Вирок від 10 червня 2026 р. у справі №487/3211/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3211/26

Провадження № 1-кп/487/498/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

секретаря: ОСОБА_2

за участі прокурора: ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4

обвинуваченого: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Миколаєві кримінальне провадження, внесеному до ЄРДР № 12026152030000377 від 27.03.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Хурікау, Моздокського району, Північна Осетія, осетина, громадянин України із середньою освітою, одружений, офіційно не працює, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 – 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 27.03.2026 біля 12 – 45 год., перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (барбітурати), керував технічно справним автомобілем «TOYOTA PRIUS» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався у світлий час доби, по сухій, чистій, проїжджій частині вулиці Євгена Єщенка, зі сторони вулиці Панаса Саксаганського, в напрямку вулиці Ігоря Бедзая в місті Миколаєві.

Так, перебуваючи на проїжджій частині вулиці Євгена Єщенка в районі будинку №8, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «TOYOTA PRIUS» реєстраційний номер НОМЕР_1 , виконав маневр повороту праворуч, з метою діагонального паркування біля правого краю проїжджої частини вулиці Євгена Єщенка.

Рухаючись у обраному напрямку, водій ОСОБА_5 , порушив вимоги п.п. 2.3 «б», 2.9 «а», 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР України), а саме: перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції барбітурати), рухався по проїжджій частині вулиці Євгена Єщенка, в місті Миколаєві, під час виконання маневру повороту праворуч, маючи перешкоду, по напрямку руху свого транспортного засобу, у вигляді пішохода, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та відповідно не реагував на її зміни, не контролював рух свого транспортного засобу, хоча зобов`язаний був постійно це робити і мав таку можливість, не переконався, що у напрямку його руху відсутній пішохід, для якого може бути створена перешкода чи небезпека, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу, аж до його зупинки, продовжив рух у обраному ним напрямку, внаслідок чого, допустив контактування передньою правою частиною кузова свого автомобіля «TOYOTA PRIUS» реєстраційний номер НОМЕР_1 , з пішоходом ОСОБА_6 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому діафізу 5 плесневої кістки правої стопи, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 вимог .п. 2.3 «б», 2.9 «а», 10.1 ПДР України, які перебувають у прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив всі обставини скоєння кримінальних правопорушень, свою вину в скоєному визнав повністю. У вчиненому щиро кається та визнає вину. Докладніше показав суду, що дійсно 27.03.2026 в обідній час керував автомобілем «TOYOTA PRIUS» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався у світлий час доби по вул. Євгена Єщенка, зі сторони вул. Панаса Саксаганського, в напрямку вул. Ігоря Бедзая в м. Миколаєві. Під час виконання маневру повороту праворуч по напрямку руху свого транспортного засобу не побачив перешкоду у вигляді пішохода, яким виявився ОСОБА_6 , а саме проявив неуважність до дорожньої обстановки внаслідок чого, допустив контактування свого автомобіля з пішоходом. Одразу після ДТП обвинувачений надав потерпілому першу медичну допомогу, відвіз до лікарні та придбав всі необхідні ліки. Зазначив, що дійсно приймав лікарські засоби прописані йому лікарем через безсоння, однак він не знав та йому лікар не пояснив, що під час вживання таких лікарських засобів заборонено керування транспортним засобом. Окремо додав, що через особливості конструкції транспортного засобу пішохід потрапив у сліпу зону та йому було важко його помітити та уникнути ДТП.

Допитаний в судовому засідання у якості потерпілого ОСОБА_6 надав показав суду, аналогічні показам обвинуваченого, щодо обставин ДТП, при цьому додав, що 27.03.2026 в обідній час він йшов по вул. Євгена Єщенка до свого транспортного засобу який був припаркований на узбіччі в цей час автомобілем «TOYOTA PRIUS» під керуванням ОСОБА_5 паркувався у здовж вулиці та під час маневру здійснив наїзд на ногу потерпілого. Одразу після ДТП обвинувачений надав першу допомогу, відвіз потерпілого до лікарні та придбав усі необхідні ліки. Зазначив, що жодних претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, примирився з ним та вважає що ДТП сталося випадково.

Крім визнання вини ОСОБА_5 , вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами дослідженими в суді.

Витягом з ЄРДР № 12026152030000377 від 27.03.2026 за (повідомлення) від 27.03.2026 до Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області про те, що 27.03.2026 біля 12 – 45 год., в м. Миколаєві, по вул. Євгена Єщенка, в районі будинку №8, відбулась ДТП (наїзд на пішохода), за участі автомобіля «TOYOTA PRIUS» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , та пішохода ОСОБА_6 , який в результаті дорожньо-транспортної пригоди, отримав тілесні ушкодження, з попередньої кваліфікацією ч.1 ст. 286 – 1 КК України.

Протоколом огляду місця ДТП від 27.03.2025, складеного старшим слідчим СВ ВП № 1 МРУП ГУНП в Миколаївській області, зі схемою пригоди та фото таблицями до протоколу на яких зафіксовано місце ДТП, місце розташування транспортного засобу та потерпілого.

Постановами про визнання речовими доказами від 30.03.2026 та від 01.04.2026, складених старшим слідчим СВ ВП № 1 МРУП ГУНП в Миколаївській області згідно якої речовими доказами по справі визнано автомобіль «TOYOTA PRIUS» реєстраційний номер НОМЕР_1 та CD-R диск з відеозаписом механізму розвитку дорожньо- транспортної пригоди.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 02.04.2026 (справа № 487/2451/26, провадження: №1-кс/487/1668/26) згідно якої накладено арешт на автомобіль «TOYOTA PRIUS» реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .

Протоколом огляду предмету від 01.04.2026 (з CD – диском та фото таблицями), а саме оглядом відео файлів на СD – диску, щодо зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції відеозапису, здійснених у публічно доступних місцях, у тому числі в автоматичному режимі, який розташовується за адресою: м. Миколаїв вул. Євгена Єщенка 27.03.2026 де зафіксовано момент наїзду автомобіль «TOYOTA PRIUS» на пішохода.

Висновком експерта Миколаївського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/115-26/4886-ІТ від 06.04.2026, щодо дослідження технічного стану транспортного засобу «TOYOTA PRIUS» реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно якого:

1. На момент ДТП ходова частина, рульове керування та робоча гальмова система автомобіля TOYOTA PRIUS (номерний знак НОМЕР_1 ) знаходились в працездатному стані та не мали несправностей, які могли б виникнути до дорожньо-транспортної пригоди та вплинути на його рух.

2. Так як несправностей в досліджуваних системах та механізмах автомобіля «TOYOTA PRIUS» реєстраційний номер НОМЕР_1 , які могли б виникнути до ДТП та вплинути на його рух не виявлено, то питання: «…чи міг їх виявити водій в процесі експлуатації автомобіля?» з технічної точки зору втрачає сенс.

Висновком експерта Миколаївського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/115-26/4885-ІТ від 02.04.2026, щодо транспортно – трасо логічного дослідження, згідно якого: на автомобілі «TOYOTA PRIUS» реєстраційний номер НОМЕР_1 не виявлено слідів інформації, яка могла бути однозначно та оюєктивно ідентифікована як така, що виникла при контактуванні з тілом пішохода.

Висновком експерта Миколаївського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/115-26/5180-ІТ від 14.04.2026, щодо дослідження обставин і механізму ДТП, згідно якого:

1. У вказаній дорожній ситуації водій автомобіля «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_1 повинен був діяти у відповідності до технічних вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху.

2. В наведеній дорожній ситуації водій автомобіля «Toyota Prius» номерний знак НОМЕР_1 мав технічну можливість запобігти виникненню дорожньо – транспортної пригоди.

3. В дорожній ситуації обставини якої розглядаються в діях водія автомобіля «Toyota Prius» номерний знак НОМЕР_1 вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Висновком експерта № 213 від 10.04.2026 за результатами проведення судово – медичної експертизи, щодо встановлення отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якого надано відповіді на поставлені питання:

1. (1,2,3). У ОСОБА_6 , 1953р.н. має місце тілесне пошкодження у вигляді перелому діафізу 5 плесневої кістки правої стопи.

Дане тілесне пошкодження могли утворитись від дії тупих твердих предметів.

Утворення даного тілесного пошкоджень в строк вказаний в постанові - 27.03.2026, в умовах ДТП (при зіткненні пішоходу та автотранспортного засобу), не виключається.

По ступеню тяжкості дане тілесне пошкодження відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП МОУПЗ МОР від 27.03.2026 ОСОБА_5 перебуває під дією лікарських засобів, що знижуть увагу та швидкість реакції (барбітурати).

Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю. Дії обвинуваченого, суд вважає за необхідне кваліфікувати за ч.1 ст.286 – 1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (барбітурати), що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує наступне.

В судових дебатах прокурор просила суд визнати ОСОБА_5 винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 – 1 КК України призначивши покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 (три) роки.

Під час допиту потерпілий ОСОБА_6 просив суд не призначати обвинуваченому реальне покарання та не позбавляти його права керування транспортними засобами. Зазначив, що жодних претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, примирився з ним та отримав компенсації та вибачення.

Захисник та обвинувачений в судових дебатах просили суд не призначити реальне покарання у вигляді позбавлення волі та не позбавляти права керування транспортними засобами.

Також суд враховує, що між потерпілим та обвинуваченим 27.05.2026 була укладена угода про примирення у даному кримінальному провадженні, яка була надана суду, згідно якої сторони просили суд звільнити обвинуваченого від відбуття покарання в місцях позбавлення волі на підставі ст. 69 КК України, та позбавити водійського права до 1 (одного) року; також просили покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалою суду від 27.05.2026 в затвердженні угоди про примирення, укладеної між обвинуваченим та потерпілим було відмовлено, оскільки при перевірці угоди на відповідність вимогам КПК України та КК України України встановлено, що вона не відповідала вимогам КПК України та КК України, так як узгоджене сторонами покарання не відповідає санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, та порушують пряму заборону передбачену ст. 75 КК України, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у затверджені укладеної угоди про примирення.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує вимоги пунктів 1 та 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є пенсіонером за віком, має на утримані дружину інваліда, на обліку у лікаря нарколога та психолога не перебуває, раніше не судимий. До обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить визнання вини, щире каяття, примирення з потерпілим, добровільне відшкодування спричиненої потерпілому шкоди, надання медичної та іншої допомоги безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення. Обставини, що обтяжують покарання судом не вбачаються та в обвинувальному акті не встановлені.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15.01.2024 у справі № 722/594/22 вказала: виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу.

Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів.

З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 286 – 1 КК України відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Органом досудового розслідування і судом встановлено, що у відповідності до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 визнання вини, щире каяття, примирення з потерпілим, добровільне відшкодування спричиненої потерпілому шкоди, надання медичної та іншої допомоги безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення. Також необхідно враховувати похилий вік обвинуваченого (70 років).

У даній справі ні органом досудового розслідування, ні судом не встановлено обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_5 .

При цьому, згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

У постанові від 03.02.2021 (справа № 629/2739/18) Верховний Суд звернув увагу на те, що частина перша статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, або призначити менш суворе покарання, не передбачене санкцією частини статті лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин першої та/або другої статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити із системного тлумачення статей 66 та 69 КК України і тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину.

Ці обставини у своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, неодноразово викладеною в судових рішеннях (зокрема, у постанові від 17.09.2019 у справі №744/884/17, провадження №51-8413км18).

Послідовна практика застосування положень ст. 69 КК України, вказує на те, що при визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що доводи прокурора про необхідність призначення основного покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, тобто в межах санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, у даній конкретній справі є необґрунтованими, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне при призначенні основного покарання застосувати ч. 1 ст. 69 КК України і відповідно призначити покарання у виді штрафу, що відповідає нетяжкому злочину, згідно ст. 12 КК України, з позбавленням права керування транспортними засобами.

Саме таке покарання суд вважає справедливим, пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень і, в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута.

Вказане покарання на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_5 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

В силу ч.4 ст. 53 КК України з урахуванням майнового стану ОСОБА_5 суд вважає за необхідне розстрочити сплату призначеного покарання у виді штрафу рівними частина на 12 місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався та до набрання вироком законної сили суд не вбачає підстав для його обрання.

На підставі ч.4 ст.174 КПК України слід скасувати арешти з майна, накладені ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 02.04.2026 (справа № 487/2451/26, провадження: №1-кс/487/1668/26).

Долю речових доказів та процесуальних витрат необхідно вирішити у відповідності до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

В силу ч.4 ст. 53 КК України з урахуванням майнового стану засудженого ОСОБА_5 розстрочити сплату призначеного покарання у виді штрафу рівними частина на 12 місяців по 4250,00 грн. щомісячно.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу не обирати.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна застосовані ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 02.04.2026 (справа № 487/2451/26, провадження: №1-кс/487/1668/26) – скасувати.

Речові докази по справі: автомобіль «TOYOTA PRIUS» реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 – вважати повернутими за належністю.

Речові докази по справі, а саме СD – диски з відеофайлами з місця ДТП – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення Миколаївського НДЕКЦ МВС України експертизи № СЕ-19/115-26/4886-ІТ від 06.04.2026 вартістю 3565,60 грн., експертизи № СЕ-19/115-26/4885-ІТ від 02.04.2026 вартістю 1782,80 грн., експертизи № СЕ-19/115-26/5180-ІТ від 14.04.2026 вартістю 3565,60 грн., а разом 8914,00 грн.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою з моменту вручення копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити сторонам.

Суддя ОСОБА_1