Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №644/9376/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 644/9376/25 Головуючий суддя І інстанції Сітало А. К.

Провадження № 33/818/1223/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

захисника -Хорошун О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника Хорошун О.В. на постанову судді Індустріального районного суду м. Харкова від 13.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн., який підлягає стягненню в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що 28.09.2025 року о 22-00 год. ОСОБА_1 рухаючись по вул. Біблика біля будинку № 2-Д в м. Харкові, керував автомобілем FORD FOCUS, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу газоаналізатор «DRAGER ALCOTEST» та проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я в КНП ХОР «ОКНЛ», за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А, ОСОБА_1 відмовився.

Крім того, ОСОБА_1 29.09.2025 о 01-00 год. по вул. Біблика біля будинку № 2-Д в м. Харкові, керував автомобілем FORD FOCUS, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу газоаналізатор «DRAGER ALCOTEST» та проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я в КНП ХОР «ОКНЛ», за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А, ОСОБА_1 відмовився.

В діях ОСОБА_1 вбачається порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, відповідно до якого водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, за невиконання даної вимоги передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням захисником ОСОБА_2 на постанову суду першої інстанції було подано апеляційну скаргу.

В своїй апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову судді суду першої інстанції, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на порушення працівниками поліції порядку проведення огляду водія, які, на думку сторони захисту, безпідставно не встановивши належним чином ознак сп`яніння запропонували особі, яка притягається до адміністративної відповідальності пройти огляд на стан сп`яніння. Водночас захисник вважає, що працівниками поліції взагалі не було запропоновано водію пройти медичний огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, у зв`язку з чим, сторона захисту вважає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проведення медичного огляду і, як наслідок, не порушував вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Разом з тим, захисник вважала відомості акту проведення огляду водія такими, що не відповідають дійсності, оскільки огляд ОСОБА_1 не проводився. Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції не було враховано клопотання сторони захисту щодо можливості не позбавляти особу, яка притягається до адміністративної відповідальності права керування транспортними засобами.

В судовому засіданні під час апеляційного розгляду, захисник Хорошун О.В. підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити. В обгрунтування поданої апеляційної скарги посилалась на аналогічні, зазначеним в ній, пояснення.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника Хорошун О.В. не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5, а саме: на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відмовився.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджуються наявними у справі відомостями, а саме: відомостями з протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№4667797 від 28.09.2025 та ЕПР1№467948 від 29.09.2025 року, в яких зазначено факт керування ОСОБА_1 28.09.2025 року о 22-00 год, а також 29.09.2025 о 01-00 год. по вул. Біблика біля будинку № 2-Д в м. Харкові, автомобілем FORD FOCUS, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу газоаналізатор «DRAGER ALCOTEST» та проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я в КНП ХОР «ОКНЛ», за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А, ОСОБА_1 відмовився.

У графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» у протоколі ЕПР1№467797 зазначено «ознайомлений», а у аналогічній графі протоколу ЕПР1№467948 – «відмова» що свідчить про те, що водія було ознайомлено із змістом протоколів та надано можливість надати пояснення відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, якою ОСОБА_1 не скористався.

Відомостями довідки інспектора УПП в Харківській області ДПП О. Кирюші встановлено, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 , що свідчить про те, що не виконання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності правил дорожнього руху, зокрема в частині обов`язків водія, є свідомими діями ОСОБА_1 .

Відомостями направлень на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану сп`яніння встановлено, що медичний огляд ОСОБА_1 не проводився у зв`язку із його відмовою (т.1 а.с.4, т. 2 а.с.5).

З відомостей актів проведення огляду водіїв на стан сп`яніння за допомогою технічних засобів вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння на місці зупинки не проводився у зв`язку із відмовою водія від проведення огляду (т.1 а.с.5, т.2 а.с.6).

З відомостей рапорту поліцейського І. Курзіна вбачається, що 28.09.2025 під час патрулювання було у зв`язку із порушення правил дорожнього руху було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Під час проведення процесуальних дій у водія було встановлено ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 відмовився від виконання законної вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

З відомостей рапорту поліцейського А. Сердюкова вбачається, що 29.09.2025 під час несення служби було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Під час проведення процесуальних дій у водія було встановлено ознаки алкогольного сп`яніння. Від виконання законної вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився.

З письмових пояснень працівника поліції В. Городецького вбачається, що ним 28.09.2025 приблизно о 22 год 00 хв було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Під час проведення процесуальних дій у водія було встановлено ознаки алкогольного сп`яніння. Від проведення огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився. Крім того, водія було доставлено до ВСП у зв`язку з тим, що відомостями логістичного порталу ІПНП було встановлено статус ОСОБА_1 , як СЗЧ.

Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколів встановлено, що транспортний засіб FORD FOCUS, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 рухався та був зупинений працівниками поліції, зокрема і під час дії комендантської години. Належить врахувати, що під час події яка мала місце 28.09.2026 ОСОБА_1 повідомляв працівників поліції про те, що є військовослужбовцем та перебуває у відпустці, а під час події 29.09.2026 особисто повідомляв працівникам поліції, що нещодавно теж був зупинений та доставлений до ВСП де пройшов огляд на стан сп`яніння. Під час проведення процесуальних дій у водія було встановлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку. Від виконання законних вимог працівників поліції ОСОБА_1 відмовився. (Щодо події від 28.09.2025 файл export-qsex8 6 хв – 7 хв; щодо події 29.09.2025 файл export-jt028 4 хв 50 с – 5 хв 30 с. (зафіксована вимога поліцейського пройти огляд як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я та надана ОСОБА_1 відповідна відмова.)

При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Разом з тим, стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, суд встановив, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції або їх упередженості під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення за відмову ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп`яніння, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, що обумовлюють невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів в цій частині.

Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.2 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що знайшло своє підтвердження у неспростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення, доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи.

Разом з цим суд апеляційної інстанції вважає належним зазначити, що приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід`ємному взаємозв`язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду, яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку. Відомостей про порушення проведення порядку огляду на стан сп`яніння матеріали справи не містять. Не надано таких відомостей і суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у її релевантному зв`язку із нормами Закону чинними на момент вчинення правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків або зафіксованому технічними пристроями відеозапису, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Приписами абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду в їх релевантному зв`язку із вимогами ч.1 ст. 130 КУпАП в редакції, чинній на момент скоєння правопорушення, встановлено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.

Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин та способу надання водієм такої відмови.

За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати, що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп`яніння, саме зобов`язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказаний обов`язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками, як для перебування його у стані сп`яніння. Таке належить вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок – уникати юридичної відповідальності.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, (наприклад «Функе проти Франції», «Драган Петрович проти Сербії» (Dragan Petroviж v. Serbia) від 14.04.2020 (скарга № 75229/10), S та Марпер проти Сполученого Королівства) не можливо здійснювати по відношенню до особи будь - якого примусу з метою надання цією особою біологічних зразків, оскільки це в розумінні положень пункту 1 статті 8 Конвенції порушує право особи на повагу до її приватного життя.

З відомостей відеозаписів, вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, про що особисто повідомив працівників поліції.

За таких обставин, наявність неспростованих під час апеляційного перегляду відомостей протоколів та долучених до них доказів, поза розумним сумнівом, дають підстави стверджувати, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відмовившись від виконання законної вимоги поліцейського про проведення медичного огляду водія на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Щодо доводів апеляційної скарги щодо належності виявлення ознак алкогольного сп`яніння працівниками поліції апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 Розділу І «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція) вбачається, що ознаками алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Тобто, виявлення працівником поліції у водія ознак наркотичного чи алкогольного сп`яніння є виключно його повноваженнями, що знайшло своє законне відображення у процесуальному закріпленні працівником поліції своїх висновків щодо наявності ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення та відповідає правовим приписам ст. 252 КУпАП відповідно до яких орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей, що дають підстави вважати дії працівників поліції незаконними. А від так, доводи сторони захисту в цій частині слід вважати безпідставними.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку проведення огляду особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, пов`язаного із відсутністю вимоги пройти медичний огляд в закладі охорони здоров`я є суб`єктивними на безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 1 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 09.11.2015 року, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 встановлено, що ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду.

Згідно вимог п. 12 розділу 2 Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Вимогами п. 1 розділу 3 Інструкції перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров`я України, Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до ч.4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Таким чином за змістом вказаних вимог водій у разі встановлення у нього ознак сп`яніння зобов`язаний пройти огляд на стан такого сп`яніння виключно в закладі охорони здоров`я перелік яких затверджується відповідно до норм чинного законодавства.

Правопорушення за ст. 130 КУпАП у разі відмови водія від проведення огляду вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

З відомостей відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 взагалі відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому під час події від 28.09.2025 водію було роз`ясненні усі можливі варіанти проведення огляду, однак ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду (файл export-qsex8 6 хв – 7 хв). Стосовно події від 29.09.2025 апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності обізнана щодо процесуальних можливостей пройти огляд на стан сп`яніння, однак водій також відмовився від його проведення зазначивши працівникам поліції про можливість складання протоколу про адміністративне правопорушення (29.09.2025 файл export-jt028 4 хв 50 с – 5 хв 30 с.).

Тобто, той факт, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду, об`єктивно надавало працівникам поліції підстав скласти стосовно нього протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку із порушенням водієм вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та позбавляла їх процесуальної можливості направляти водія до закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду.

Таким чином, ОСОБА_1 фактично відмовився виконувати законні вимоги працівників поліції та взагалі проходити огляд на стан сп`яніння в порядку встановленому Законом. При цьому дії працівників поліції, зокрема і щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 належить вважати правильними та законними.

Доводи апеляційної скарги щодо не ознайомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є суб`єктивними та безпідставними з огляду на наступне.

Пунктом 10 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 09.11.2015 року встановлено, що результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що хоча інструкція не вимагає від працівників поліції у разі відмови водія від проведення огляду складати та залучати до матеріалів справи акт огляду, однак такі дії не становлять порушення вимог Інструкції , а також порядку проведення огляду у випадку коли в цьому акті зазначено про відмову водія від проведення огляду на стан сп`яніння та не спростовують вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

З відомостей долучених до матеріалів справи актів огляду водія на стан сп`яніння вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Більш того, зазначені відомості підтверджуються і іншими доказами, зокрема відеозаписом, що надає можливість об`єктивно встановити порушення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати суб`єктивними та безпідставними та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .

Щодо доводів апеляційної скарги про можливість залишити ОСОБА_1 посвідчення водія належить зазначити наступне.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 65 ЗУ «Про правотворчу діяльність» суд для подолання правової прогалини може застосовувати у випадках, передбачених законом, зокрема, аналогію закону - шляхом застосування до неврегульованих суспільних відносин положень закону, який регулює подібні суспільні відносини;

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто санкція цієї статті є безальтернативною.

Вимогами ч. 4 ст. 30 КУпАП встановлено, що позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Крім того, відповідно до вимог Примітки до ст. 22 КУпАП не звільняються від адміністративної відповідальності особи за вчинення ними правопорушення відповідальність за яке, передбачена, зокрема ст. 130 цього Кодексу.

Таким чином, правовим аналізом зазначених норм, встановлено, що чинний КУпАП чітко регулює правовідносини, пов`язані із накладенням адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП.

При цьому, дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відносить до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки, зокрема і для осіб, яким надає допомогу з огляду на свої службові обов`язки.

У даному конкретному випадку, з огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст.130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.

Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

Таким чином, визнаючи особу винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суди позбавлені процесуальної можливості призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення.

При цьому нормами цього Кодексу не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також можливості накладення іншого виду стягнень, передбаченого КУпАП. Фактичне посилання сторони захисту щодо можливості застосування аналогії закону, а саме ст. 69 КК України, при накладенні адміністративного стягнення за ст. 130 суперечать правовим нормам чинного законодавства, оскільки правові приписи закону про кримінальну відповідальність, відповідно до ч.4 ст.3 КК України, розповсюджують свою дію виключно на кримінальні правопорушення. Застосування правових норм, визначених КК України в інших галузях права суворо заборонено.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що предмет справ про адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосується порушення правил дорожнього руху, що не карається позбавленням волі та належить до категорій правопорушень до яких не застосовуються з усією суворістю кримінально-правові гарантії статті 6 Конвенції, що констатовано рішенням ЄСПЛ (п. 42 справи Фігурка проти України).

Крім того, застосування аналогії при накладенні адміністративного стягнення свідчить про порушення принципу законності, на якому ґрунтуються норми КУпАП, а також принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

З огляду на викладене, а також відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ, на посаді водія, у зв`язку з чим право керування потрібно йому для керування військовим автотранспортом, а позбавлення права керування транспортними засобами може впливати на якість роботи підрозділу, не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційних вимог з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд також бере до уваги, що ОСОБА_1 , як водій, керуючи джерелом підвищеної небезпеки з ознаками алкогольного сп`яніння, усвідомлював, що це заборонено законом та становить небезпеку для оточуючих.

Отже, накладене судом першої інстанції адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.ст.33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також не позбавляти його посвідчення водія, що надає право на керування транспортними засобами.

Оцінюючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, що притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Хорошун О.В. залишити без задоволення.

Постанову судді Індустріального районного суду м. Харкова від 13 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков