Вирок від 10 червня 2026 р. у справі №487/5327/24 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5327/24

Провадження № 1-кп/487/279/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м.Миколаєва, у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12021153030000716 від 20.08.2021, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Калинівка Жовтневого району Миколаївської області, громадянина України, має середню спеціальну освіту, офіційно не одруженого, ФОП « ОСОБА_4 », зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

обвинуваченого у скоєні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України

сторони та інші учасники кримінального провадження

прокурор Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

захисник – адвокат ОСОБА_6 ,

потерпілий ОСОБА_7 ,

представник потерпілого – адвокат ОСОБА_8

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним:

20.08.2021 року, близько 13:30 год., більш точного часу в ході судового розгляду встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_9 , який знаходився біля контейнеру №396 на території «Центрального ринку» за адресою: м. Миколаїв, проспект Центральний,25, на ґрунті особистих неприязних стосунків, що раптово виникли, діючи умисно, наніс ОСОБА_7 один удар рукою в область правої частини обличчя, тим самим спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді забою параорбітальної ділянки справа, що призвело до струсу головного мозку, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я.

Дії обвинуваченого ОСОБА_9 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України, та визнає його винуватим в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я.

Вказаних висновків суд дійшов, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України не визнав.

При безпосередньому допиті під час судового розгляду, ОСОБА_9 пояснив, що в обідній час, приблизно о 13:30 год. 20.08.2021 він приїхав на «Центральний ринок» в місті Миколаєві, де працює його цивільна дружина ОСОБА_10 та теща ОСОБА_11 та перебував всередині магазину, будь-якого конфлікту на вулиці не чув. В цей час до магазину зайшла ОСОБА_10 та сказала, що ОСОБА_7 схопив ОСОБА_11 за руки. Він вийшов на крильце та побачив, що ОСОБА_7 тримає тещу за руки, а та прохає не робити їй боляче, на що він теж сказазав ОСОБА_7 щоб той відпустив її. Оскільки останній не реагував, він збіг зі сходів, підійшов та відштовхнув ОСОБА_7 обома руками у плечі від ОСОБА_11 . ОСОБА_7 в цей час відпустив ОСОБА_11 , руками ухопився за його руки та потяг всередину свого контейнеру, де торгував. При цьому ОСОБА_7 він не бив та той не падав. Дружина ОСОБА_7 викликала представників адміністрації, конфлікт далі не продовжувався, всі розійшлися по робочих місцях. ОСОБА_7 наступні дні ходив на роботу, ніяких синців на його обличчі не було, тільки через тиждень він прийшов в окулярах, де він міг отримати тілесні ушкодження не відомо. Зауважив, що раніше між ОСОБА_7 та ним конфліктів ніколи не було, але були між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 . Цивільний позов не визнав.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин:

Показання потерпілого ОСОБА_7 , який безпосередньо при допиті під час судового розгляду, пояснив, що 20.08.2021 вранці він приїхав на «Центральний ринок» разом із дружиною ОСОБА_7 , та почали викладати товар в контейнері, де остання працює. Контейнер його дружини знаходиться поруч з контейнером, в якому торгує ОСОБА_11 . Приблизно о 13:30 год. ОСОБА_11 почала штовхати двері їхнього контейнеру, від чого товар падав, на що він зробив їй зауваження та попрохав так не робити. Розпочався словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_11 висловлювала образи в їх бік. Потім ОСОБА_11 забігла до магазину, який знаходиться поруч з торговими рядами, а звідти вийшов ОСОБА_4 , який без будь-яких слів підбіг і рукою вдарив його у праву частину обличчя. Від удару він почав падати та схопився за ОСОБА_4 . Удвох вони впали всередину контейнера. Потім їх «розтягли» і ОСОБА_4 повернувся до магазину. Від удару на правій частині обличчя була гематома. З приводу зазначених обстави написав заяву до поліції, а також звертався до лікарні за медичною допомогою. Цивільний позов підтримав. Зазначив, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 та стресу в нього загострилася гіпертонічна хвороба, він змушений був приймати стабілізуючі медичні препарати. Цивільний позов про стягнення майнової шкоди з ОСОБА_4 не заявляв у зв`язку з тим, що не збереглися чеки на придбання ліків.

Показання свідка ОСОБА_13 , яка безпосередньо при допиті під час судового розгляду, пояснила, що 20.08.2021 вона була на своєму робочому місці на «Центральному ринку» в місті Миколаєві. Вона торгує в контейнері, який розташований навпроти контейнеру Жерновських та контейнеру Полковніченків. Ніякого конфлікту між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 вона не бачила та не чула. Близько 13:30 ОСОБА_3 вибіг з приміщення магазину та вдарив ОСОБА_7 рукою в обличчя від чого останній впав у середину контейнера, а також почали падати манекени. Хтось викликав поліцію. Наступного дня вона бачила ОСОБА_7 , в нього під оком був синець.

Показання свідка ОСОБА_7 , яка безпосередньо при допиті під час судового розгляду, пояснила, що вона здійснює підприємницьку діяльність на «Центральному ринку» в місті Миколаєві, займається продажем одягу в контейнерах № НОМЕР_1 , 396. 20.08.2021 вона з чоловіком ОСОБА_7 перебувала на робочому місці. ОСОБА_7 стояв біля контейнеру № 396. ОСОБА_11 , яка доводиться тещею ОСОБА_3 , приблизно о 13:30 почала провокувати конфлікт з приводу розміщення товару, на що ОСОБА_7 зробив їй зауваження, щоб вона припинила смикати за сітку на якій розвішений одяг. ОСОБА_11 побігла до магазину, що розташований поблизу торгівельних рядів та мабуть наскаржилася ОСОБА_3 , оскільки він вибіг з магазину та вдарив ОСОБА_7 кулаком в обличчя від чого той впав та потягнув за собою ОСОБА_4 . Вона зразу побігла за охороною ринку та дільничним. Того ж дня вони звернулися до поліції з приводу отриманих ОСОБА_7 тілесних ушкоджень та лікарні. Від удару у ОСОБА_7 був сінець під оком.

Показами свідка ОСОБА_10 , яка безпосередньо при допиті під час судового розгляду, пояснила, що наприкінці літа 2021 року, точної дати та часу не пам`ятає, вона знаходилася на «Центральному ринку» в місті Миколаєві, де працювала. Повертаючись на своє робоче місце, вона побачила, що ОСОБА_7 тримає її матір ОСОБА_11 за руки та сказала щоб він її відпусив. ОСОБА_7 не реагував, тому вона зайшла до магазину, що розташований поблизу торгівельних рядів та попрохала ОСОБА_4 щоб він втрутився. Вона разом з ОСОБА_4 вийшли з магазину. Спочатку ОСОБА_3 в усній формі попрохав ОСОБА_7 відпустити ОСОБА_11 , а коли той не відреагував, підійшов та обома руками відштовхнув у плечі ОСОБА_7 від ОСОБА_11 . ОСОБА_7 при цьому схопив ОСОБА_4 за руки та потяг всередину контейнеру. Зразу з`явилася поліція та адміністрація. Крім того зазначила, що між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 неприязні стосунки існують тривалий час.

Показами свідка ОСОБА_11 , яка безпосередньо при допиті під час судового розгляду, пояснила, що вона здійснює підприємницьку діяльність, як ФОП « ОСОБА_10 » на території «Центрального ринку» в місті Миколаєві. ЇЇ контейнер розташований рядом з двома контейнерами, де торгують Жерновські. Навпроти контейнеру розташований магазин. 20.08.2021 приблизно о 12:00 год. вона вийшла з магазину та побачила, що її манекени розкидані та спитала ОСОБА_7 що відбувається, на що останній почав на неї лаятися. Вона почала підіймати манекени, а ОСОБА_7 схопив її за праву руку та болісно здавив. ОСОБА_10 , яка стояла на порозі магазину, крикнула щоб він припинив. Потім з магазину вийшов ОСОБА_3 та теж крикнув ОСОБА_7 відпустити її. Потім ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_7 та відштовхну його від неї рукою у плече. При цьому ОСОБА_7 почав відступати всередину контейнера, схопився за ОСОБА_4 , та вони удвох впали. Неприязні стосунку між нею та Жерновськими існують тривалий час у зв`язку з асортиментом товару, який вони реалізовують.

Показами свідка ОСОБА_14 , яка безпосередньо при допиті під час судового розгляду, пояснила, що 20.02.2021 приблизно о 13:00 год. вона знаходилася в магазині на території «Центрального ринку» в місті Миколаєві, де працює. В цьому ж магазині працюють Полковніченки. ОСОБА_10 зайшла до магазині та сказала ОСОБА_3 , який теж там перебував, щоб він заспокоїв ОСОБА_7 , який схопив її мати ОСОБА_11 за руку. ОСОБА_4 вийшов із магазину сказав ОСОБА_7 відпустити ОСОБА_11 , а потім підійшов та відштовхнув останнього у плече від ОСОБА_11 ОСОБА_7 відпустив ОСОБА_11 , при цьому схопився за ОСОБА_3 , потягнувши його при цьому у контейнер. Прибігла ОСОБА_7 з представниками адміністрації та всі розійшлися. Зауважила, що неприязні стосунки між ОСОБА_10 та Жерновськими існують тривалий час.

Зазначені показання потерпілого та свідків повністю узгоджуються з письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні:

Згідно до витягу з ЄРДР 20.08.2021 було зареєстроване кримінальне провадження №12021153030000716 за ч. 1 ст. 125 КК України, з наступною фабулою: 20.08.2021 приблизно о 13:30, невідома особа, перебуваючи на території «Центрального ринку», який розташований за адресою: м. Миколаїв, пр. Центральний, 25, наніс тілесне ушкодження ОСОБА_7 .

Постановою дізнавача СД МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_15 від 25.10.2021 було змінено кваліфікацію кримінального проступку з ч. 1 ст. 125 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України.

Підставою для внесення відповідних відомостей до ЄРДР стала усна заява ОСОБА_7 , зміст якої було зафіксовано дізнавачем СД МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_16 у протоколі від 20.08.2021 про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, в якій він просив вжити заходів до наглядно знайомого чоловіка на ім`я ОСОБА_17 , який 20.08.2021 приблизно о 13:30 год., перебуваючи на території ринку «Центральний» в ході конфлікту наніс йому тілесні ушкодження.

Висновком експерта №1031 від 13.09.2021 наданим експертом Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи Миколаївської області ОСОБА_18 на виконання постанови дізнавача СД МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_15 від 08.09.2021 про призначення судово-медичної експертизи, за яким: у ОСОБА_7 мають місце тілесні пошкодження у вигляді струсу головного мозку, забія пара орбітальної ділянки справа. Дані тілесні пошкодження могли утворитися від однієї ударної дії тупими твердими предметами, якими могли бути руки, ноги та інше. Утворення даних тілесних ушкоджень в строк, вказаний в постанові – 20.08.2021 не виключається. По ступеню тяжкості дані тілесні пошкодження відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я. Будь-яких судово-медичних даних про подальший розлад здоров`я потерпілого не мається. При нанесенні тілесних пошкоджень потерпілий міг бути звернений передньою стороною тіла до нападника. Утворення даних тілесних пошкоджень при падінні тіла з положення стоячи на площину, як з прискоренням так і без нього малоймовірно.

Висновком експерта №261 від 16.05.2022 наданим експертною комісією КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» у складі: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 на виконання постанови дізнавача СД МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_15 від 04.11.2021 про призначення комісійної судово-медичної експертизи, за яким: у ОСОБА_7 були наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, синець обличчя (у ділянці повік правого ока з переходом на виличну ділянку справа). Ушкодження могли бути спричиненні в строк, указаний у постанові – 20.08.2021. Дані ушкодження спричинені ударною дією тупого предмета, яким міг бути й кулак. Перелічені ушкодження не є характерними для утворення внаслідок падіння, за різних умов («з висоти власного зросту», «при приданні тілу прискорення або без такого»). Тілесні ушкодження могли утворитися за механізмом, на який вказує ОСОБА_7 (тобто, внаслідок удару кулаком в праву частину обличчя). Ушкоджень, які б утворилися внаслідок падіння, у постраждалого не описано. Дані ушкодження не могли утворитися внаслідок «штовхання». Утворення струсу головного мозку є наслідком травматичного впливу (удару) у ділянку обличчя постраждалого. Тобто, короткочасний розлад здоров`я у постраждалого знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із струсом головного мозку. Виходячи з кількості зовнішніх ушкоджень (один синець), можна говорити про те, що перелічені ушкодження могли утворитися внаслідок одного травматичного впливу (удару). На підставі наявних даних встановити взаєморозміщення постраждалого та особи, що спричинила тілесні ушкодження, в момент їх отримання постраждалим, не є можливим. Тілесні ушкодження, що встановлені у постраждалого, є єдиним комплексом закритої черепно-мозкової травми та за ступенем тяжкості повинні оцінюватися у сукупності. Дані ушкодження не були небезпечними для життя, у тому числі і в момент спричинення, викликають розлад здоров`я тривалістю більш ніж 6 днів, але не більше 3 тижнів (не більше 21 дня), та за даним критерієм, згідно з п. 2.3.3. «Правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.10.2021, в якому дізнавач СД МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_15 зафіксувала впізнання потерпілим ОСОБА_7 у присутності понятих, за зовнішніми ознаками обличчя особу зображену на фотознімку під №2, як чоловіка, який 20.08.2021, знаходячись на території «Центрального ринку», спричинив йому тілесні ушкодження. Згідно до довідки на фотознімку №2 зображений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.10.2021, в якому дізнавач СД МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_15 зафіксувала впізнання свідком ОСОБА_13 у присутності понятих, за зовнішніми ознаками: високе чоло, губи, ніс, погляд, особу зображену на фотознімку під №4, як чоловіка, який 20.08.2021, знаходячись в торгівельному ряду «Центрального ринку», наніс ОСОБА_7 тілесне ушкодження. Згідно до довідки на фотознімку №4 зображений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Протоколом проведення слідчого експерименту від 21.09.2021 року, яким зафіксовані в тому числі за допомогою відеозапису, в присутності понятих пояснення ОСОБА_7 з приводу обставин нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3 20.08.2021 року, відображено порядок та механізм їх нанесення, розташування обвинуваченого та потерпілого відносно один до одного, які узгоджуються з показаннями ОСОБА_7 , наданими ним у судовому засіданні та наявними тілесними ушкодженнями, встановленими експертними дослідженнями.

Отже, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, з точки зору їх належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку. При цьому судом враховано висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбеера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року, в яких зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Разом з тим, суд, аналізуючи показання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з приводу того що 20.08.2021 в ході конфлікту, ОСОБА_3 ОСОБА_7 будь-яких ударів не завдавав та явних тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 у вигляді синця під оком не було в наступний за подіями тиждень, відноситься до них критично, оскільки ОСОБА_10 є цивільною дружиною обвинуваченого, а ОСОБА_11 його тещею, тобто особами які є зацікавленими в результаті розгляду даного кримінального провадження.

Так само покази свідка ОСОБА_14 , яка в судовому засіданні заперечувала нанесення ОСОБА_3 удару ОСОБА_7 , суд вважає неспроможними, оскільки вони протирічать іншим доказам, дослідженим при розгляді кримінального провадження та встановленим в ході судового розгляду обставинам.

Що стосується показів свідка ОСОБА_25 , наданих нею при безпосередньому допиті під час судового розгляду, а саме, що у період часу до початку війни, коли вона торгувала у своєму контейнері, розташованому на "Центральному ринку" в місті Миколаєві, та раптово почула звук удару по металу, який виходив з контейнеру, що суміжний з її контейнером задньою стінкою, вона підійшла та побачила що ОСОБА_7 та молодший за нього чоловік, тримають один одного за грудки, на що вона сказала припинити та повернулася на своє робоче місце, суд вважає їх такими, що не містять даних, які б підтверджували або спростовували обвинувачення, оскільки вони не містять послідовних даних щодо часу, дій та кола осіб подій, свідком яких вона була.

Водночас суд враховуючи, що система кримінальної юстиції в Україні покликана забезпечувати ефективні охорону і захист прав та інтересів осіб, суспільства, держави, а також те, що презумпції невинуватості особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, відводиться належне місце як основоположному принципу, який визначає стандарт доказування, що має бути забезпечений судом - поза розумним сумнівом, а також те, що засада презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини (ст. 17 КПК України) покладає на сторону обвинувачення обов`язок довести винуватість особи поза розумним сумнівом, а на суд - обов`язок розтлумачити на користь особи всі сумніви щодо доведеності її вини, вважає за необхідне зазначити наступне.

При оцінці доводів сторони захисту щодо сумнівів в об`єктивності висновків судово-медичних експертиз, проведених на підставі неналежної медичної документації, суд виходить з позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 (провадження 13-3 кс 22), у якій зазначено таке: "Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження визначає захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права».

На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з частиною першою цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Частинами другою і третьою цієї статті передбачено безальтернативний обов`язок суду констатувати істотне порушення прав людини і основоположних свобод і визнати недопустимими засоби доказування, отримані: в результаті процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, здійснених без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози його застосування; з порушенням права особи на захист; з показань чи пояснень, відібраних із порушенням права особи відмовитися від давання показань і не відповідати на запитання, або без повідомлення про таке право; з порушенням права на перехресний допит; з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування та прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; в результаті обшуку житла чи іншого володіння особи, якщо до проведення даної слідчої дії не було допущено адвоката.

З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. "с" ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. "d" ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).

Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки "зруйнували" або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання".

Верховний Суд у своїй постанові від 31 серпня 2022 року справа № 345/3956/18, зауважив, що, вирішуючи кримінальну справу, суд має приймати інформоване рішення, тобто робити свої висновки щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, виходячи з усієї релевантної інформації, яку сторонам вдалося отримати і надати суду. Натомість правила недопустимості доказів є обмеженням цього загального принципу, дозволяючи або зобов`язуючи виключати з процесу доказування інформацію, яка потенційно може мати істотне, а іноді й вирішальне значення для справи. Саме тому виключення потенційно важливих відомостей, тобто визнання їх недопустимими незалежно від їх причетності до справи і доказового значення, є крайнім заходом, до якого слід звертатися в разі, якщо іншими засобами неможливо забезпечити справедливого судового розгляду. В основі створення правил про недопустимість доказів лежать кілька міркувань. Насамперед це виключення потенційно недостовірних доказів або доказів, достовірність яких неможливо перевірити.

Отже, керуючись вищенаведеним, суд доходить таких висновків. Так на підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, стороною обвинувачення було, серед іншого, надано висновок експерта №1031 від 13.09.2021 Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи Миколаївської області ОСОБА_18 та висновком експерта №261 від 16.05.2022 експертної комісії КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» у складі: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Обидві судово-медичні експертизи призначалися постановою дізнавача в порядку передбаченому ст. 242, 243 КПК України.

Як вбачається з висновку експерта №1031 від 13.09.2021, експертом досліджувалося зворотнє повідомлення КНП ММР МЛШМД від 20.08.2021 на ім`я ОСОБА_7 , відповідно до якого останній «осмотрен нейрохірургом. От обследования отказался. Жалобы на головную боль, тошноту, головокружение. В сознании. С-м Гуревича-Манна (+), с-м Седана, в п. Ромберга неустойчив. Заключение: СГМ. Ушиб параорбитальной области справа.». Зазначене зворотнє повідомлення оформлене на друкованому бланці КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» приймальне відділення та засвідчене підписом лікаря.

Відповідно до положень частини 15 ст. 7 та ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Отже, сторона захисту, посилаючись на сумнівність зворотнього повідомлення КНП ММР МЛШМД від 20.08.2021 та інформацію викладену в ньому, не була позбавлена права самостійно або шляхом звернення до слідчого судді або суду з клопотанням про отримання тимчасового доступу, отримати з КНП ММР МЛШМД інформацію щодо реєстрації звернення ОСОБА_7 до лікарні 20.08.2021, яка відповідно до Наказу МОЗ України № 612/679 від 06.07.2016 «Про порядок обліку фактів звернення та доставлення до закладів охорони здоров`я осіб у зв`язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень кримінального характеру та інформування про такі випадки органів і підрозділів поліції», повинна була фіксуватися в відповідному журналі. З огляду на те, що переконливих доказів, які б вказували на недостовірність інформації, викладеної у зворотньому повідомленні, суду надано не було, суд не вбачає підстав для сумнівів щодо його походження та відношення до даного кримінального провадження.

Крім того, як вбачається з висновку комісійної судово-медичної експертизи №261 від 16.05.2022, при проведенні експертного дослідження, досліджувалося не лише зворотнє повідомлення КНП ММР МЛШД від 20.08.2021, а й консультативний висновок лікаря-фахівця в галузі судової медицини ОСОБА_26 від 23.08.2021, амбулаторна карта №46 ОСОБА_7 , покази потерпілого та обвинуваченого, а також було оглянуто ОСОБА_7 .

Так підстав сумніватися в правильності висновку, зробленого експертами, які попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих висновків, у суду немає, висновок містить опис проведених досліджень та мотивовані відповіді на поставлені запитання. Враховуючи те, що комісійна експертиза була призначена та проведена з дотриманням вимог ст. 242, 243 КПК України, її висновок відповідає вимогам ст. 101, 102 КПК України, суд вважає цей доказ належним та допустимим.

При цьому відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, про що зазначає захисник, на підставі яких сформовано висновок комісійної судово-медичної експертизи, не відкриття цих документів стороні захисту не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом, оскільки стороною обвинувачення використано на підтвердження винуватості ОСОБА_3 саме висновок експерта, та саме цей висновок має бути відкритий стороні захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК. Водночас захист не позбавлений процесуальної можливості за необхідності клопотати про надання доступу до матеріалів, які досліджував експерт. Разом із цим, безспірно встановлена свідома добровільна мовчазна відмова сторони захисту від реалізації права заявляти клопотання про надання на стадії виконання ст. 290 КПК доступу до документів, які досліджував експерт, автоматично не ставить під сумнів допустимість висновку цього експерта. Більш того, таке право могло бути реалізовано під час судового розгляду кримінального провадження, що не суперечить меті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, але сторона захисту так само ним не скористалася.

За положеннями ст..9 Конституції України, ч.2 ст.8 КПК України, ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ зобов`язанні застосовувати положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ, як джерела права.

Відповідно до положень ст..6 Конвенції кожному гарантовано право на справедливий суд.

Вирішуючи питання, щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд виходить з загальних засад призначення покарання, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, особи обвинуваченого та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, викладену у справі «Еззе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 09.10.2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету – покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Так ОСОБА_3 з урахуванням приписів ст. 12 КК України, вчинений кримінальний проступок.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до положень ст.66 КК України – судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до положень ст.67 КК України - судом не встановлено.

Обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Відповідно до положень ст.65 КК України, виходячи з принципів законності, справедливості та вимог, щодо індивідуалізації та достатності покарання для виправлення засудженого та запобігання скоєнню ним нових злочинів, з врахуванням вищезазначених обставин, суд при обрані виду та міри покарання, вважає за необхідне та достатнє призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу у межах санкцій ч. 2 ст. 125 КК України.

У кримінальному проваджені потерпілим ОСОБА_7 було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого 100 000 грн. моральної шкоди.

Згідно ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у життєвому становищі, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на викладене, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про достатність відшкодування моральної шкоди потерпілому на суму 10 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7 , 368, 369, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального проступку передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу – сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Цивільний позов ОСОБА_7 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Захід забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_3 не обирався.

Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.

На вирок може бути подана апеляція до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1