліції №2 Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області було зареєстровано кримінальне провадження №1202411600000077 за ч.1 ст.190 КК України за її повідомленням про шахрайські дії. Проте в додатку Приват24 вона отримала повідомлення про відмову у поверненні коштів. Вважає таку відмову протиправною, адже будь-яких дій на розголошення даних карти третім особам не допускала, можливість її використання була обмежена, жодних повідомлень від банку про операції по картці не отримувала, а ні в додатку Приват24, а ні в будь-який інший спосіб.

Оскільки банк в добровільному порядку не виконує своїх обов`язків з повернення коштів та списання заборгованості за кредитною карткою, просила суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь безпідставно списані грошові кошти в розмірі 24832,03 грн.

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 26 березня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані кошти у розмірі 24832,03 грн., та витрати по оплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що саме Банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з Банком фактично не є рівними. Суд також вказав, що відповідач не надав доказів та підтвердження того, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати відповідні платіжні операції.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» через свого представника Пелих Я.М. подав апеляційну скаргу в якій, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав доведеними, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, посилається на те, що позивачка порушила Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій. Підстави для звільнення позивачки від обов`язку належного виконання зобов`язання і виконання Умов та Правил про надання банківських послуг відсутні. Саме позивачка повинна нести відповідальність за здійснення платіжних операцій. Спірні операції позивачкою вчинено за допомогою застосунку в мобільному телефоні і використання даних, без розголошення яких інша особа не змогла б зайти до «Приват24» та зняти чи переказати кошти з його рахунку. Клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних (пункт 2.1.4.12.9 Умов), а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу

В письмовому відзиві, який надійшов на адресу суду апеляційної інстанції, позивачка ОСОБА_1 просить відхилити доводи апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Згідно з випискою №А847Е8О6JMTF8VPP від 01.08.2024 по картковому рахунку № НОМЕР_2 з 31.07.2024 05 год. 40 хв. по 01.08.2024 10 год. 53 хв. було здійснено грошові перекази у валюті VND (В`єтнамський донг) на загальну суму 24832,03 грн.

Позивачка надала відповідачу пропозицію досудового врегулювання спору, де зазначила, що працівники банку її повідомили про підозрілі операції по карті та запропонували звернутись зі зверненням про повернення коштів, а також з приводу вчинення кримінального правопорушення запропонували звернутись і до поліції. Упродовж 01.08.2024 виконала всі вищезазначені вказівки. Через декілька днів після звернення в додатку Приват24 позивачка отримала повідомлення про відмову у поверненні коштів, що вважає протиправним, оскільки будь-які дії на розголошення даних картки третім особам не допускала, повідомлення про вчинення операцій по картці не отримувала. Опираючись на Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх застосуванням, позивачка зазначає, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій при відсутності доказів сприяння ним втраті, використання пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

02.08.2024 позивачка звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, внаслідок чого були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024116400000077 та розпочате досудове розслідування за фактом вчинення шахрайський дій невідомою особою у зв`язку з чим потерпілій було спричинено матеріального збитку, за ч.1 ст.190 КК України.

За відповіддю на лист від 30.09.2024 №20.1.0.0.0/7-240902/6698 представник АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що відповідно до п. 2.1.4.5.1 Умов Клієнт зобов`язаний не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, заключаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Платіжній картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Платіжної картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Платіжної картки Стоп-лист Платіжною системою (п.1.1.10.10.3 Умов). Пунктом 1.1.10.10.1 Умов встановлено, що Клієнт несе повну відповідальність за всі платіжні операції використанням електронного платіжного засобу та/або за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, якщо його дії чи бездіяльність призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням Платіжного інструменту. Банком була ініційована претензійна робота згідно з правилами Міжнародної платіжної системи. Регламент проведення претензійної роботи - до 120 днів. Також рекомендували у випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів, звернутись до правоохоронних органів, а також змінити платіжну картку, фінансовий телефон та пароль входу в Приват24.

Відповідно до письмових пояснень Банку, за результатами аналізу інциденту з клієнткою ОСОБА_1 , встановлено, що всі операції на сторонніх мерчант відбувалися з використанням даних картки НОМЕР_3 (для виплат), тобто особа яка їх ініціювала, володіла цими даними, а саме використовувала номер картки, термін її дії та ймовірно код CVC2. Вхід до Приват24 для фізичних осіб в акаунт клієнта ОСОБА_1 , з 01.07.2024 року до 01.08.2024 зроблено лише з одного пристрою, а саме iPhone 14,3 +380506183184. Банк вважає, що несанкціоновані операції відбулися в наслідок розголошення конфіденційної інформації третім особам, або ж самостійно клієнтом. По 15 заявкам Chargeback повернуто 2623,54 грн. 09.10.2024 на карту НОМЕР_4 видану на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Позиція апеляційного суду.

Згідно частини першої ст.368 ЦПК України, в апеляційному суді справа розглядається за правилами розгляду справ у суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За частиною третьою ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її розгляд здійснюється у письмовому провадженні, без виклику сторін.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (частина перша статті 1066 ЦК України).

Статтею 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 1.27 частини першої статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу (пункт 1.4 частини першої статті 1 цього Закону).

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі (абзац третій пункту 1.24 частини першої статті 1 цього Закону).

Користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень (пункт 14.12 статті 14 цього Закону).

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014року № 705, Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності безспірних доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018року у справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015року у справі № 6-71цс15. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що відповідачка втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.

Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015року у справі № 6-71цс15, постановах Верховного Суду від 23 січня 2018року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021року у справі № 759/4025/19, від 29 серпня 2022року у справі № 532/1349/19, від 31 липня 2024року у справі № 953/5904/22, від 18 лютого 2026 року у справі № 161/18653/23.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частинах першій, шостій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд першої інстанції, встановивши, що позивачка не вчиняла дій, спрямованих на списання чи переказ коштів з її карткового рахунка, а відповідач не надав безспірних доказів на підтвердження вчинення позивачкою дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за вказаними картковими рахунками, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов`язання повернення коштів, які безпідставно списані з її рахунку.

Висновки викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається апелянт, не суперечать висновкам суду першої інстанції, оскільки обставини справ не є подібними.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка передала третім особам конфіденційну інформацію, яка надійшла на її фінансовий номер, вказаний в укладених з Банком договорах, або ж сама здійснила оспорені нею фінансові операції не знайшли свого підтвердження та зводяться до незгоди Банку з наданою судом оцінкою.

Аргументи апеляційної скарги про те, що відповідач не несе відповідальності за проведення спірних операцій, тому що позивачка звернулася до Банку з повідомленням про шахрайські операції (спірні транзакції) та блокування карткових рахунків після проведення таких операцій, апеляційний суд відхиляє, оскільки судом першої інстанції не встановлено, що дії чи бездіяльність позивачки сприяли втраті інформації, яка дає змогу ініціювати такі платіжні операції.

Слід зазначити, що саме Банк повідомив позивачку про підозрілі транзакції, які були проведені по її рахунку у великій кількості за короткий проміжок часу. ОСОБА_1 негайно відреагувала на повідомлення Банку та вчинила усі необхідні дії для встановлення обставин проведених транзакцій та відновлення фінансового стану, який мав місце до транзакцій. Також слід підкреслити непослідовну поведінку Банку, який частину транзакцій визнав неправомірними та по заявкам Chargeback повернув 2623,54 грн. на карту позивачки.

Саме Банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для настання несприятливих наслідків для споживача.

Банк належними та допустимими доказами не підтвердив, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку, оскільки переказ коштів, розміщених на картковому рахунку позивачки було здійснено без використання платіжної карти.

Отже, за обставин встановлених у справі, списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивачка повідомила про цей факт Банк та звернулася до правоохоронних органів.

Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткового рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував порушення позивачкою Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого зняття коштів з її карткового рахунку, оскільки вона своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано принцип рівності сторін, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, апелянтом не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які б призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

В даній справі, судом надано оцінку розмежуванню відповідальності клієнта та банку під час несанкціонованого списання грошових коштів з рахунку клієнта, з урахуванням обставин конкретної справи та наданих сторонами доказів. Наявність у відповідача іншої точки зору на встановлені судами обставини та оцінку доказів не спростовує законності та обґрунтованості ухваленого у справі судового рішення.

Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», подану представником Пелих Яною Миколаївною - залишити без задоволення, а рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 26 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.В. Радченко

Судді Л.В. Базіль

В.О. Бездрабко