Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №713/4267/24 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Чернівці Справа № 713/4267/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Лисака І.Н.,

суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.,

за участю секретаря судового засідання: Сарган Ю.В.,

заявника: ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Банилівська сільська рада як орган опіки та піклування,

особа, стосовно якої вирішується питання про визнання її недієздатною та призначення опікуна: ОСОБА_2 ,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 березня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Кириляк А.Ю., присяжних Татарина Ю.Д., Судакевич З.В., дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року заявник звернувся до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним та призначення ОСОБА_1 його опікуном (а.с.1-5).

В обґрунтування вимог заяви вказував, що ОСОБА_2 є його рідним батьком, який хворіє, і за станом свого здоров`я потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується медичними довідками.

Зазначає, що батько зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , а заявник без реєстрації проживає з батьком та одноосібно здійснює за ним догляд, допомагає в побуті, здійсненні дрібних правочинів, тощо. Інших осіб, які могли здійснювати догляд за хворим, немає.

З посиланням на норми права, які регулюють спірні правовідносини, просив заяву задовольнити.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним.

У задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.

Провадження №22-ц/822/821/26

Визначено строк дії рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатним - 2 (два) роки, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині відмови в задоволенні заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном, стороною заявника подано апеляційну скаргу.

Вважає, що рішення в оскаржуваній частині є незаконним, з неправильною оцінкою судом наявних у справі та досліджених обставин і доказів.

Стверджує, що суд оскаржуваним рішенням не забезпечив реальний захист прав недієздатного, поставив його у безпорадне становище та надав формальну оцінку поданню виконавчого комітету щодо доцільності призначення заявника опікуном недієздатного.

Вказує, що ОСОБА_1 є єдиною особою та єдиним сином, який може забезпечити догляд за своїм батьком, оскільки проживає разом з ним, допомагає йому по господарству та в особистих потребах, турбується про його медичний догляд, харчування, побут.

Наголошує, що компетентним органом проведено перевірку умов проживання недієздатного, встановлено його родинні відносини, осіб, які з ним проживають, кому він найбільше довіряє і з ким йому буде найбільш комфортніше, а суд, в свою чергу, не взяв до уваги надані докази щодо можливості заявника здійснювати догляд за своїм батьком, відсутності інших родичів, які могли б здійснювати відповідний та належних догляд.

На підставі наведеного просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове, яким призначити заявника опікуном його рідного батька.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які прийняли участь у справі, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заяви, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції приймаючи рішення в оскаржуваній частині з приводу відмови в задоволенні заяви щодо призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 вказав, що подання органу опіки і піклування не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості, оскільки в ньому взагалі не аргументується можливість заявника здійснювати догляд за батьком під час проходження військової служби. Крім того, в поданні не встановлено, чи є інші особи, які б могли здійснювати догляд за ОСОБА_2 .

Зазначаючи наведене, суд дійшов висновку, що заявник на час проходження військової служби позбавлений можливості виконувати обов`язки опікуна недієздатної особи, і лише після демобілізації у передбаченому Законом порядку може ініціювати питання про призначення його опікуном.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується й колегія суддів, виходячи з наступного.

Рішення суду переглядається в оскаржуваній частині.

Матеріалами справи встановлюється, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.13).

ОСОБА_2 зареєстрований по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_2 , однак проживає по АДРЕСА_1 без реєстрації, що підтверджується довідкою про склад сім`ї, виданої виконавчим комітетом Банилівської сільської ради №02-18/1611 від 18.11.2024 року, та копією витягу з реєстру територіальної громади №2024/013736419 (а.с.6/зворот, 11).

З Акту №02-18/167 від 11.11.2024 року обстеження матеріально-побутових умов: ОСОБА_2 проживає по АДРЕСА_1 в добрих матеріальних умовах, син ОСОБА_4 проживає у даному господарстві без реєстрації та здійснює догляд за батьком (а.с.12).

З витягу з ІАС «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» вбачається, що ОСОБА_1 станом на 05.11.2024 року є особою, стосовно якої відсутні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, наявність незнятої чи не погашеної судимості, розшуку (а.с.14).

Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста форми №028/о від 08.11.2024 року ОСОБА_2 діагностовано гострі поліморфні психотичні розлади з симптомами шизофренії. Гострий психоз (а.с.8).

ОСОБА_2 призначено 3 групу інвалідності строком до 01.08.2026 року (а.с.9-10).

У відповідності до Подання органу опіки та піклування Банилівської сільської ради вбачається, що ОСОБА_2 хворіє, йому встановлено діагноз гострі поліморфні психотичні розлади з симптомами шизофренії, гострий психоз, а ОСОБА_1 проживає з батьком без реєстрації, здійснює за ним догляд, за станом здоров`я може здійснювати догляд, інших осіб, які б могли здійснювати належний догляд за хворим немає (а.с.49-50, 56-57).

Висновком судово-психіатричного експерта №1411 від 06.08.2025 року стосовно психічного стану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що останній виявляє ознаки психічного захворювання у формі розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного генезу (судинного, постінсультного), виражений психоорганічний синдром у проявах когнітивних порушень, стійкої тривожно-депресивної симптоматики з періодичними психотичними включеннями.

Захворювання носить стійкий, хронічний характер.

За своїм психічним станом, в силу наявного у нього хронічного психічного захворювання, ОСОБА_2 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.34-36/зворот).

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №8084 від 06.11.2025 року вбачається, що з інформації ЄДРП, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 був призваний на військову службу 25.02.2022 року та станом на 06.11.2025 року перебуває на військовій службі (а.с.41).

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочин від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частина перша-третя статті 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (стаття 58 ЦК України).

Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (стаття 59 ЦК України).

Таким чином, цивільним законодавством диференційовані як суб`єкти так і правові наслідки встановлення над особою опіки або піклування.

Отже, за змістом ст.55 ЦК України опіка встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються Органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Частиною першою статті 300 ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання Органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №736/1508/17, від 23 листопада 2021 року у справі №751/9572/19, від 28 лютого 2024 року у справі №372/3474/21, від 27 листопада 2024 року у справі №341/1526/23, від 04 грудня 2024 року у справі №634/1126/23.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20).

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, подання не є рішенням за процесуальним статусом та має для суду лише рекомендаційний характер, і при постановленні судом рішення по справі не має пріоритетного значення, та може бути враховане на розсуд суду.

Відповідно до п.1.7 Правил органи опіки та піклування вирішують, в тому числі, питання про встановлення і припинення опіки та піклування; ведуть облік щодо осіб, які потребують опіки (піклування); здійснюють нагляд за діяльністю опікунів і піклувальників; забезпечують тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування); розглядають скарги на дії опікунів (піклувальників); вживають заходи щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); беруть участь у розгляді судами спорів, пов`язаних із захистом прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); установлюють опіку над майном у передбачених законом випадках; оформлюють належні документи щодо особи підопічного та щодо майна, над яким установлюється опіка; провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та повнолітніх осіб, які потребують опіки і піклування.

Згідно з п.1.8 Правил рішення органів опіки і піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов`язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.

Для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб (пп.3.1 Правил опіки та піклування).

Згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

Аналізуючи норми ЦК України та ЦПК України у цьому питанні слід звернути увагу, що законодавець, захищаючи недієздатну особу, покладає на суд обов`язок відразу у рішенні про визнання особи недієздатною вирішити питання захисту прав цієї особи шляхом призначення їй опікуна. При цьому, із змісту норм ЦК та ЦПК слідує, що вагома роль органу опіки та піклування, який зобов`язаний надати ґрунтовне подання суду щодо призначення опікуна, полягає в тому, що саме на вказаний орган покладається обов`язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров`я, родинні зв`язки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов`язки опікуна.

У матеріалах справи, що розглядається, наявне подання органу опіки і піклування виконавчого комітету Банилівської сільської ради про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над його батьком ОСОБА_2 .

Проте, вказане подання не містить жодної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань з посиланням на наявні докази щодо можливості виключно саме заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а також мотивів, чому призначення опікуном саме ОСОБА_1 відповідатиме найкращим інтересам недієздатного, а містить лише загальну інформацію з приводу того, що заявник проживає з батьком разом без реєстрації, здійснює догляд за ним, а інших осіб, які б могли доглядати за хворим, у зв`язку із чим виконавчий комітет вважав за доцільне просити суд призначити заявника опікуном над батьком у разі визнання останнього недієздатним.

Тобто воно є необґрунтованим, та таким, що винесене передчасно, без повного дослідження всіх обставин, та ґрунтується виключно на даних отриманих від заявника.

Однак, органом опіки і піклування всупереч визначеного законом порядку не досліджувалося питання наявності інших членів сім`ї першого ступеня спорідненості, крім іншого, матері ОСОБА_5 , яка проживає разом із ним, а також рідної сестри ОСОБА_6 , так і можливість виконання такими особами обов`язків щодо опікунства над ОСОБА_2 , або відсутність реальної можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує, а також хто здійснював відповідний догляд за хворим у період до постановлення рішення суду у цій справі з часу мобілізації ОСОБА_1 .

Колегія суддів також звертає увагу й на те, що заява до суду та подання органу опіки та піклування не містять відомостей з приводу того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, коли був призваний на військову службу, як і відомостей про те, чи в змозі останній, проходячи військову службу, здійснювати належний та необхідний догляд за своїм хворим батьком.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що подання не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань чи мотивів з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість заявника бути опікуном.

Наведе свідчить про формальний підхід органу опіки та піклування до формування й належного обґрунтування подання, як то вимагає чинне законодавство, що є необхідним суду для вирішення питання з приводу беззаперечного призначення відповідної особи – опікуном над недієздатною особою.

Саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність призначення такої особи опікуном, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення цієї особи опікуном.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року в справі № 641/7190/23.

Апеляційний суд також звертає увагу апелянта й на те, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №754/5841/17, від 22.01.2025 року у справі №495/432/23.

Крім того, заявником не зазначено, яким чином з точки зору матеріального забезпечення він буде дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням в разі звільнення з військової служби, наявність в нього матеріальної можливості реалізувати такий догляд.

Отже, не спростовуючи здатність апелянтом виконувати обов`язки опікуна щодо рідного батька, з метою унеможливлення зловживання правом, суд апеляційної інстанції констатує, що для створення якнайкращого осередку для недієздатної особи органу опіки та піклування слід було з`ясувати і дослідити та вмотивовано викласти відповідні обставини щодо матері недієздатного ОСОБА_5 , сестри ОСОБА_6 , яка є повнолітньою, та покласти в основу висновку доцільність виконувати такі обов`язки одним із них (тобто родичем першого/другого ступеня спорідненості) в як найкращих інтересах підопічного, а також врахувати факт проходження самим заявником військової служби.

Крім іншого, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу заявника на наступне.

Добросовісність (bona fides) - дія чесно, відкрито, з повагою до прав інших.

Принцип добросовісності - це структурний елемент верховенства права поряд із правовою визначеністю, справедливістю, пропорційністю. Він пронизує всю правову систему, формуючи етичні та процедурні стандарти поведінки держави та особи. Застосування добросовісності дозволяє уникати свавілля, формального підходу та підвищує рівень довіри до публічної влади.

У загальному розумінні добросовісність - це щирість, чесність, справедливість, відсутність умислу на шкоду. Юридично це поведінка, що відповідає стандартам обачності, розумності та поваги до прав інших. У контексті правовідносин вона вимагає, щоб особа діяла відкрито, без прихованих намірів і з урахуванням законних інтересів іншої сторони.

Так, права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав.

Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але на відміну від заявника ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.

Нормами процесуального законодавства не передбачено права суду за власною ініціативою залучати до участі у справі заінтересованих осіб.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає дії заявника, який будучи військовослужбовцем та подаючи заяву не залучив до участі у справі у якості заінтересованої особи Військову частину, в якій проходить військову службу, чим діяв недобросовісно.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду в оскаржуваній частині ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що заявник не позбавлений права повторно звернутися до органу опіки та піклування для надання належного висновку про призначення саме його опікуном.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Суддя-доповідач І.Н. Лисак

Судді: І.М. Литвинюк

І.Б. Перепелюк