Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №127/13659/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/13659/26

Провадження № 33/801/560/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бернада Є. В.

Доповідач: Рибчинський В. П.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати у цивільних справах Рибчинського В.П.,

за участю ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Пустовіт А.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Пустовіт Антоніни Степанівни на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 06 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 644554 від 19.04.2026 року водій ОСОБА_1 19.04.2026 о 04.50 год по вул. М. Приймаченко, 8-г в м. Вінниці керував автомобілем марки Lada, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, однак від проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 травня 2026 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Не погоджуючись з такою постановою суду захисник ОСОБА_1 – адвокат Пустовіт А.С. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суд першої інстанції вважав, що вина останнього є доведеною та підтверджується матеріалами справи.

Проте, висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, на що обґрунтовано послався захисник в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до вимог пункту 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У разі невиконання вимог пункту 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у разі порушення пункту 2.5 ПДР України, полягає у невиконанні водієм законної вимоги поліцейського пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Це формальний склад, для якого достатньо доведення самого факту відмови від огляду, незалежно від того, перебував водій у стані сп`яніння чи був тверезим. Суб`єктивна сторона характеризується умисною формою вини: водій усвідомлює обов`язок пройти огляд, розуміє законність вимоги поліцейського та свідомо відмовляється її виконати.

Разом із тим, для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду, обов`язковою передумовою є встановлення факту керування транспортним засобом. Саме на особу, яка керує транспортним засобом, покладається обов`язок, передбачений пунктом 2.5 ПДР України, пройти огляд на стан сп`яніння. За відсутності доведеного факту керування транспортним засобом вимога поліцейського пройти такий огляд не може вважатися законною, а відтак відсутня і об`єктивна сторона правопорушення.

Верховний Суд у своїй усталеній практиці неодноразово зазначав, що саме факт керування транспортним засобом є визначальним для кваліфікації дій особи за статтею 130 КУпАП, а перебування особи у припаркованому автомобілі, без приведення його в рух, не може ототожнюватися з керуванням (зокрема, постанови Верховного Суду від 15.03.2019 у справі №686/11314/17, від 25.04.2019 у справі №524/5741/16-а, від 13.02.2020 у справі №686/4243/18).

З досліджених судом апеляційної інстанції відеоматеріалів убачається, що автомобіль марки Lada, д.н.з. НОМЕР_1 , перебував у нерухомому стані, двигун транспортного засобу був вимкнений. Будь-які дані, які б підтверджували факт руху автомобіля або приведення його в рух ОСОБА_1 , відсутні.

Більше того, жоден із відеозаписів не містить фіксації моменту руху транспортного засобу, а матеріали справи не містять показань працівників поліції, які б безпосередньо спостерігали рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .

Письмові пояснення ОСОБА_2 апеляційний суд оцінює критично, оскільки як вбачається з відеозапису, під час телефонної розмови поліцейського з ОСОБА_2 , останній повідомив, що не бачив як ОСОБА_1 їхав, однак оскільки автомобіль «Лада» після того як покотився назад, був перепаркований в попереднє положення за дуже короткий час, а тому вважає, що саме ОСОБА_1 був за кермом автомобіля «Лада».

Суд першої інстанції зазначив, що докази у справі узгоджуються між собою, проте це не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції зазначав, що він не керував транспортним засобом, а надані працівниками поліції пояснення свідка ОСОБА_2 як доказ не відповідають тим, що були зафіксовані на боді-камеру працівника поліції безпосередньо під час з`ясування обставин справи.

Таким чином, дослідивши наявні у справі матеріали, апеляційний суд вважає, що у справі відсутні беззаперечні докази, які у своїй сукупності доводять факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі №1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Згідно частини 1 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не підтверджена наявними доказами, а відтак провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Пустовіт Антоніни Степанівни задовольнити.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 06 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати.

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду: В.П. Рибчинський