Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №148/1006/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/1006/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді Дамчука О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в межах адміністративної справи за позовом адвоката Васюка Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Тульчинського районного суду Вінницької області перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішенням Тульчинського районного суду від 19.05.2026 у справі № 148/1006/26 позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задоволено. Постанову № 1526 від 26.09.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП скасовано та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення.

27.05.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява в якій останній просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача 10000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Від представника відповідача 28.05.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява зі змісту якої вбачається, що представник відповідача заперечує стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 витрат на правничу професійну допомогу в повному обсязі посилаючись на захищеність та неспівмірність даних витрат зі складністю і характером даної справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За приписами п.10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 252 КАС України, суд вважає за можливе провести судове засідання без виклику учасників справі, на основі наявних у суду матеріалів у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Згідно з ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення з питань розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З метою надання позивачу професійної правничої допомоги по даній справі, між позивачем та АО «ВР Партнерс» укладено Договір про надання правової допомоги № 657 від 06.04.2026.

Як вбачається з додатку № 1 до Договору № 657 від 06.04.2026 від 07.04.2026 розмір гонорару адвокатського об`єднання за надання послуг складається з загальної кількості годин витрачених АО на надання послуг. Одна година наданої правової допомоги АО Клієнту за цим Договором складає 2000,00 грн (одна тисяча гривень). Гонорар вартість послуг за цим договором оплачується клієнтом протягом 30 робочих днів з дати набрання чинності судовим рішенням у справі на підставі виставленого рахунку.

Відповідно до акту наданих послуг від 25.05.2026 згідно договору № 657 про надання допомоги від 06.04.2026 вбачається, що сторонами узгоджено обсяг наданих послуг, які полягають у проведенні правового аналізу наданих документів Клієнтом, аналіз законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики, формування позиції та консультування клієнта у справі № 148/1006/26; підготовка та подання адміністративного позову до Тульчинського районного суду Вінницької області у справі № 148/1006/26, Вартість 1 години наданих послуг складає 2000,00 грн, загальна вартість послуг складає 10000,00 грн..

Зі звіту про обсяг наданих послуг від 25.05.2026 згідно договору № 657 від 06.04.2026. вбачається, що на надання професійної правничої допомоги, а саме: проведення правового аналізу наданих документів Клієнтом, аналіз законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики, формування позиції та консультування клієнта у справі № 148/1006/26; підготовка та подання адміністративного позову до Тульчинського районного суду Вінницької області у справі № 148/1006/26, витрачено загалом 05:00 годин.

Суд вважає, що заявлена сума правової допомоги є неспівмірною відносно складності справи. В даному випадку, позовна заява містить лише один епізод спірних правовідносин та не містить великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, крім того розглядалася у спрощеному провадженні без виклику сторін.

Отже, на думку суду, адвокатом не докладено надмірних та значних професійних зусиль та навичок для складання позовної заяви.

Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу суд враховує: чи є достатньої складною дана справа; яка кількість епізодів правовідносин підлягала дослідженню та правовому аналізу; чи значний обсяг законодавства регулює правовідносини, що склалися; чи наявна та чи є усталеною практика розгляду судами подібних спорів; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Суд зазначає, що дана справа не є достатньо складною в порівняні з розміром гонорару, визначеного у договорі.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу зі складання позовної заяви, правового аналізу наданих документів клієнтом та консультації клієнта з вивченням законодавчої бази, що регулює спірні відносини є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Водночас суд зазначає, що в додатку № 1 до договору № 657 про надання правничої допомоги від 06.04.2026 у п. 1 міститься незрозумілий виклад суми з розрахунку на одну годину, оскільки в ньому прописано, що 1 година наданої правової допомоги складає 2000,00 грн, однак сума прописом відрізняється від зазначеної вище суми та складає 1000,00 грн, що вводить у сумнів реальну вартість однієї години гонорару адвокатського об`єднання.

Відтак, на думку суду, обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, є 3000,00 грн, які відповідають критеріям реальності та співмірності розміру витрат на правничу допомогу у даній справі, зважаючи на витрачений представником позивача час на надання правничої допомоги.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог.

Відтак, витрати на правничу допомогу понесені позивачем підлягають відшкодуванню у розмірі 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243-246, 252 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача, адвоката Васюка Миколи Миколайовича про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом адвоката Васюка Миколи Миколайовича, який дієв інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення в адміністративній справі № 148/1006/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (Три тисячі гривень) 00 коп.

В іншій частині вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Дамчук