Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №953/9822/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 953/9822/25 Головуючий суддя І інстанції Колесник С. А.

Провадження № 33/818/853/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

захисника – Чепенка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Чепенка Олега Івановича на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ст. 130 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з одночасним позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі, 605 гривень 60 копійок.

Постановою встановлено, що 07.09.2025 о 22:15 год. в м. Харкові по вул. Вінниченко, буд. 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SsangYong Musso Grand д/н НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком 2079 від 07.09.2025 лікаря / нарколога КНП ХОР ОКНЛ. Від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 водій відмовився.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисником Чепенко О.І. було подано апеляційну скаргу в якій він просив скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити.

Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції позбавив сторону захисту єдиного можливого способу спростувати відомості медичного висновку, яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння.

Разом з апеляційною скаргою захисником було подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. В обґрунтування поданого клопотання апелянт посилався на те, що повний текст оскаржуваного судового рішення ним було отримано 31.12.2025 що є запорукою складання обґрунтованої апеляційної скарги.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відомостями матеріалів справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

В судовому засідання під час апеляційного розгляду приймав участь захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, який повідомив, що ОСОБА_1 не зміг з`явитися з поважних причин, а позиція захисту є узгодженою. В обґрунтування своїх доводів захисник посилався на аналогічні, зазначеним в апеляційній скарзі обставини.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні, передбаченого п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 449328 від 10.09.2025, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 07.09.2025 о 22:15 год. в м. Харкові по вул. Вінниченко, буд. 2, транспортним засобом SsangYong Musso Grand д/н НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком 2079 від 07.09.2025 лікаря / нарколога КНП ХОР ОКНЛ.

Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення вимог, встановлених п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З відомостей повідомлення ОСОБА_1 про запрошення до УПП в Харківській області ДПП вбачається, що особу яка притягається до адміністративної відповідальності було запрошено до УПП в Харківській області 10.09.2025 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 було ознайомлено із правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Відомостями висновку щодо результатів медичного огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Відомостями довідки Інспектора ВАП В. Бурикіної встановлено, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 , а тому не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов`язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_1 .

З відомостей рапорту ОСОБА_2 вбачається, що 07.09.2025 на посту №28 було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Під час проведення процесуальних дій у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 погодився пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Після проведення огляду з водієм було узгоджено дату та час можливого складання протоколу про адміністративне правопорушення у зв`язку з чим запрошено до УПП в Харківській області.

Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколу встановлено, що працівники поліції на посту зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , який зазначив, що є військовослужбовцем. Під час проведення процесуальних дій у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 повідомив про вживання ним алкогольних напоїв, оскільки в зоні проведення бойових дій без цього не можна. Разом з тим, водій погодився пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, де особисто повідомив лікаря-нарколога про вживання алкогольних напоїв. При цьому, ОСОБА_1 в закладі охорони здоров`я пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою засобів вимірювальної техніки (результат 1.12 проміле), а також надав біологічне середовище для лабораторного дослідження. Після чого, водій був запрошений до УПП в Харківській області для можливого складання протоколу у разі отримання позитивного результату проведеного огляду.

При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на їх дії до безпосереднього керівництва цих осіб з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП), зокрема протокол про адміністративне правопорушення, та інші. Також стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб – працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Разом з цим, матеріали справи не містять відповідних відомостей, які свідчать про невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів захисника в цій частині.

Стосовно доводів апеляційної скарги про позбавлення сторони захисту права спростувати медичний висновок суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно приписів п. 2.9 «а», Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відомостями довідки інспектора В. Бурикіної, встановлено, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 (а.с. 2). Таким чином, не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов`язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_1 , оскільки водій зобов`язаний знати і неухильно дотримуватись Правил дорожнього руху.

Вимогами ст. 266 КУпАП встановлений порядок проведення огляду на стан сп`яніння, який може бути проведений зокрема і у закладі охорони здоров`я.

Приписами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 конкретизовано порядок проведення огляду на стан сп`яніння.

Зокрема, п. 4 Розділу ІІІ цієї інструкції визначено, що метою огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.

Відповідно до п. 15-16 Розділу ІІІ Інструкції за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторних досліджень встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду, а на підставі цього акта видається висновок щодо результатів стану сп`яніння або перебування впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції водія.

Цей медичний висновок і є підставою для притягнення водія до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Належить врахувати, що суд не має професійних знань у галузі медицини та лабораторних досліджень. Суд оцінює лише докази, які є наявними у матеріалах справи, зокрема і відомості висновку лікаря-нарколога, складеного стосовно ОСОБА_1 за наслідками проведеного лабораторного дослідження, який є наявний у цих матеріалах справи. Відомостей, які б свідчили про недійсність вказаного медичного висновку, наприклад результат проведення повторного лабораторного дослідження, проведеного в порядку передбаченому Положенням про комісію з контролю за якістю проведення медичних оглядів водіїв транспортних засобів та експертиз станів сп`яніння, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.11.97 р. N 339, тощо, матеріали цієї конкретної справи не містять.

Разом з цим належить врахувати, що суд будь-якої інстанції позбавлений процесуальної можливості самостійно направляти запити щодо перевірки проведених оглядів, ініціювати проведення експертиз, або вживати інших самостійних дій, оскільки будь-які самостійні дії суду можуть розцінюватися стороннім спостерігачем, як відшукування доказів у справі (Рішення ЄСПЛ «Гайдашевський проти України»).

Натомість, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема і ОСОБА_1 або його захисник, на переконання суду апеляційної інстанції, має право витребувати копії медичних документів, складених стосовно водія, клопотати перед компетентними посадовими особами про проведення повторного лабораторного дослідження, а також провадити інші процесуальні дії, які не заборонені Законом, а також надавати отримані відомості суду у якості доказів на підтвердження своїх доводів.

Стосовно відмови суду першої інстанції у проведенні судово-медичної експертизи біологічного середовища, відібраного у ОСОБА_1 07.09.2026 належить врахувати, що таке клопотання стороною захисту було фактично заявлено у судовому засіданні 24.12.2025 та фактично було розглянуто зі спливом 90 днів з дня відібрання в особи, що притягається до адміністративної відповідальності біологічного середовища. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до вимог п. 9 розділу ІІІ Інструкції, зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами. Один набір використовується для первинного дослідження. Другий набір використовується для підтверджуючого дослідження. Другий набір ємностей зберігається при температурі мінус 20 °C протягом 90 днів у закладах охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв.

Тобто, на час розгляду клопотання про проведення судово-медичної експертизи судом першої інстанції 24.12.2025, відповідно до Інструкції вважались знищеними. Натомість, наявність неспростованого висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння або перебування водія під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №2079 від 07.09.2025 у цій конкретній справі, надає підстав встановити, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Більш того, з відомостей відеозапису вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повідомляла працівників поліції та лікаря-нарколога про вживання алкогольних напоїв, а в частині проведення огляду в закладі охорони здоров`я за допомогою вимірювальних технічних засобів підтверджується і наявність алкоголю у видихаємому повітрі (результат 1.12 проміле ( export-wxux1 45 хв – 51 хв), що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Оцінюючи відомості всіх доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортного засобу у стані алкогольного сп`яніння.

Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.9 «а» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

Пунктом 1. 9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання захисника Чепенка В.М. про поновлення строку апеляційного оскарження – задовольнити, поновивши строк апеляційного оскарження Київського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника Чепенка В.М. залишити без задоволення.

Постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков