Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №683/3464/25 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/3464/25

2/683/199/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Кутасевич О.Г.,

з участю секретаря судового засідання Братенка В.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

її представника адвоката Кравчука В.М.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

її представника адвоката Вонсовича М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Старокостянтинові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження майна,

встановив:

12 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 29150 грн матеріальної та 15000 грн моральної шкоди, завданої ушкодженням належного їй автомобіляPeugeot 308 SW, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , а також судових витрат у справі.

В обґрунтування позову посилалась на те, що 01 липня 2025 року близько 14 год. 00 хв. малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який гостював у своєї бабусі по АДРЕСА_1 , шляхом кидання щебню, пошкодив лакофарбове покриття кузова та лобове скло належного їй автомобіля, що був припаркований по АДРЕСА_1 , чим завдав їй матеріальної шкоди.

02 липня 2025 року вона звернулася до відділу поліції №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області із заявою за фактом пошкодження її автомобіля, однак за результатами перевірки її звернення листом від 09 липня 2025 року їй повідомили про відсутність у вказаній події ознак кримінального та адміністративного правопорушення.

Висновком № 041/25 від 08 серпня 2025 року за результатом проведеного на підставі її заяви від 29 липня 2025 року транспортно-товарознавчого дослідження, визначено вартість матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу внаслідок здійснення протиправних дій в розмірі 29150,51 грн.

Крім того, внаслідок пошкодження належного їй майна їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінила в 15000 грн та яка полягала в тому, що автомобіль втратив товарний вид, його вартість зменшилася у зв`язку із чим вона не могла використовувати його за призначенням, що призвело до нервових переживань та відобразилось на її самопочутті.

Також просила стягнути з відповідачки 1211,20 грн судового збору та 4300 грн витрат на проведення огляду, дослідження автомобіля та складення висновку експерта.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити з наведених у позові підстав.

ОСОБА_1 зазначила, що 01 липня 2025 року її батько ОСОБА_4 виявив на належному їй автомобілі, що був припаркований за місцем її проживання по АДРЕСА_1 щебінь, а також пошкодження (сколи) лакофарбового покриття з правого боку автомобіля, на ляді багажника та лобовому склі. Їх сусід ОСОБА_5 повідомив, що бачив, як сусідський хлопчик ОСОБА_3 кидав щебінь по автомобілю, а тому вони пішли до його бабусі ОСОБА_6 , однак ні ОСОБА_3 , ні його матері ОСОБА_2 вже не було. Вона разом із бабусею хлопчика оглянули автомобіль, на якому були залишки щебня, пошкодження лакофарбового покриття та лобового скла. ОСОБА_6 запевнила, що батьки хлопчика вирішать питання про відшкодування в добровільному порядку, просила не звертатись до поліції та надала телефон його вітчима, однак на дзвінки ніхто не відповідав. Оскільки наступного дня мати дитини відмовились відшкодувати шкоду в добровільному порядку, вона звернулась із заявою до поліції, де вказала про наявність свідків. Вона також повідомляла ОСОБА_2 про дату проведення експертизи, на яку остання не з`явилась.

Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Вонсович М.М. заперечив проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та не обґрунтованість, просив відмовити у його задоволенні.

Указував, що позивачкою не доведено заподіяння шкоди саме сином відповідачки ОСОБА_2 , оскільки із заявою про заподіяння шкоди ОСОБА_1 звернулась лише наступного дня після події, пошкодження автомобіля відразу не зафіксувала, а висновком експерта, яким визначено вартість матеріального збитку, не підтверджено виникнення таких ушкоджень саме внаслідок дій малолітнього, а не внаслідок експлуатації автомобіля. Крім того звертав увагу, що працівниками поліції ОСОБА_2 та будь-яких свідків допитано не було, за невиконання батьківських обов`язків за ст.184 КУпАП остання не притягувалась, що виключає стягнення із неї шкоди, завданої малолітньою дитиною. Не обґрунтовано та не підтверджено будь-якими доказами, на переконання представника відповідача, і розмір заподіяної позивачці моральної шкоди.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засідання пояснила, що дійсно її син ОСОБА_7 разом з її свекрухою ОСОБА_8 та ОСОБА_6 перебував 01 липня 2025 року в будинку по АДРЕСА_2 , у той час як вона знаходилась на стаціонарному лікуванні. До неї зателефонувала ОСОБА_6 та передала слухавку ОСОБА_1 , яка повідомила, що ОСОБА_3 кидав щебенем по паркану та автомобілю, внаслідок чого пошкодив його. Оскільки її син стверджував, що не кидав щебінь по автомобілю, працівники поліції їх не опитували, вона вирішила шкоду не відшкодовувати, отримавши повідомлення від експерта, на експертизу не поїхала.

Заслухавши сторони, допитавши свідків та дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, згідно п.п.8,9 ч.2 ст.16 ЦК України, може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст.22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приписами ч.1 ст. 1167 ЦК України закріплено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, необхідна сукупність таких обов`язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав і законних інтересів іншої особи. Залежно від характеру юридичного обов`язку, покладеного на особу правовим актом, договором, службовими обов`язками тощо, протиправна поведінка може бути у формі протиправної дії або протиправної бездіяльності.

Майнова шкода, грошовим виразом якої є збитки, поділяється на реальну шкоду, якою є витрати на відновлення порушеного права у зв`язку з втратою та пошкодженням майна, а також упущену вигоду, тобто доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (стаття 22 ЦК).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та наслідками полягає в тому, що шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки, тобто не існує будь-яких інших обставин, які вплинули на ці події (опосередкований причинний зв`язок).

Вина, тобто психічне ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння, а також до негативних наслідків, що настали в результаті такої поведінки або діяння, можлива у формі умислу або необережності. Умисел полягає в тому, що особа розуміє значенні своїх дій, передбачає настання негативних наслідків і свідомо їх допускає. Необережність полягає в тому, що особа не передбачає можливість завдання шкоди при обов`язку її передбачити.

Указані положення є загальними щодо відшкодування шкоди. Разом тим, правовідносини щодо відшкодування шкоди завданої малолітньою особою регулюються спеціальними нормами ЦК України.

Так, відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 1178 ЦК шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується, зокрема, її батьками, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Підставою притягнення батьків до цивільно-правової відповідальності за правопорушення, вчинені неповнолітніми дітьми, виступає їх власне правопорушення, під яким слід розуміти винне, протиправне невиконання покладених на них обов`язків щодо належного виховання дітей.

При цьому слід мати на увазі, що батьки (усиновителі) або опікуни несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо них своїх прав.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст. 150 СК України на батьків покладається обов`язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди» (Постанова ВС від 27.12.2019 року у справі № 686/11256/16-ц; Постанова ВС від 22.07.2019 року у справі № 236/780/16-ц).

При цьому слід звернути увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить автомобіль Peugeot 308 SW, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

01 липня 2025 року близько 14 години малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю якого є ОСОБА_2 шляхом кидання щебеню пошкодив лакофарбове покриття кузова та лобове скло автомобіля Peugeot 308 SW, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , що був припаркований по АДРЕСА_1 .

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечувала, що її малолітній син ОСОБА_2 01 липня 2025 року перебував за адресою АДРЕСА_2 разом із своєю бабусею ОСОБА_8 та прабабусею ОСОБА_6 , які зобов`язані були здійснювати за ним нагляд, оскільки вона на той час знаходилась на стаціонарному лікуванні у КНП «Старокостянтинівська багатопрофільна лікарня».

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що проживає за адресою АДРЕСА_3 та його будинок розташований навпроти будинку АДРЕСА_1 , де мешкає позивачка та її батьки. ОСОБА_6 також проживає по сусідству та він завжди чує, коли до неї приїздить її онук ОСОБА_3 – хлопчик 8-10 років, який поводить себе голосніше за інших дітей на вулиці. 01 липня 2025 року, коли він перебував на городі, почув крики та звук від удару дрібних камінців по металу. Підійшовши до хвіртки він побачив, як ОСОБА_3 кинув щебінь на автомобільPeugeot чорного кольору, який був припаркований поблизу паркану по АДРЕСА_1 . Він прикрикнув на ОСОБА_3 і той викинув щебінь із рук та разом з іншим хлопчиком втік. Свідок розповів бабусі хлопчика ОСОБА_6 про те, що сталося, а також батькові позивачки ОСОБА_4 . Працівники поліції до нього не приходили.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що 01 липня 2025 року близько 19 години вони з чоловіком повернулись додому до будинку АДРЕСА_1 і побачили камінці на капоті, двірниках та лобовому склі автомобіля доньки, що був припаркований біля паркану а також сколи лакофарбового покриття на лобовому склі, правій та задній частині автомобіля. Зі слів їх сусіда ОСОБА_5 їм стало відомо, що сусідський хлопчик кидав камінці на паркан, вони попадали на автомобіль та показав, де живе дитина. Бабуся хлопчика визнала, що її дочка оглядала автомобіль та бачила пошкодження, а тому просила не викликати працівників поліції та запевнила, що батьки дитини відшкодують шкоду, дала телефон вітчима дитини. Оскільки на її дзвінки ніхто не відповідав, наступного дня вони вирішили звернутись до поліції, однак перед цим ще раз пішли до ОСОБА_6 та зателефонували матері дитини, яка у добровільному порядку відшкодовувати шкоду відмовилась.

Свідок ОСОБА_4 дав аналогічні пояснення про те, що сусід ОСОБА_5 йому повідомив про те, як сусідський хлопчик ОСОБА_3 разом з іншим хлопчиком бігали по вулиці, їх собака почала на них гавкати і тому ОСОБА_3 кидав в неї щебенем по паркану та по автомобілю його дочки, який стояв під парканом. При огляді він виявив на автомобілі залишки щебеню фракції 10*20, яким було посипано біля паркану, пошкодження лобового скла, капоту, задньої частини автомобіля, що він зафіксував на телефон, однак фотографії не збереглися. До цієї події у березні 2025 року було проведено косметичний ремонт автомобіля: видалено іржу на деталях, повністю перефарбовано автомобіль.

Свідок ОСОБА_8 підтвердила, що 01 липня 2025 року разом із своїм онуком ОСОБА_3 перебували у її матері ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 , коли до них прийшов сусід ОСОБА_5 та попросив забрати дитину, бо вона кидала чимось по автомобілю. Вона забрала хлопчика, насварилась на нього та при огляді бачила на автомобілі пісок, однак стверджувала, що будь-яких пошкоджень не було. ОСОБА_10 заперечував, що кидав щебінь по автомобілю. Увечері, коли вона з онуком вже була вдома, до неї зателефонувала ОСОБА_6 та повідомила, що сусідки вимагали відшкодувати заподіяну шкоду, просили номер телефону матері дитини. Мати ОСОБА_11 на той час перебувала в лікарні, а батько хлопчика загинув у 2022 році.

Аналогічні показання дала суду свідок ОСОБА_6 , яка також не заперечувала, що зі слів її дочки ОСОБА_8 остання виявила на автомобілі позивачки пісок. ЇЇ онук ОСОБА_3 повідомив їй, що кидав камінцями лише по паркану та собаці, що гавкала, тому можливо, міг попасти по автомобілю. Наступного дня, коли до них приїздила ОСОБА_12 та показувала пошкодження на своєму автомобілі, вона бачила дрібні крапочки на капоті.

Відповідно до довідки про результати перевірки за зверненням ОСОБА_1 , зареєстрованого в ІК ІПНП №5475 від 09.07.2025 року, складено уповноваженими особами відділу поліції №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, 02 липня 2025 року до чергової частини надійшло звернення ОСОБА_1 про пошкодження автомобіля. Виїздом на місце події було встановлено, що близько 14 години 01 липня 2025 року по АДРЕСА_1 був припаркований автомобіль марки Peugeot 308 SW, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 та невідома особа чоловічої статі близько восьми років шляхом кидання щебню, пошкодила лакофарбове покриття кузова автомобіля та лобове скло, чим завдала матеріальної шкоди власнику. Зі слів сусіда встановлено особу хлопчика, який гостював в сусідки, яка проживає по АДРЕСА_1 . Опитати матір ОСОБА_2 та її малолітнього сина не представилось можливим, оскільки вони були відсутні за місцем проживання.

На підтвердження вказаних обставин до матеріалів довідки додано протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.07.2025 року, письмові пояснення ОСОБА_1 від 02.07.2025 року, фото світлини пошкоджень, рахунок №СЕК-W7033 від 03 липня 2025 року, яким визначено вартість ремонтних робіт лобового скла, капоту, арок криші, дверей, їх фарбування на загальну суму 70827,50 грн, рапорт поліцейського СРПП ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області від 09.02.2025 року, відповідь на звернення, у якому ОСОБА_1 роз`яснено її право звернутись до суду про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Згідно письмового повідомлення від 29 липня 2025 року, яке було отримане відповідачкою ОСОБА_2 29 липня 2025 року, останню повідомлено про необхідність прибуття для участі в проведенні дослідження і визначення вартості ремонту автомобіля Peugeot 308 SW, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , що відбудеться 06 серпня 2025 року о 10 год. 00 хв. за адресою: м. Хмельницький, вул. Проспект Миру, 102/1.

Як убачається з акта огляду колісного транспортного засобу №041/25, проведеного 06 серпня 2025 року в автомобіля Peugeot 308 SW, реєстраційний номер: НОМЕР_1 виявлені пошкодження фарбування по всій поверхні капоту, сколи фарби до білого покриття лівої, центральної, правої частини; скла вітрового вікна, пошкодження нижньої лівої частини, 2 сколи тріщини скла розміром 1 см, посічене скло з лівого боку; пошкодження фарбування лівої передньої дверки, сколи фарби до білого покриття у центральній задній частині, накладки захисної (молдінгу) передньої лівої двері сколи фарби задньої частини. Зазначені пошкодження зафіксовані у фото таблицях.

Відповідно до висновку судового експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження №041/25 від 08 серпня 2025 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Peugeot 308 SW, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , 2010 року випуску внаслідок його пошкодження здійснення протиправних дій, враховуючи пошкодження зазначені в акті огляду транспортного засобу від 06 серпня 2025 року, станом на час завершення виконання даного дослідження складає 29150 грн.

Не заслуговують на увагу посилання представника відповідачки на те, що зазначений висновок не може бути доказом заподіяння шкоди саме внаслідок кидання щебеню по автомобілю малолітньою дитиною, оскільки на вирішення експерта не ставилось питання щодо причин виникнення ушкоджень, а лише вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобілю, відтак виникнення зазначених у висновку експерта пошкоджень не виключається внаслідок експлуатації транспортного засобу, оскільки такі ушкодження не були зафіксовані відразу після події, а відображені в акті огляду, проведеного лише 06 серпня 2025 року.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Вонсович М.М. не навів доказів, які б спростували показання очевидця події свідка ОСОБА_5 про те, що малолітній ОСОБА_13 кидав щебенем по автомобілю, та не навів обставин, які б поставили під сумнів показання цього свідка.

Наявність піску на автомобілі не заперечувала і свідок ОСОБА_14 .

Твердження відповідачки ОСОБА_2 про те, що малолітній ОСОБА_3 запевняв її що не кидав щебенем по автомобілю спростовується показаннями у судовому засіданні ОСОБА_6 , яка в день події також розмовляла з ОСОБА_3 і який повідомив їй, що кидав піском по паркану та собаці та міг попасти по автомобілю.

Заподіяння пошкоджень лакофарбового покриття та лобового скла, виявлених на автомобілі та зафіксовані в акті огляду колісного транспортного засобу №041/25, проведеного 06 серпня 2025 року внаслідок інших причин, зокрема в результаті експлуатації транспортного засобу представником відповідача не доведено та спростовується показаннями ОСОБА_4 про те, що напередодні події у березні 2025 року було проведено косметичний ремонт транспортного засобу та усунуті усі видимі сколи та пошкодження лакофарбового покриття.

Крім того, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , який на початку 2025 року проводив ремонт автомобіляPeugeot 308 SW, реєстраційний номер: НОМЕР_1 підтвердив, що зачистив наявну іржу, де було необхідно шпаклював, після чого фарбував та полірував покриття, зокрема задню ляду, бампера, два задніх крила, задні дверцята, пороги, не фарбувались лише передні крила і капот, оскільки були неушкоденими, після завершення роботи будь-яких сколів чи пошкоджень лакофарбового покриття по всьому автомобілю видно не було. У липні 2025 року ОСОБА_4 показував йому пошкодження лакофарбового покриття автомобіля та пояснював, що дитина кидала щебенем. Деякі сколи лакофарбового покриття були досить глибокими та дійсно могли утворитись від того, що дитина кинула камінцем, інші також могли утворитись від закидання щебеню під час роз`їзду транспортних засобів. Однак зауважив, що дрібних ушкоджень було забагато, щоб вони утворились внаслідок експлуатації транспортного засобу з березня по липень 2025 року.

Посилання представника відповідача адвоката Вонсовича М.М. на те, що ОСОБА_3 кинув щебенем лише один раз в задню частину автомобіля, що виключає виникнення ушкоджень лобового скла, лівої та правої частини кузова спростовується показаннями свідка ОСОБА_5 , який вказував, що дійсно бачив, як дитина кинула один раз щебенем ззаду автомобіля, але до того часу, як він підійшов до воріт, чув звук камінців по металу, що свідчить про те, що дитина кидала щебенем не один раз, зокрема і по паркану, який рикошетом міг пошкодити частину поверхню автомобіля, що був припаркований перед парканом.

Ураховуючи досліджені судом докази, суд уважає доведеним факт пошкодження автомобіля, належного позивачці, що були зафіксовані в акті огляду транспортного засобу від 06 серпня 2025 року, внаслідок кидання щебеню малолітнім ОСОБА_3 , наявність матеріального збитку, заподіяного внаслідок таких дій в розмірі 29 150 грн., та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та наслідками у вигляді пошкодження автомобіля.

Всупереч вимогам ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачкою ОСОБА_16 та її представником не надано суду будь-яких доказів, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

Непритягнення відповідачки ОСОБА_16 до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП не звільняє останню від обов`язку відшкодувати шкоду в порядку 1178 ЦПК України.

Ні відповідачкою ОСОБА_2 , ні її представником не спростовано, що заподіяна шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою, оскільки свідками ОСОБА_14 та ОСОБА_6 , які у відсутності матері мали здійснювати за ним нагляд не заперечувалось, що малолітній ОСОБА_3 перебував на вулиці без належного нагляду.

За приписами ст.1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Оскільки позивачем доведено, що внаслідок пошкодження належного ОСОБА_1 на праві власності автомобіля Peugeot 308 SW, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , позивачу завдано майнової шкоди в сумі 29150 грн суд приходить до обґрунтованого висновку про покладення на відповідачку обов`язку з відшкодування цієї шкоди.

Згідно з ч.1, п.3 ч.2, ч.3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачем зазначено, що заподіяна їй неправомірними діями відповідачки ОСОБА_2 моральна шкода полягає в душевних хвилюваннях через втрату товарної цінності її автомобіля у зв`язку із пошкодженнями, душевних переживаннях позивача у зв`язку із позбавленням можливості тривалий час використовувати власний транспортний засіб для пересування. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 15 000 грн., яку просить стягнути з ОСОБА_2 .

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі №214/7462/20, у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Позивачем доведено перед судом наявність у неї моральних страждань з вище зазначених підстав, а також, що зазначені моральні страждання стали наслідком неправомірних дій внаслідок пошкодження її автомобіля, натомість відповідачкою не доведено відсутності протиправності її дій та її вини.

Зважаючи на це, відповідачка ОСОБА_2 несе тягар відповідальності за заподіяння позивачці ОСОБА_1 моральної шкоди.

При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, суд вважає, що її розмір слід визначити в сумі 5 000 грн.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відповідно до ст.139 ЦПК України, відносяться витрати, пов`язані із залученням експерта, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За проведення експертизи № 041/25 від 08 серпня 2025 року позивачкою сплачено 4300 грн, які підлягають стягненню з відповідачки.

При зверненні до суду позивачкою було сплачено 1211, 20 грн судового збору, ціна позову становила 44150 грн, позов задоволено на суму 34150 грн (29150 грн матеріальної та 5000 грн моральної шкоди) тобто на 77,34 %, а тому з відповідачки на користь позивачки слід стягнути 936,74 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76-80, 89, 141, 244-246, 263-265 ЦПК України, суд,

вирішив:

ПозовОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 29150 грн матеріальної шкоди, 5000 грн моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 936,74 грн судового збору та 4300 грн витрат на залучення експерта.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Суддя