Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №607/21805/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.06.2026 Справа №607/21805/25 Провадження №2/607/1887/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Колодяжної Наталії Вікторівни до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 адвокат Колодяжна Н.В. звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , у якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, встановлених рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.09.2018 у справі № 607/14226/18, що стягуються з ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісяця, шляхом стягнення з відповідача аліментів в розмірі 3500,00 грн, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує на те, що на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.09.2018 у справі № 607/14226/18 з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання їх спільного сина ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною повноліття. Позивач добросовісно виконує свій обов`язок щодо утримання дитини. Проте, після розлучення з відповідачем позивач створив нову сім`ю і у нього ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_5 . Також на його утриманні, окрім дружини, перебуває її син від попереднього шлюбу. Станом на момент подання позову позивач не працює, постійного доходу не має. На його утриманні перебуває мати, яка є особою з інвалідністю ІІ групи і також потребує постійного догляду та лікування. За таких обставин, просить змінити спосіб стягнення аліментів.

Ухвалою судді від 06.11.2025 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні 12.03.2026 та у заяві від 13.03.2026 відповідач позов визнала.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає визнання позову відповідачем, так як воно суперечить закону, а також порушує права дитини сторін.

В судове засідання 08.06.2026 позивач та представник позивача не з`явились. Представник подала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позов просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання 08.06.2026 не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 10:00 год. 11.06.2026.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.09.2018 у справі №607/14226/18 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 12.04.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану Зборівського районного управління юстиції Тернопільської області, актовий запис N? 13, розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 (однієї третини) усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п?ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з врахуванням індексації, щомісячно, починаючи з 25 липня 2018 року, і до досягнення дитиною повноліття.

12.05.2023 ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_6 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 видане 12.05.2023).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_7 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане 13.12.2023).

ОСОБА_6 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 видане 16.08.2011).

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 видане 10.07.2013).

Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_5 , матір позивача ОСОБА_10 (родинні зв`язки з позивачем підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 виданого 03.10.1983) є особою з інвалідність ІІ групи довічно.

До позову також долучено витяг з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 за період з 2004 року по 2024 рік.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 статті 13 ЦПК України).

Положеннями статті 141 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини

Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 ЦПК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що за позовом платника аліментів може бути зменшено раніше встановлений розмір аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, зокрема, зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров`я, так як право вибору способу стягнення аліментів належить лише тому з батьків, з яким проживає дитина, а визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів може бути змінений лише за позовом одержувача аліментів.

Як вбачається з позовної заяви позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів з 1/3 частини доходу на тверду грошову суму в розмірі 3500,00 грн.

У даній справі аліменти стягуються з позивача у частці від його доходу на підставі рішення суду, дитина проживає з відповідачем (матір`ю), позивач є платником аліментів, а не їх одержувачем. Тому, законом не передбачено права позивача, як платника аліментів, на зміну способу стягнення аліментів.

За таких обставин, незалежно від доводів щодо погіршення матеріального стану позивача та перебування на його утриманні дружини, дітей від іншого шлюбу, непрацездатної матері, позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки заявлений спосіб захисту не відповідає визначеному законом порядку (право на зміну способу стягнення аліментів є лише у одержувача аліментів), що є самостійною підставою для відмови у позові.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 644/4836/18 (провадження № 61-13257св19) та 24 лютого 2020 року у справі № 539/3532/18 (провадження № 61-10880св19).

Так як у задоволенні усіх позовних вимог відмовлено, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП – НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП – НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення складено та підписано 11.06.2026.

Головуючий суддя П. Я. Стельмащук