Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №714/935/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року м. Чернівці Справа № 714/935/25

Провадження № 22-ц/822/1053/26 Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Литвинюк І. М.

суддів: Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рожок Лідія Петрівна, на ухвалу Герцаївського районного суду Чернівецької області від 27 квітня 2025 року, головуючий у І-й інстанції Козловська Л.Д.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про співпрацю.

У лютому 2026 року представник відповідача ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про зупинення провадження у справі.

Посилався на те, що ОСОБА_3 звернувся до Соборного районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про співпрацю, за яким ухвалою від 12 січня 2026 року відкрито провадження у справі №201/16830/25.

Наявність спору про визнання недійсним договору про співпрацю є обставиною, яка зумовлює обов`язкове зупинення провадження у справі про стягнення коштів на виконання такого договору.

Зазначав, що у межах цієї справи позовні вимоги про визнання недійсним договору про співпрацю від 11 листопада 2022 року не пред`явлені та не можуть бути пред`явлені на даному етапі.

Обставини щодо недійсності договору про співпрацю від 11 листопада 2022 року, встановлені відповідним рішенням суду, будуть вважатись такими, що не підлягають доказуванню у межах цієї справи, що свідчить про взаємопов`язаність судових проваджень.

Просив зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №201/16830/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про співпрацю.

Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 27 квітня 2026 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до набрання законної сили рішенням у справі №201/16830/25 зупинено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа № 201/16830/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договору про співпрацю недійсним, рішення у якій має значення для вказаної цивільної справи з огляду на предмет спору, який виник між одними і тими же сторонами, тому наразі є неможливим розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості до набрання законної сили рішення у справі № 201/16830/25.

На вказану ухвалу суду представник позивача ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Герцаївського районного суду Чернівецької області від 27 квітня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Посилається на те, що оскаржуване судове рішення про зупинення провадження у справі є необґрунтованим, таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

Так, предметом розгляду у справі №201/16830/25, до вирішення якої зупинено провадження у цій справі, є визнання недійсним договору про співпрацю від 11 листопада 2022 року.

Натомість предметом спору у даній справі є стягнення позивачем з відповідачів заборгованості за договором про співпрацю від 11 листопада 2022 року з посиланням на те, що у період дії договору сторонами не було виконано свої зобов`язання по оплаті за вказаним договором.

Сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи №201/16830/25 суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи.

Справа на розгляді суду першої інстанції перебуває з серпня 2025 року, тобто майже 9 місяців, і зупинення провадження до розгляду іншої справи, порушеної судом лише 12 січня 2026 року, може затягнути розгляд цієї справи на невідомий термін.

У відзиві представник відповідача Кім Г. В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Вказує на те, що спірні вимоги позивача пред`явлені щодо стягнення грошових коштів, а отже, вказане зобов`язання не є таким, виконання якого можливе виключно у певному місці, при цьому специфіка правовідносин щодо повернення грошових коштів не свідчить про те, що їх виконання можливе лише тільки в певному місці, законними та обґрунтованими є висновки судів про визначення підсудності справи про стягнення коштів за загальними правилами підсудності, тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем перебування відповідача (відповідно висновків Верховного Суду у постанові від 26 квітня 2018 по справі № 216/3976/15-ц, від 06 квітня 2021 у справі № 344/16135/19, тощо). Герцаївський районний суд Чернівецької області не є судом, встановленим законом, для розгляду даного спору, і зупинення провадження у даній справі повністю відповідає меті цивільного процесу.

У відзиві представник відповідача ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Вказує на те, що підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

У справі № 714/935/25 існує об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення справи № 201/16830/25, з огляду на те, що предмет спору у справі № 714/935/25 виник саме з договірних взаємовідносин, законність та дійсність яких є предметом розгляду справі № 201/16830/25, а зібрані сторонами докази не можуть об`єктивно вважатись допустимими та законними, оскільки є наслідком правовідносин, щодо яких не прийнято судового рішення.

Правові висновки щодо необхідності зазначення обґрунтування зупинення провадження у справі та необхідності дотримання розумних строків розгляду справи зазначені і у постановах Верховного Суду у справі № 308/5006/16-ц від 27.02.2019, у справі № 1522/27468/12 від 07.11.2018.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.

Згідно з частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки у даній справі оскаржується ухвала про зупинення провадження у справі, справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з огляду на наступне.

Статтею 263 ЦПК України установлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.

Законним є рішення, що ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам процесуального права ухвала районного суду не відповідає з огляду на таке.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (п.1 ст.6 Конвенції).

У відповідності з практикою ЄСПЛ розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з національним законодавством завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 2 статті 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.2 ст.12 ЦПК України).

Розумність строків розгляду справи судом є одним із принципів цивільного судочинства (п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України).

За приписами статті 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених п. 1-3, 4-1 ч. 1 статті 251 та п. 1-3 ч. 1 статті 252 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 251 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для виникнення обов`язку суду зупинити провадження у справі.

Так, пунктом 6 частини 1 даної норми процесуального права визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 6 ч. 1 статті 251 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

У постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі №214/9415/21 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №761/33089/20, тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ - пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі №357/10397/19 вказано, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Правові висновки щодо необхідності зазначення обґрунтування зупинення провадження у справі та необхідності дотримання розумних строків розгляду справи зазначені у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №1522/27468/12 та від 27.02.2019 року у справі №308/5006/16-ц.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01 березня 2024 року у справі №910/17615/20, до вирішення якої було зупинено провадження у цій справі, виснував, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №907/882/22.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише наявність іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Тобто, між двома справами повинен існувати близький взаємозв`язок, який зазвичай проявляється у тому, що факти, які будуть встановлені в одній справі (яка розглядається), будуть мати преюдиційне значення у іншій справі (провадження у якій зупинене).

При цьому, неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Разом з тим, необхідно враховувати, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з цим позовом до суду, позивач ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договором про співпрацю в сумі 6 400 000 грн заборгованість за договором про співпрацю в сумі 28 000 944 грн.

Позов обґрунтовував тим, що відповідачі з червня 2023 року не виконують договір про співпрацю від 11 листопада 2022 року в частині пункту 3.2.2, яким передбачено платіж у розмірі 21 000 доларів США за вклад ОСОБА_1 , зокрема, тимчасове користування обладнанням для виробництва, переробки та обробки товарної сировини, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , та пункту 3.6, яким передбачено платіж у розмірі 200 000 грн у вигляді винагороди за результатами кожного місяця.

Встановлено, що у провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа № 201/16830/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договору про співпрацю недійсним.

Підставою позову ОСОБА_3 визначено невідповідність договору про співпрацю від 11 листопада 2022 року, як в частині умов про співпрацю, так і в частині умов, що стосуються інших правовідносин, умовам чинного законодавства України, положенням статей 1130,1131 ЦК України, оскільки договір не містить погодження істотних умов, із якими пов`язано дійсність договору про спільну діяльність, не конкретизовано мету, яка була би спільною для всіх сторін договору. Водночас, договором не визначено, в чому полягає внесок ОСОБА_1 , до умов договору було включено пункти, що містять ознаки правовідносин з оренди майна, проте стосуються прав та інтересів осіб, які не є сторонами цього договору.

Клопотання про зупинення провадження мотивовано таким:

- позовні вимоги у цій справі ґрунтуються на договорі про співпрацю від 11 листопада 2022 року, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

- у межах справи позовні вимоги про визнання недійсним договору про співпрацю від 11 листопада 2022 року не пред`явлені та не можуть бути пред`явлені на даному етапі;

- обставини щодо недійсності договору про співпрацю від 11 листопада 2022 року, встановлені відповідним рішенням суду, будуть вважатись такими, що не підлягають доказуванню у межах даної справи, що свідчить про взаємопов`язаність судових проваджень.

При цьому, посилання ОСОБА_3 на те, що у справі №201/16830/25 розглядаються вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про співпрацю, не свідчать про неможливість розгляду даної справи.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2021 у справі № 910/7331/20 зазначив, що на переконання суду, наявність спору щодо визнання недійсним договору не свідчить про об`єктивну неможливість здійснення розгляду цієї справи судом, відповідно не може бути підставою для зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК, який, зокрема, містить виключення щодо обов`язку суду зупиняти провадження у справі, у зв`язку з об`єктивною неможливістю розгляду справи, а саме у випадку коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Кім Г. В., посилаючись на вірогідність визнання недійсним договору про співпрацю від 11 листопада 2022 року, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , не навів мотивів, у чому саме полягає неможливість вирішення цієї справи.

Водночас, суд першої інстанції мав навести обставини неможливості її розгляду до вирішення справи іншим судом, а саме Соборним районним судом міста Дніпра справи № 201/16830/25, зазначивши, які саме обставини не можуть бути встановлені ним самостійно в межах розгляду цієї справи.

Проте, суд першої інстанції, зупиняючи провадження у цій справі, в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, з яких він дійшов висновку саме про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Колегія суддів, зважаючи на предмет позову у цій справі, виходить з того, що предметом дослідження у цій справі є встановлення обставин і підстав для стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором про співпрацю від 11 листопада 2022 року.

Отже, встановленню підлягають саме обставини невиконання (неналежного виконання) відповідачами зобов`язань за договором про співпрацю від 11 листопада 2022 року, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які суд може встановити на підставі наявних у справі і додатково поданих доказів, адже він наділений повноваженнями щодо оцінки доказів у справі та встановлення відповідних обставин/фактів, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, що надає йому можливість самостійно встановити всі обставини справи та ухвалити рішення по суті.

У цій справі відсутні правові підстави для встановлення обставин, які входять до предмета доказування у справі №201/16830/25.

Матеріали справи дозволяють у повній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та їм цілком можливо надати юридичну оцінку щодо наявності чи відсутності підстав для вирішення справи по суті.

Відмова у задоволенні клопотання про зупинення провадження до перегляду іншої справи, у цьому випадку, не призведе до порушення права ОСОБА_3 на ефективний судовий захист та принципу пропорційності.

Відтак, у суду першої інстанції не було підстав для зупинення провадження у справі.

При цьому, колегія суддів наголошує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та такі критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції» («Frydlender v. France»), заява № 30979/96).

Зіставлення наведених вище суджень із розумінням положень пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України переконує у тому, що оскаржуване судове рішення про зупинення провадження у справі не може бути залишене у силі, оскільки висновки, зазначені в ньому, є необґрунтованими, таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, й перешкоджає подальшому провадженню у справі, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції у відповідності до вимог статті 379 ЦПК України.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 січня 2024 року у справі №759/3868/23 та від 31 січня 2024 року у справі №759/7628/23.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рожок Лідія Петрівна, задовольнити.

Ухвалу Герцаївського районного суду Чернівецької області від 27 квітня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач І. М. Литвинюк

Судді: І. Н. Лисак

І. Б. Перепелюк