Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №629/3215/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3215/26

Провадження № 2/629/1494/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.06.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Солодовник І.С.,

при секретарі – Чередниченко М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Габор Вікторія Володимирівна до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення, в якій зазначає, що позивачка є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ордера на житлове приміщення № 09654 від 17.12.1985 р.

У квартирі також зареєстровані її донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та онука – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідачка понад 13 років фактично не проживає за цією адресою, не сплачує комунальні послуги та не утримує майно, жодних особистих речей в будинку немає, з 19.12.2022 перебуває за кордоном і не має наміру повертатися.

Добровільно знятися з зареєстрованого місця проживання відмовляється, що перешкоджає позивачці у користуванні та розпорядженні житлом, оформленні субсидії, у зв`язку з чим, позивачка звернулась до суду.

У зв`язку з викладеним, представник позивача просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщення - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 та її представник-адвокат Габор В.В. у судове засідання не з`явилися, представником подано письмову заяву, про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягають, у разі неявки відповідача не заперечують проти заочного розгляду справи (а.с. 21).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи та відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті суду, причину неявки суду не повідомила, відзиву та заяви про розгляд справи за її відсутності не надала, у зв`язку з чим, зі згоди позивача, його представника та на підставі ст.ст. 223 ч. 4, 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с. 18-20, 23).

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки у судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є наймачем квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується ордером на житлове приміщення № 09654 від 17.12.1985 року, виданим виконавчим комітетом Лозівської ради народних депутатів м. Лозова (а.с. 7).

Відповідно до довідки № 601 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, наданої 23.02.2026 р. відділом з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб та ведення реєстру громади Лозівської міської ради Харківської області, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).

Відповідно до довідки КП «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області від 23.02.2026 р., розмір заборгованості за надані житлово комунальні послуги, яка обліковується по особовому рахунку за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.02.2026 р. становить 1893,33 грн (а.с. 7).

Зі змісту позовної заяви видно, що відповідач впродовж більш ніж 13 років не проживає у вищевказаній квартирі, не здійснює будь-яких витрат на оплату комунальних послуг та утримання вказаного майна. Крім того, 19.12.2022 р. ОСОБА_2 виїхала за кордон, де має інше постійне місце проживання і не планує повертатись до України. Жодних особистих речей ОСОБА_2 в квартирі немає.

Факт наявності реєстрації відповідача у квартирі позбавляє позивача, як наймача, належно реалізувати своє право користування та розпорядження належним майном, перешкоджає можливості оформлення субсидії, тому позивачка вимушена звертатися до суду з даним позовом.

Факт не проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується актом про фактичне не проживання осіб, складеним 27.03.2026 р. сусідами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , де видно, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , з 2013 р. по теперішній час не проживає. Обов`язки щодо утримання житла остання не виконує, комунальні послуги не сплачує, станом житла не цікавиться (а.с. 11).

Згідно з ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно з ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися як члени сім`ї наймача в установленому законом порядку.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 9, 10 постанови «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2 (зі змінами та доповненнями), роз`яснив, що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому. У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Згідно з ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Статтею 71 ЖК України встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 344/7064/16-ц (провадження № 61-15204св20) зазначено, що «у справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк. Оскільки при відсутності у спірному житлі понад встановлений законом строк, цей строк може бути продовжений за заявою відсутнього та з поважних причин лише у передбачених випадках, тому звернення із заявою про продовження такого строку, а також доведення наявності підстав для продовження такого строку, є правом відповідної особи».

Відповідачкою не надано суду жодного доказу, який би підтверджував фактичне користування нею спірною квартирою, а саме: що у квартирі є її речі, кімната, якою вона користується, що вона несе витрати на утримання спірної квартири як користувач. Навпаки, за встановленими обставинами, відповідач протягом тривалого часу не проживає у спірній квартирі, не цікавиться нею, не несе жодних витрат на її утримання.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до правових позицій, викладених у п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», видно, що усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 вказаної Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства, встановлені судом обставини справи дають змогу суду дійти до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та буде ефективним інструментом для його відновлення.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані докази в їх сукупності, ураховуючи, що відповідач не проживає в спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин та приймаючи до уваги, що перешкод в користуванні житлом відповідачу не чинилося, остання дійсно добровільно залишила спірне житло, комунальні платежі не сплачує, майно та речі відповідача у квартирі відсутні, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись 13, 81, 89, 141, 263, 265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Габор Вікторія Володимирівна до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення– задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщення - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: І.С. Солодовник