Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №464/5322/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/5322/24 Головуючий у 1 інстанції: Сабара Л.В.

Провадження № 22-ц/811/1258/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря – Хоцяновича О.В.,

з участю: представника заявника ОСОБА_1 –

ОСОБА_2 , представника Сихівського відділу

державної реєстрації актів цивільного стану у місті

Львові – Сирко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 березня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Сихівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою, в якій просила встановити факт її народження ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львові від батьків: матері – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батька – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для проведення реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану.

В обґрунтування своїх вимог заявниця покликалася на те, що 25.05.2000 року у Львівському обласному державному перинатальному центрі за адресою: АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_3 народила дитину (стать – жіноча), що підтверджується довідкою Львівського обласного перинатального центру №1330.

Її батьками є: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які на момент її народження у шлюбі не перебували.

У зв`язку із складними життєвими обставинами та байдужим ставленням батьків, а також через те, що мати не мала паспорта громадянина України, в органах РАЦС не було проведено реєстрації народження заявниці та, відповідно, не виготовлено свідоцтва про її народження.

Через відсутність свідоцтва про народження заявниця не отримала атестат про закінчення Середньої загальноосвітньої школи №72 м. Львова, не може отримати паспорт громадянина України, отримати в Державній податковій адміністрації індивідуальний податковий номер, навчатися в жодному навчальному закладі для здобуття фахової освіти, а отже, і офіційно працевлаштуватись на роботу, відкривати рахунки в банку для отримання заробітної плати.

Так, у віці 24 роки заявниця намагається отримати свідоцтво про своє народження для того, щоб користуватися всіма правами, наданими їй згідно чинного законодавства для громадянина держави Україна.

Зазначає, що встановлення факту народження породжує юридичні наслідки, зокрема: виникнення особистих чи майнових прав заявниці, однак, в позасудовому порядку вона позбавлена можливості встановити цей факт.

При цьому, звертає увагу, що у неї є двоє рідних братів і сестра: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яким рішеннями Сихівського районного суду м. Львова від 12 грудня 2013 року, від 23 квітня 2015 року та від 04 червня 2015 року, відповідно, встановлено факти про народження.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 24 березня 2025 року заяву задоволено частково.

Встановлено факт народження, а саме: ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львів, відомості про матір: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В решті заяви – відмовлено.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги про встановлення факту народження від батька ОСОБА_4 оскаржила заявниця ОСОБА_1 , просить рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким цю вимогу задовольнити.

Вважає, що суд неповно з`ясував обставини, неправильно застосував норми матеріального права і допустив порушення норм процесуального права, не давши належної оцінки доказам, які є в матеріалах справи.

Зазначає, що відповідно до статті 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Наголошує, що така заява не була подана не у зв`язку з тим, що відсутнє бажання чи згода на подання такої заяви між батьками заявниці – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а через те, що мати заявниці – ОСОБА_3 не мала і не має станом на сьогодні паспорта громадянина України, єдиним документом, яким володіє остання, є свідоцтво про народження російської федерації. Якщо б вона володіла документом, чинним на території України, який би підтверджував її особу, то вона подала б разом із батьком – ОСОБА_4 заяву до відповідного ВДРАЦС, керуючись ст.126 СК України, яка, відповідно, була б підставою державної реєстрації народженої 25.05.2000 року доньки органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Додає, що відповідно до статті 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Звертає увагу, що в даному випадку, відомості про батька дитини не вчинено відповідно до статті 135 СК України, спір з приводу батьківства відсутній, допитаний в якості свідка ОСОБА_4 дав показання, що він є батьком ОСОБА_1 , допитана в якості свідка ОСОБА_7 (сестра ОСОБА_1 ) також дала показання, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є їхніми батьками, в свою чергу ОСОБА_3 надала усні пояснення в судовому засіданні та письмові пояснення, як заінтересована особа, якими повідомила суд, що заявниця є її донькою, а ОСОБА_4 є батьком заявниці, в зареєстрованому шлюбі під час народження доньки з ним не перебувала.

Наголошує, що звернулась із заявою про встановлення юридичного факту в порядку статті 315 ЦПК України і вважає, що факт народження в частині відомостей про батька ОСОБА_4 підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.

Додає, що наведені обставини унеможливлюють отримання нею паспорта громадянина України, що, в свою чергу, позбавляє її можливості отримати індивідуальний податковий номер, здобути вищу освіту, офіційно працевлаштуватись, відкрити рахунок в банку та користуватись іншими правами, наданими для громадянина України.

В судове засідання апеляційного суду 05.05.2026 року інші учасники справи, окрім представника заявника та представника заінтересованої особи Сихівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові, не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто у їхній відсутності.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 14.05.2026 року о 12:50.

Заслухавши пояснення представників заявника та заінтересованої особи в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що мають юридичне значення, справи про встановлення яких розглядає суд, визначено у статті 315 ЦПК України.

Так, зокрема, частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утримання; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру.

Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

З точки зору закону, під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.

Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість.

Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року (справа №640/10329/16).

Судом встановлено, що згідно з довідкою №1303, виданою Львівським державним обласним перинатальним центром, ОСОБА_3 перебувала в Перинатальному центрі з 25.05.2000 року по 28.05.2000 року з приводу передчасних термінових пологів. Пологи пройшли 25.05.2000 року о 07:00 год. без ускладнень, ОСОБА_3 народила дитину: стать – жіноча, вага 3600 г, довжина 54 см.

Відповідно до медичної довідки №1 про перебування дитини під наглядом лікувального закладу КНП «4-А міська поліклініка м. Львова» від 15.03.2019, дитину матері ОСОБА_3 , яка народилась (зі слів матері) ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік 29.05.2000; стать дитини – дівчинка, вага 3600, довжина тіла 54 см.; число попередніх вагітностей, які закінчились народженням живої дитини 3; місце проживання матері: АДРЕСА_2 ; під наглядом жіночої консультації не перебувала.

Згідно з довідкою Середньої загальноосвітньої школи №72 №01-28/076 від 05.03.2019 року, ОСОБА_1 дійсно навчалась у вказаному навчальному закладі з 2006 по 2017 рік.

Актом ТОВ «Сихів-Стимул» від 17.07.2024 року підтверджено, що ОСОБА_1 , 2000 р.н., фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , без реєстрації.

Згідно з відповіддю КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний перинатальний центр» від 19.02.2025 року №109, за результатами перевірки архівної документації, зокрема «Історії пологів» №1303 (форма 096/о) та Історії розвитку новонародженого №839 (форма 097/0), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (адреса: АДРЕСА_2 ) народила ІНФОРМАЦІЯ_1 живу доношену дитину жіночої статі масою 3600 грам, зростом 54 см. Діагноз заключний: пологи IV термінові в періоді 40-41 тиждень, стан дитини при виписці задовільний.

Надати належним чином засвідчену копію корінця медичного свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 дитини або копію медичного свідоцтва про народження дитини неможливо, оскільки Львівський перинатальний центр не здійснює зберігання облікової документації щодо яких сплив визначений законодавством строк зберігання.

Задовольняючи частково вимоги заявниці ОСОБА_1 та встановлюючи факт її народження ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львові від матері ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив із того, що в ході судового розгляду цей факт знайшов своє підтвердження, встановлення такого факту породжує для заявника юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення, у заявника відсутня інша можливості одержати документ, який посвідчує факт її народження.

При цьому, суд першої інстанції врахував ту обставину, що у матері заявниці відсутній документ, що посвідчує її особу, для можливості здійснення реєстрації факту народження дитини органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Водночас, відмовляючи у задоволенні вимоги про встановлення факту народження заявниці від батька ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про те, що рішення суду про встановлення факту народження особи в певний час є тільки підставою для отримання свідоцтва про народження, що видається органом державної реєстрації актів цивільного стану України, який проводить державну реєстрацію народження дитини з одночасним визначенням її походження, позаяк, суд, в межах розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, в силу норм чинного законодавства не може вирішувати питання, пов`язанні із визначенням та встановленням батьківства, визначення її походження здійснюватиметься при реєстрації народження уповноваженим органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою заінтересованих осіб (особи, яка вважає себе батьком дитини), рішення суду про визнання ОСОБА_4 батьком заявниці за результатами вирішення спору про визнання батьківства не приймалось.

З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з урахуванням наступного.

Статтею 125 СК України передбачено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Згідно з ч.1 ст.126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду (ч.1 ст.128 СК України).

Разом з тим, частиною четвертою статті 128 СК України встановлено, що позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відсутність актового запису про шлюб стосовно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 25.05.2000 року (на дату народження заявниці), підтверджено листом Сихівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові від 19.02.2026 року №175/23.24-01-08.

За обставинами даної справи, як було встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 немає спору, оскільки вони обоє стверджують про той факт, що є батьками заявниці, однак, не могли подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву, оскільки мати заявниці – ОСОБА_3 не має документа, що посвідчує її особу (паспорта), відтак, між ними немає спору щодо батьківства.

Окрім того, як пояснила в апеляційному суді представник Сихівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові, не може бути вчинений запис про народження заявниці відповідно до ч.1 ст.135 СК України, в тому числі, і на підставі оскаржуваного рішення суду першої інстанції, тому в іншій спосіб, ніж просить заявниця, встановити факт її народження від батьків: матері – ОСОБА_3 та батька – ОСОБА_4 , не видається можливим.

Також, необхідно зазначити, що заявниця має двох рідних братів і сестру: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьками яких є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , факт їхнього народження від вказаних батьків було встановлено рішеннями Сихівського районного суду м. Львова від 12 грудня 2013 року (справа №464/12074/13-ц), від 23 квітня 2015 року (справа №464/2968/15-ц) та від 04 червня 2015 року (справа №464/4157/15-ц), які набрали законної сили, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Суд першої інстанції наведеного в повній мірі не врахував, в тому числі й тієї обставини, що за відсутності запису про народження дитини, який би було вчинено відповідно до ч.1 ст.135 СК України, її батько не має правових підстав звертатись до суду з позовом про визнання батьківства, оскільки частиною четвертою статті 128 СК України передбачено, що позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Отже, за встановлених обставин справи, в інший спосіб, ніж просить заявниця, запис про батька у свідоцтві про її народження не може бути вчинено.

Таким чином, в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про встановлення факту народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У зв`язку із задоволенням вказаної вимоги заявниці, рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в такій редакції: «Встановити факт народження, а саме: ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 у м. Львів, відомості про матір: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , відомості про батька: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .». В решті рішення суду – залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3, 4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 березня 2025 року в частині відмови у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту народження від батька ОСОБА_4 – скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким цю вимогу задовольнити.

Встановити факт народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 від батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 березня 2025 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Встановити факт народження, а саме: ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 у м. Львів, відомості про матір: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , відомості про батька: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 19 травня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич