Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №944/2551/26 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/2551/26

Провадження №3/944/1351/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.06.2026 рокум.Яворів

Суддя Яворівського районного суду Львівської області Матвіїв І.М., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, непрацюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

01 травня 2026 року о 17 год 10 хв ОСОБА_1 в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Грушів», територія Яворівського району Львівської області, під час проходження прикордонного контролю на в`їзд в Україну пред`явила на паспортний контроль паспорт громадянина Республіки Польщі для виїзду за кордон. В ході перевірки документів, було встановлено що ОСОБА_1 є громадянкою України та має паспорт громадянина України, який відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про громадянство України» у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України. Даним фактом ОСОБА_1 порушила вимоги ст.2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року №57, тобто здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України без відповідних документів. Своїми діями вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, проте подала до суду заяву, у якій просить розглядати справу без її участі. Також, направила до суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначає, що на митному посту Грушів їй було відмовлено у тимчасовому ввезенні транспортного засобу на територію України, що перебуває у її власності та зареєстрований у Республіці Польща з метою використання виключно в особистих цілях та видано картку відмови в митному оформленні з формальною підставою: «відсутній діючий відбиток штампа про прийняття на тимчасовий консульський облік».

Унаслідок неправомірних дій посадових осіб, її змусили повернутися, дістала страшний стрес, тому що була дуже змучена після важкої і довгої дороги (понад 500 км), не мала де ночувати, ні де залишити автівку і була у розпачі, що ж далі робити, прийшлося забронювати дуже дорогий готель, шукати платну парковку для авто на 3 тижні і купити додатково квитки на потяг, щоб дістатися в Україну і з України до Польщі. Це нанесло серйозну моральну та матеріальну шкоду.

На паспортному контролі, було пред?явлено спочатку польський паспорт, оскільки була переконана у тому, що діє в межах закону, тому що ввозила власний транспортний засіб на польській реєстрації з метою підтвердження мого статусу резидента Республіки Польща, далі на питання працівниці паспортного контролю про наявність іншого паспорту, одразу підтведила наявність у паспорта громадянки України і пред?явила його.

Виходячи з вищенаведеного вважає накледення даного штрафу безпідставним, таким, який порушує права як громадянки Польщі. Просить визнати протиправною та скасувати картку відмови від 01.05.2026; врахувати суд, що у її діях не було умислу на незаконний перетин кордону, оскільки пред?явила паспорти обидвох держав і нічого не приховувала; врахувати, що за весь час перетину мною Польсько-Українського кордону (понад 11 років поспіль) не було зафіксовано жодних порушень ні з боку митниці, ні з боку паспортного контролю; скасувати штраф про адміністративне правопорушення за статтями 254-256 Кодексу України про Адміністративні правопорушення; зобов?язати митний орган усунути наслідки порушення моїх прав; провести аналіз практики митних органів щодо вимоги консульського обліку до осіб з подвійним громадянством та постійним проживанням за кордоном, які є нерезидентами України (див. визначення термінів ст.4 Митного кодексу України) та які за наявності польського паспорта не можуть бути поставлені на тимчасовий консульський облік у Польщі, проте саме ця обставина стала підставою для видачі мені картки відмови; забезпечити недискримінаційне застосування митних процедур з чітким, ретельним та повним аналізом кожного конкретного випадку; стягнути витрати: на заброньований готель у місцевості біля кордону, на додаткові залізничні квитки для доїзду до Івано-Франківська від паркінгу в Перемишлі, а також на залізничні квитки з Івано-Франківська до Львова і зі Львова до Перемишля і на готель у Перемишлі на зворотній шлях, оплата паркінгу для мого авто терміном на 3 тижні у Перемишлі.

Відповідно до ст.268 КУпАП, суддя розглядає справу у її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.

Частиною 1 ст.204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України», передбачено, що громадянин України, який набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Згідно з приписами статті 2,3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну); перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.

Пунктом 2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57, передбачає, що перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу.

У передбачених міжнародними договорами або законодавством України випадках перетинання громадянином державного кордону здійснюється також за іншими документами. У такому разі прикордонний контроль здійснюється у порядку, який застосовується під час надання громадянином паспортних документів.

У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни окрім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Вина правопорушника ОСОБА_1 пітверджується матеріалами справи, зокрема протоколом 3хРУ №004024Е про адміністративне правопорушення від 01.05.2026 року, рапортами інспекторів прикордонної служби від 01.05.2026, витягамом з БД «Гарт», фотокопією паспорта громадянина Республіки Польща на ім`я ОСОБА_1 , з якої встановлено, що вона є громадянкою Республіки Польща; фотокопією паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , з якої встановлено, що вона є громадянкою України; а також іншими доказами, які наявні в матеріалах справи.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.204-1 КУпАП, оскільки, як з`ясовано, вона вчинила спробу незаконного перетину державного кордону України без відповідних документів.

Доводи особи яка притягається до адміністративної відповідальності про відсутність умислу є безпідставним. Наявність умислу встановлюється не лише прямими зізнаннями особи, а й сукупністю об`єктивних даних, зокрема характером дій, місцем, часом, способом їх вчинення та поведінкою правопорушника. Саме з аналізу цих обставин у їх взаємозв`язку суд дійшов висновку про усвідомлення особою протиправного характеру своїх дій та бажання їх вчинити.

Обираючи адмінпорушнику міру адміністративного стягнення, враховую обставини справи, особу адмінпорушника та її ставлення до вчиненого.

Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

При обранні виду та міри адміністративного покарання суддя враховує характер та обставини адміністративного правопорушення, які не є тяжкими, дані про особу правопорушника, її матеріальний стан, та вважає за необхідне, визнати їй винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП та накласти на неї стягнення у виді адміністративного штрафу.

Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування картки відмови митного органу від 01.05.2026, зобов`язання митного органу усунути наслідки порушення прав, проведення аналізу практики митних органів, а також стягнення матеріальних витрат (на бронювання готелів, залізничних квитків та оплату паркінгу в м. Перемишль), суд зазначає таке. Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення чітко регламентовано Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Відповідно до ст. 245, ст. 280 КУпАП, завданням суду під час розгляду справи за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП є виключно встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи в його вчиненні та вирішення питання про притягнення її до адміністративної відповідальності або закриття справи. Розгляд вимог про скасування рішень органів Державної митної служби (зокрема, карток відмови), зобов`язання митних органів вчинити певні дії, здійснення аналізу правозастосовчої практики, а також відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діями чи рішеннями суб`єктів владних повноважень, не передбачено нормами КУпАП та не належить до предмета доказування чи компетенції суду у межах адміністративного провадження за ст. 204-1 КУпАП. Такі вимоги мають самостійний характер і підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства (згідно з КАС України) або цивільного судочинства (щодо стягнення збитків), а тому не можуть бути задоволені судом у межах цього процесу.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір встановлюється у 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 665,60 грн.

Отже, з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.23-24,268, 283-284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП та накласти на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у цей строк, постанова про накладення штрафу надсилається до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.

Строк виконання постанови протягом трьох місяців з наступного дня після набрання постановою законної сили.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений постановою КМ України.

Суддя І.М.Матвіїв