Вирок від 09 червня 2026 р. у справі №136/882/26 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/882/26

провадження №1-кп/136/30/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Липовець, обвинувальний акт та Угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026025060000026 від 13.04.2026, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ще Нова Прага, Олександрійвського району, Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта неповна загальна середня, одруженого, на утриманні має троє неповнолітніх дітей, непрацюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ч.4 ст.358 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

з боку обвинувачення

прокурора ОСОБА_4

з боку захисту

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника-адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи особою, яка у встановленому законом порядку не отримувала посвідчення водія категорії В, на початку грудня 2025 року (більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено) вирішив отримати відповідне посвідчення водія, шляхом його підробки, з метою подальшого використання.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 у вказаний вище час, перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , у всесвітній мережі Інтернет, а саме в соціальній мережі «Facebook», знайшов оголошення про виготовлення посвідчення водія, за яким використовуючи свій мобільний телефон, перейшов за посиланням у мережу «Telegram», де з метою подальшого отримання відповідного посвідчення, всупереч вимог постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчення водія та допуск громадян до керування транспортним засобом», а саме п. 16, згідно якого посвідчення водія на право керування транспортним засобом видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, встановленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів та програм та склала теоретичний і практичний іспити в сервісному центрі МВС, написав невстановленій особі, про те, що має намір придбати посвідчення водія. Після чого вступивши із невстановленою досудовим слідством особою у злочинну змову досягнув домовленості щодо підроблення на його ім`я офіційного документа - посвідчення водія.

Таким чином ОСОБА_3 виступив співучасником злочинних дій та будучи об`єднаним з невстановленою слідством особою, єдиним злочинним умислом на виготовлення підробленого посвідчення водія, діючи як співвиконавець, достовірно знаючи, що вказане посвідчення буде підроблене та не відповідатиме нормам чинного законодавства, надав невідомій особі через мережу «Telegram», фотокопії особистих документів (паспорт, ідентифікаційний номер картки платника податків), сканкопію фотокартки та зразок особистого підпису, з метою внесення їх до підробленого посвідчення водія.

У подальшому, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, не пізніше січня 2026 року, більш точного часу органом до судового розслідування не встановлено, невстановлена досудовим розслідування особа, виготовила посвідчення водія НОМЕР_1 із відкритими категоріями «В» та «С на ім`я ОСОБА_3 , яке за допомогою послуг ТОВ «Нова Пошта» переслала ОСОБА_3 , за що останній сплатив грошові кошти в сумі 17 000 грн., переславши їх через сервіс «Нова Пей».

Такі дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 3 ст. 358 КК України, а саме підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такий документ, і яке надає права, з метою використання його підроблювачем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Окрім того, 15.02.2026 близько 02 год. 10 хв. на 546 км. дороги М-30 водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем MAN-18.225 д.н.з. НОМЕР_2 не врахував дорожньої обстановки, недотримав безпечності бокового інтервалу та допустив зіткнення із автомобілем Scania R410 д.н.з. НОМЕР_3 із напівпричепом Schmitz – Саrgobull д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_6 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження, а ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження. По даному факту старшим слідчим ВРЗСТ СВ Уманського РУП ГУНП у Черкаській області майором поліції ОСОБА_7 відомості внесено до ЄРДР № 12026250320000184 від 15.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Під час проведення досудового розслідування слідчим винесено постанову про закриття вказаного кримінального провадження, у зв`язку з відсутністю в діях осіб ознак кримінального правопорушення, а матеріли для притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_3 скеровано до ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області.

На виконання постанови про закриття кримінального провадження в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП, а саме порушення правил дорожнього руху що спричинило пошкодження транспортних засобів, інспектором з реагування патрульної поліції Відділу поліції ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8 спільно із інспектором з реагування патрульної поліції Відділу поліції ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 , які виконували свої службові обов`язки, визначені Законами України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух», а також посадовою інструкцією, 13.04.2026 близько 16 год. 30 хв. було здійснено виїзд до місця проживання ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , де працівники поліції висловили ОСОБА_3 вимогу пред`явити посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та склали на нього адміністративний Протокол серії ЕПР1№ 639828 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

При цьому, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що наявне у нього посвідчення водія серії НОМЕР_1 є підробленим та він його у встановленому законом порядку не отримував, умисно передав його працівнику поліції для перевірки тим самим використавши завідомо підроблений документ.

Згідно висновку експерта № 587/26-21 від 17.04.2026 за результатами проведення судово-технічної експертизи наданий на дослідження бланк посвідчення водія серії та номером НОМЕР_1 , яке зареєстроване на ім`я ОСОБА_3 , видане 23.12.2025 ТСЦ 8042, не відповідає зразкам, які перебувають в офіційному обігу на території України, виготовлений не за технологією та не в умовах поліграфічного підприємства, що здійснює випуск аналогічних документів.

Такі дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа.

Разом з обвинувальним актом на розгляд суду надійшла Угода про визнання винуватості, яка укладена 30.04.2026 між начальником Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , якому на підставі ст..37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та ОСОБА_3 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 , в яку сторонами було внесені зміни 10.06.2026 та представлено в новій редакції до суду, згідно умов якої сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, усіх істотних для даного кримінального провадження обставин, правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.3, 4 ст.358 КК України. Обвинувачений у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, які йому інкримінується сторони дійшли згоди щодо виду та міри покарання, яке повинен понести обвинувачений ОСОБА_3 а саме:

- за ч.4 ст. 358 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік.

На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на засудженого до пробаційного нагляду ОСОБА_3 так обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

- за ч.3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, сторони дійшли згоди щодо остаточного покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням та визначенням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України, та покладення на нього відповідних обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

В даному випадку визначення тривалості іспитового строку та покладення обов`язків є прерогативою суду, що сторони усвідомлюють та дають згоду на застосування.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому в присутності захисника.

Угода скріплена підписами її сторін та примірники їм вручені.

У підготовчому судовому засіданні сторони кримінального провадження просили суд затвердити укладену між ними угоду про визнання винуватості із змінами в частині конкретизації узгодженого ними покарання.

Судом було роз`яснено сторонам Угоди наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, згідно з ст. 473 КПК України.

Сторони кримінального провадження наполягали на затвердженні угоди про визнання винуватості, вказуючи на добровільність укладення угоди з їх сторін.

Обвинувачений підтвердив обставини зазначені в обвинувальному акті та угоді.

Вирішуючи питання про можливість затвердження даної Угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до статті 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з частини 4 статті 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

Відповідно до абз.2 частини 4 статті 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.3, 4 ст.358 КК України, відповідно до положень статті 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину та проступку.

Судом перевірено угоду про визнання винуватості на відповідність її вимогам КК України та КПК України.

Шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, вид покарання, запевнив, що спроможний реально виконати умови угоди, цілком розуміє свої права, визначені ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст.473 ч.2 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.

Приймаючи до уваги об`єктивно встановлені обставини, які підтверджені доказами, що оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд вважає, що діяння у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 мали місце, а саме:

- за ч.3 ст. 358 КК України, підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такий документ, і яке надає права, з метою використання його підроблювачем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб;

- за ч. 4 ст. 358 КК України, використання завідомо підробленого документа.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 раніше не судимий, одружений, на утриманні має троє неповнолітніх дітей, офіційно непрацює, підробляє на життя тимчасовими заробітками, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення

Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Суд вважає, що покарання, яке узгоджено сторонами угоди, відповідає ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінальних правопорушень, обставинам справи, особі обвинуваченого, наявні пом`якшуючі покарання обставини, відсутні обтяжуючі покарання обставини, воно є обґрунтованим, відповідає меті покарання, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд зважає, що відповідно до положень Кримінального кодексу України та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами крмінального покарання" № 7 від 24.10.2003, тривалість іспитового строку (від 1 до 3 років) та перелік обов`язків для обвинуваченого визначаються виключно судом та це є виключною дискрецією (повноваженням) суду.

Суд приймає до уваги те, що покарання визначено сторонами з урахуванням загальних засад призначення покарань, передбачених ст.ст. 65-67 КК України, а обвинувачений у судовому засіданні однозначно заявив, що зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди.

Вирішуючи питання про відповідність угоди вимогам ст. 474 КПК України, судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч.3, 4 ст.358 КК України вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні, отож укладена між сторонами угода про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України та закону про кримінальну відповідальність.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження укладеної між прокурором та обвинуваченим, за участі захисника, угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами цієї угоди виду та міри покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про речові докази та процесуальні витрати суд вирішує відповідно до ст. 100, 124 КПК України.

Питання про арешт майна в рамках цього кримінального провадження, суд вирішує відповідно до ст.174 КПК України.

Керуючись ст. ст. 65 КК України, ст. 368, 370, 374, 376, 472, 473, 474 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 30.04.2026 із змінами від 10.06.2026 між обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_5 , та начальником Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026025060000026 від 13.04.2026.

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

- за ч.4 ст.358 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на засудженого до пробаційного нагляду ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю в 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ст. 76 ч.1 п.1, 2, ч.3 п.2 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк за даним вироком рахувати з дня проголошення вироку.

Арешт накладений на майно ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 16.04.2026, - скасувати.

Речові докази, а саме: посвідчення водія НОМЕР_1 із відкритими категоріями «В» та «С» на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 12026025060000026 від 13.04.2026 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України – знищити.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта при проведенні експертизи у сумі 5 496 (п`ять тисяч чотириста дев`яноста шість) гривень 12 коп.

Роз`яснити засудженому, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1