Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №351/1848/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 351/1848/25

Провадження № 22-ц/4808/617/26

Головуючий у 1 інстанції Сегін І.Р.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Барков В.М.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю особи, яка подала апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2026 року, ухвалене суддею Сегіним І.Р. в м. Снятин, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 16.12.2025 року звернувся з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Позов мотивував тим, що згідно з виконавчим листом, виданим Снятинським районним судом 04.05.2018р. з нього стягуються на користь відповідачки аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.03.2018 і до досягнення дитиною повноліття.

15 серпня 2023 року ним укладено шлюб з ОСОБА_4 , у них народився син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після народження сина на його утримання витрачаються значні кошти. При цьому, дружина не працює, здійснює догляд за сином.

Вказав, що 10 липня 2021 року він отримав важку травму голови, внаслідок якої у нього відчуваються постійні головні болі.

Також на частковому його утриманні перебуває батько ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є особою з інвалідністю третьої групи з 02.02.2022 довічно. У його матері ОСОБА_7 постійні проблеми зі здоров`ям.

Крім того, ним витрачаються кошти на покриття комунальних послуг за місцем проживання його батьків.

Просив зменшити розмір стягнених аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Снятинського районного суду від 04.05.2018 року, з частини всіх видів заробітку на 1/5 частину всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення нею повноліття.

Відповідачка подала заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі, щодо задоволення позовної заяви не заперечує.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задоволено частково.

Зменшено розмір, аліментів призначених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 на підставі рішення Снятинського районного суду від 04.05.2018 р., із розміру всіх видів заробітку щомісячно, до 1/5 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В решті позову відмовлено.

Виконавчий лист за попереднім рішенням відкликано.

Рішення мотивовано тим, що суд врахував наявність у позивача на утриманні малолітньої дитини, дружини, батьків похилого віку, батько позивача з 02.02.2022 є інвалідом 3 групи довічно, а також те, що позивач пояснив, що у нього виникають додаткові витрати на сплату комунальних послуг за місцем проживання батьків. Також суд врахував заяву відповідачки про те, що вона не заперечує проти позову про зменшення розміру аліментів.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, зменшивши розмір аліментів, призначених позивачу на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Снятинського районного суду від 04.05.2018 року, до 1/5 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст апеляційної скарги

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується із рішенням суду першої інстанції лише у частині відмови у задволенні позову в обмеженні максимального розміру аліментів десмятьма прожитковими мінімумами. В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Не обмеживши максимальний розмір аліментів десятьма прожитковими мінімумами на дитину відповідного віку, суд дійшов висновку, що таке обмеження стосується лише заявлених вимог у наказному провадженні і не відноситься до вимог, заявлених у позовному провадженні.

Зазначає, що суд, задовольняючи позовні вимоги, взяв до уваги підстави, з яких він звертався щодо зменшення розміру аліментів, а саме зміна сімейного стану (одруження, народження сина у повторному шлюбі, утримання дружини), наслідки отриманої важкої травми голови, видатки на утримання хворих батьків, покриття комунальних послуг за місцем їх проживання. Однак, у силу статей 190, 192 СК України його позовні вимоги в цілому стосувалися значних видатків, а не погіршення матеріального стану. Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 04.05.2018, визначено розмір аліментів, які стягуються з нього на користь неповнолітньої дочки ОСОБА_3 – частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення нею повноліття. Таким чином, конкретизовано верхню межу аліментів, які стягувалися з нього на користь дочки. Як і при поданні позовної заяви ОСОБА_2 про визначення розміру аліментів у 2018 році, так і при поданні ним позовної заяви про зменшення розміру аліментів у 2025 році, між ним та ОСОБА_2 було узгоджено спільну позицію щодо розміру аліментів, зокрема, щодо максимального розміру аліментів, які мали б сплачуватися ним щомісячно до досягнення дочкою повноліття, однак судом першої інстанції не взято до уваги згоду відповідачки на визначенння максимального розміру аліментів на рівні десяти прожиткових мінімумів для відповідного віку дитини.

Враховуючи те, що його дочці ОСОБА_3 тепер повних 8 років, то у 2026 році максимальний розмір аліментів для дитини від 6 до 18 років за попереднім рішенням був би 35120 грн. Працюючи офіційно, з нього бухгалтерією Івано-Франківської обласної прокуратури щомісячно стягуються аліменти. Щомісячно його дохід не перевищує розміру 10 прожиткових мінімумів на одну дитину відповідного віку, однак у деякі місяці року, зокрема у грудні, враховуючи низку умов, у органах прокуратури виплачується щорічна премія, яка входить у загальномісячний дохід. Наприклад, у грудні 2025 року йому нараховано 211244,21 грн, при цьому стягнуто аліментів 31960 грн. Зазначає, що заробітна плата у прокуратурі зростає, він обіймає низовинну посаду в органах прокуратури та має бажання професійно зростати, що відобразиться на розмірі заробітної плати.

Також вказує, що частково задовольняючи позовні вимоги, судом у рішенні фактично погіршено становище, яке він мав за попереднім судовим рішенням.

Вважає, якщо законодавцем у наказному провадженні визначено максимальний розмір аліментів не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, то відмовляючи у задоволенні позову в цій частині лише з підстав неможливості задоволення вимог в рамках позовного провадження, судом не взято до уваги макисмальний розмір аліментів як орієнтир, що враховувався при розгляді судом позовних вимог у 2018 році, що тягне за собою попередньо згадане фактичне порушення принципу недопущення погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення, тим паче, зважаючи на узгоджену позицію сторін.

Просить врахувати рішення судів у схожих справах, зокрема, постанову Дніпровського апеляційного суду від 02.12.2025 у справі №211/6818/24 та висновок ВС України від 08.01.2025 у справі № 567/1462/23.

З огляду на викладене, вважає, що є підстави для зменшення розміру аліментів та стягнення з нього на користь відповідача аліментів в розмірі 1/5 частини всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення нею повноліття. При цьому, сплата аліментів у зазначеному розмірі буде відповідати інтересам всіх учасників цих правовідносин та засадам справедливості, добросовісності та розумності, відповідатиме вимогам ст. 180-182 СК України.

З урахуванням наведеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції, позов задовольнити, змінити розмір аліментів та стягувати з нього на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/5 частину всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення нею повноліття; припинити нарахування аліментів за виконавчим листом, виданим Снятинським районним судом Івано-Франківської області 04.05.2018 року.

Позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 не подала, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, однак подала заяву, в якій просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

У засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

ОСОБА_2 усудове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтіваність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена, зважаючи на таке.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише у частині відмови у задовленні позову щодо визначення максимального розміру аліментів. Тому тільки у вказаній частині рішення переглядається судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскарженій частині відповідає зазначеним вимогам.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що у шлюбі позивача та відповідачки ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дочка ОСОБА_3 .

Рішенням Снятинського районного суду 04.05.2018р. стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.03.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаного рішення 30.05.2018 року суд видав виконавчий лист (а.с.5).

Між позивачем та ОСОБА_8 (під час реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_9 ») 15.08.2023 року зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.6).

У шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.7).

Врахувавши усі обставини справи, а також заяву відповідачки про те, що вона не заперечує позову про зменшення розміру аліментів, суд дійшов висновку про зменшення розміру аліментів з до 1/5 частини усіх видів заробітку ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями ч.1 ст.183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З аналізу зазначених правових норм слід дійти висновку, що під час вирішення питання про зменшення розміру аліментів слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на можливість сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Доводи апеляційної скарги про обмеження максимального розміру аліментів апеляційний суд не приймає.

Зокрема, апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що між ним та ОСОБА_2 узгоджено спільну позицію щодо максимального розміру аліментів, які мали б сплачуватися ним щомісячно до досягнення дочкою повноліття, однак судом першої інстанції не взято до уваги згоду відповідачки на визначений розмір аліментів в частині обмеження максимального розміру з врахуванням заяви відповідачки, що вона не заперечує проти задоволення позову. Такі доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до частини 1 ст. 179 СК Україн, аліменти одержані на дитину є власністю дитини. Крім того, відповідачка в суді апеляційної інстанції подала заяву, в якій просила залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки не погоджується із апеляційною скаргою.

Також апелянт вказує, що частково задовольняючи позовні вимоги, судом у рішенні фактично погіршено становище, яке він мав за попереднім судовим рішенням, з чим колегія суддів не погоджується, оскільки апелянт у цій справі має статус позивача, а не оскаржує рішення про стягнення аліментів, тому у суду першої інстанці були правові підстави для часкового задоволення позову, як і у позивача право на подання позову або його неподання.

Посилання апелянта на постанову від 08.01.2025 у справі № 567/1462/23 не заслуговують на увагу, бо правовідносини не подібні, вказана постанова ухвалена у справі, що виникла з інших правовідносин, не подібних у цій справі.

Так, відповідачка як учасник справи, мала право подати заяву про повне визнання позову, однак з урахуванням положень ч.2 ст. 155 СК України про те, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги повне визнання позову про зменшення розміру аліментів на дитину у частині обмеження максимального розміру аліментів, що відповідає положенням ч. 6 ст. 49 ЦПК України, відповідно до якої суд не приймає, зокрема, визнання позову відповідачем у справі, у якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Отже, як у Сімейному кодексі міститься спеціальна норма, яка встановлює, що батьківсьські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, так і ЦПК України обмежує право законного представника на вчинення дій всупереч інтерсам особи, яку він представляє, оскільки сам інститут законного представництва спрямований на захист прав та законних інтересів дитини, а не інтересів представника чи одного або обох із батьків.

Аналогічний принцип найкращих інтересів дитини закріплений у Конвенції ООН про права дитини (ст. 3).

Водночас, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 522/8353/21, де зазначено:

«У частині п`ятій статті 183 СК України вказано, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Аналіз розділу II Наказне провадження ЦПК України підтверджує, що наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Тлумачення частини першої статті 182 та частини п`ятої статті 183 СК України свідчить, що обмеження щодо розміру аліментів, передбачене частиною п`ятою статті 183 СК України, встановлено виключно для справ, що розглядаються у порядку наказного провадження (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року в справі № 760/6860/17, провадження № 61-31915св18).

Оскільки в справі, особа звернулася до суду з вимогою про стягнення аліментів у порядку позовного провадження, то застосуванню підлягають положення статті 12 ЦПК України щодо змагальності сторін, зокрема, в частині їх права на подання доказів з приводу обставин, які в силу статті 182 СК України мають враховуватися судом під час визначення розміру аліментів.»

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимога позивача про обмеження максимального розміру аліментів у спорі про зменшення розміру аліментів не стосується позовного провадження, а є імперативною у наказному провадженні відповідно до ЦПК України.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, слід дійти висновку, що рішення в оскарженій частині судом першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

В.М. Барков

Повний текст постанови складено 10 червня 2026 року.