Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №132/3646/25 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/3646/25

Провадження №1-кп/132/237/26

Вирок

Іменем України

02 червня 2026 року місто КАЛИНІВКА

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020220000356 від 12 жовтня 2025 року, за обвинувальним актом, складеним у відношенні:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Калинівка Вінницької області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, непрацевлаштованого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 – 12.10.2025 року о 08год.00хв. на вулиці Вадима Нестерчука в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, керуючи транспортним засобом марки (моделі) «Opel Omega», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », був помічений працівниками органу Національної поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які відповідно до журналу розстановки сил та засобів взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, в період часу з 08год.00хв. по 20год.00хв. 12.10.2025 року, на службовому транспортному засобі марки (моделі) «Peugeot-301», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », в складі екіпажу «Юнкер-306», у форменому одязі, із спецзасобами та табельною вогнепальною зброєю, здійснювали патрулювання у Калинівській та Іванівській об`єднаних територіальних громадах Вінницької області, та які згідно положень частини 1 статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», є працівниками правоохоронного органу. Вподальшому, 12.10.2025 року близько 14год.40хв. за допомогою подання звукового сигналу службового транспортного засобу марки (моделі) «Peugeot-301», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », поліцейський взводу 2 роти 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції капрал поліції ОСОБА_9 зупинив транспортний засіб марки (моделі) «Opel Omega», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_7 , поблизу будинку № 1, розташованого по вулиці Першутова в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, та разом із поліцейським взводу 2 роти 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_8 підійшли до вказаного транспортного засобу, представились та повідомили водію причину його зупинки. Після цього, встановивши анкетні відомості водія, за допомогою «Інформаційного порталу Національної поліції України», виявили відомості щодо перебування водія ОСОБА_7 в розшуку за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.210, 210-1 КУпАП, про що повідомили останньому. В цей самий момент, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на невиконання законних вимог поліцейських, вчинення опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними своїх службових обов`язків та втечу із місця події. Реалізуючи даний злочинний умисел, достовірно розуміючи, що перед ним перебувають працівники органу Національної поліції у форменому одязі та на службовому транспортному засобі, які виконують свої службові обов`язки, з метою уникнення адміністративної відповідальності за ст.ст.210, 210-1 КУпАП, мобілізації, та з метою втечі, ОСОБА_7 перебуваючи о 14год.40хв. 12.10.2025 року на вулиці Першутова в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, за кермом транспортного засобу марки (моделі) «Opel Omega», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », всупереч вимог суспільних відносин, які забезпечують нормальну законну діяльність органів державної влади, особисту недоторканість поліцейських, під час виконання ними своїх службових обов`язків, передбачених Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», усвідомлюючи протиправність своїх дій, та маючи намір заподіяти шкоду здоров`ю поліцейського, умисно та цілеспрямовано, передбачаючи настання наслідків, дістав з підлокітника засіб, наповнений речовиною, яка відповідно до висновку судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 24.10.2025 року № СЕ-19/102-25/22701-ФХД, містить діючі речовини морфолід пералгонової кислоти (МПК) та ортохлорбензальмалононітрил (CS), що відносяться до спеціальних хімічних речовин, викликає сльозогінну та дратівливу дію, відкрив вікно водійських дверцят свого транспортного засобу, та застосував відносно поліцейських ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вказаний пристрій, шляхом розпилення його внапрямку обличчя працівників органу Національної поліції. Після цього, ОСОБА_7 із місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинивши лейтенанту поліції ОСОБА_8 та капралу поліції ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді гіпертермії слизових оболонок обох очей, які відповідно до висновків судово-медичних експертиз від 13.10.2025 року за №№ 319, 320, належать до легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні при розгляді вказаної справи, свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, та пояснив, що дійсно 12.10.2025 року близько 14год.40хв. під час керування транспортним засобом, на вулиці Першутова в місті Калинівка, був зупинений працівниками органу Національної поліції, які виявили, що він перебуває у розшуці за порушення правил військового обліку та законодавства про мобілізацію, у зв`язку із чим, він вирішив вчинити опір та втекти від поліцейських. З цією метою, він дістав з підлокітника засіб, за допомогою якого розпилив в обличчя працівників поліції наявну в ньому речовину, яка викликає сльозогінну та дратівливу дію, після чого залишив місце зупинки.

Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до суду не з`явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність, шкода їм відшкодована, будь-яких претензій до обвинуваченого вони не мають, а тому просять останнього суворо не карати.

Окрім повного визнання провини, вина ОСОБА_7 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, повністю доведена безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами:

- протоколами прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), складеними 12.10.2025 року слідчим СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_10 , згідно яких, поліцейські взводу 2 роти 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_8 та капрал поліції ОСОБА_9 повідомили про заподіяння ОСОБА_7 їм тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконання ними своїх службових обов`язків;

- витягом з наказу начальника Департаменту патрульної поліції генерала поліції третього рангу ОСОБА_11 від 20.01.2025 року № 105 о/с «По особовому складу», згідно якого, старшого сержанта поліції ОСОБА_8 призначено інспектором взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району, у порядку просування по службі, відповідно до ч.6 ст.57 розділу VI Закону України «Про Національну поліцію»;

- витягом з наказу начальника Департаменту патрульної поліції генерала поліції третього рангу ОСОБА_11 від 21.11.2023 року № 1583 о/с «По особовому складу», згідно якого, ОСОБА_9 прийнято на службу в поліції за конкурсом та призначено по управлінню патрульної поліції у Вінницькій області поліцейським взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району;

- типовою посадовою інструкцією інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, затвердженою наказом Департаменту патрульної поліції від 10.06.2025 року № 1917, згідно якої були встановлені єдині засади діяльності, посадові обов`язки та основні вимоги щодо їх виконання, права та відповідальність особи, яка займає посаду інспектора;

- журналом розстановки сил та засобів взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області з 08год.00хв. до 20год.00хв. 12.10.2025 року, затвердженим 12.10.2025 року командиром батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції майором поліції ОСОБА_12 , згідно якого: поліцейські взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в період часу з 08год.00хв. по 20год.00хв. 12.10.2025 року, на службовому транспортному засобі марки (моделі) «Peugeot-301», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », в складі екіпажу «Юнкер-306», у форменому одязі, із спецзасобами та табельною вогнепальною зброєю, здійснювали патрулювання у Калинівській та Іванівській об`єднаних територіальних громадах Вінницької області;

- журналом обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації, згідно якого, 12.10.2025 року поліцейські взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , під час здійснення патрулювання у Калинівській та Іванівській об`єднаних територіальних громадах Вінницької області, були забезпечені відеореєстраторами за №№ 476026, 476097;

- протоколом огляду місця події, складеним 12.10.2025 року слідчим СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_10 , згідно якого, було оглянуто місце вчинення кримінального правопорушення, а саме ділянку на вулиці Першутова в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, де працівниками органу Національної поліції був зупинений транспортний засіб марки (моделі) «Opel Omega», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_7 , та де останній заподіяв працівникам правоохоронного органу тілесні ушкодження, у зв`язку з виконанням ним своїх службових обов`язків;

- протоколом обшуку, складеним 12.10.2025 року слідчим СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_10 , згідно якого, за місцем проживання ОСОБА_7 були виявлені та тимчасово вилучені: транспортний засіб марки (моделі) «Opel Omega», реєстраційний номер « НОМЕР_1 »; балончик, сірого кольору із написом «Терен»;

- висновком експерта № 319, складеним 13.10.2025 року судово-медичним експертом Калинівського відділення Державної спеціалізованої установи «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_13 , згідно якого, при судово-медичному огляді ОСОБА_8 мали місце тілесні ушкодження – гіперемія слизових оболонок обох очей. Вищевказані тілесні ушкодження виникли від дії хімічного фактору, по давності утворення можуть відповідати терміну, вказаному в постанові – 12.10.2025 року, належать до легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6);

- висновком експерта № 320, складеним 13.10.2025 року судово-медичним експертом Калинівського відділення Державної спеціалізованої установи «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_13 , згідно якого, при судово-медичному огляді ОСОБА_9 мали місце тілесні ушкодження – гіперемія слизових оболонок обох очей. Вищевказані тілесні ушкодження виникли від дії хімічного фактору, по давності утворення можуть відповідати терміну, вказаному в постанові – 12.10.2025 року, належать до легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6);

- протоколом огляду документу, складеним 14.10.2025 року слідчим СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_14 , згідно якого були оглянуті відеозаписи із нагрудних відеореєстраторів поліцейських взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , на яких зафіксований факт запинки транспортного засобу марки (моделі) «Opel Omega», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_7 , який відкрив вікно водійських дверцят зазначеного транспортного засобу, та застосував відносно поліцейських ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пристрій, шляхом розпилення його внапрямку обличчя працівників органу Національної поліції, після чого залишив місце;

- висновком експерта № СЕ-19/102-25/22420-Д, складеним 15.10.2025 року судовим експертом сектору дактилоскопічних досліджень Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_15 , згідно якого, на поверхні балончика, сірого кольору із написом «Терен», виявлено сліди пальців рук;

- протоколом проведення слідчого експерименту, складеним 20.10.2025 року слідчим СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_14 , згідно якого, підозрюваний ОСОБА_7 розказав та показав за яких обставин він заподіяв працівникам правоохоронного органу тілесні ушкодження, у зв`язку з виконання ними своїх службових обов`язків;

- висновком експерта № СЕ-19/102-25/22701-ФХД, складеним 24.10.2025 року завідувачем сектору фізико-хімічних досліджень Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_16 , згідно якого, речовина, яка знаходиться в балончику з написом «Терен-4М», містить діючі речовини морфолід пералгонової кислоти (МПК) та ортохлорбензальмалононітрил (CS), що відносяться до спеціальних хімічних речовин (отруйних речовин подразнюючої дії).

Відповідно до частини 1 статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Положеннями статті 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними та допустимими, такими, що не протирічать один одному, приймає їх та приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.

Від допиту свідків обвинувачення – ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , прокурор ОСОБА_19 відмовилася, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 не оспорює фактичні обставини кримінального провадження. Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник – адвокат ОСОБА_20 повністю підтримали позицію прокурора та вважали недоцільним виклик та допит вищезазначених свідків, оскільки обвинувачений повністю визнає свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та не оспорює встановлені органом досудового розслідування обставин, а тому на підставі ухвали Калинівського районного суду Вінницької області, постановленій в протокольній формі, дана відмова прокурора прийнята судом та визнано недоцільним допит свідків обвинувачення ОСОБА_17 , ОСОБА_18 під час розгляду даного кримінального провадження.

Згідно положень статті 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.

Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Цей стандарт у кримінальному провадженні, на думку суду було дотримано.

Дослідивши всебічно і об`єктивно усі обставини кримінального провадження, судом не було виявлено таких обставин, яким би версія обвинувачення не надала розумного пояснення або які би свідчили про можливість іншої версії інкримінованої події.

Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю, а його дії за ч.2 ст.345 КК України, а саме умисне заподіяння працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, правильно кваліфіковані органами досудового слідства.

Положення частини 2 статті 50 КК України встановлюють, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

Відповідно до змісту статті 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

За роз`ясненнями, викладеними в пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.

Обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень статті 12 КК України, віднесено до нетяжкого злочину.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Калинівка Вінницької області, є громадянином України, має середньо-спеціальну освіту, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, непрацевлаштований, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей персонально-довідкового обліку, отриманих з Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про притягнення осіб до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України від 13.10.2025 року, ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та судимостей не має.

За довідкою-характеристикою, виданою 14.10.2025 року виконавчим комітетом Калинівської міської ради Вінницької області, компрометуючими матеріалами стосовно ОСОБА_7 міська рада не володіє.

Відповідно до консультативних висновків спеціалістів, виданих 14.10.2025 року Комунальним підприємством «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради, ОСОБА_7 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Згідно досудової доповіді, складеної 26.12.2025 року провідним інспектором Хмільницького районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_21 , дослідивши інформацію, що характеризує обвинуваченого, умов та способу його життєдіяльності, відносин у суспільстві, історію правопорушень, орган пробації вважає, що існує середній рівень ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, та можливість його виправлення без ізоляції від суспільства. У разі, якщо суд дійде висновку про застосування покарання не пов`язаного з позбавленням волі, орган пробації вважає за доцільне, окрім обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, покласти на засудженого також обовязки, передбачені ч.3 ст.76 КК України, зокрема: виконати заходи передбачені пробаційною програмою; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Статтею 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім як у випадках зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме.

За пунктом 4 частини 1 статті 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Обов`язок доказування перелічених обставин згідно зі статтею 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування визначено обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 : щире каяття. Обставин, які обтяжують його покарання, органом досудового розслідування, не встановлено.

Статтею 66 КК України визначено, що при призначенні покарання обставинами, які його пом`якшують, визнаються: 1) з`явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; 2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди; 2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення; 3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім; 4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності; 5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин; 6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність; 7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого; 8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності; 9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених цим Кодексом. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 року у справі № 156/98/18 (провадження № 51-9408км18),наведений у статті 66 КК України перелік не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті. Ними, зокрема, можуть бути: вчинення злочину вперше; визнання вини особою, що вчинила злочин; молодий вік цієї особи; позитивна характеристика за місцем праці; навчання чи проживання; стан її здоров`я; наявність малолітніх дітей чи інших осіб на її утриманні та інше.

За рекомендаціями, викладеними в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз`яснено, що визнання обставини такою, що пом`якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.

З урахуванням вищезазначених вимог закону та роз`яснень щодо застосування його норм, суд ретельно дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про можливість визнання обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 : вчинення кримінального правопорушення вперше; визнання вини особою, що вчинила кримінальне правопорушення; щире каяття; добровільне відшкодування завданої шкоди; наявність трьох малолітніх дітей на його утриманні.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , органом досудового розслідування та судом не встановлено.

Санкція частини 2 статті 345 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого рішення в цій частині.

Первинним етапом повинна бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду і розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 19 березня 2020 року у справі № 290/932/19 зазначив, що призначення покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, означає, що суд має виходити із санкції тієї статті, за якою кваліфіковано вчинений злочин. У санкції такої статті (частини чи пункту статті) визначається один чи кілька основних видів покарання і, як правило, його межі. Всі санкції статей КК України є альтернативними або відносно визначеними. У них передбачено кілька основних, різних за своєю суворістю покарань. Суд, виходячи з принципу справедливості покарання, має застосувати більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише тоді, коли менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження нею нових злочинів.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру діяння, обстановки, способу, місця, часу його вчинення, наявності декількох пом`якшуючих обставин, відсутністю обтяжуючих обставин, особи обвинуваченого, суд погоджується із позицією прокурора щодо призначення ОСОБА_7 покарання в межах санкції статті закону, яка передбачає відповідальність за вищевказане кримінальне правопорушення, а саме у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Абзацами 1, 2 пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимоги статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Частиною шостою статті 368 КПК України встановлено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 756/4830/17-к вказала про те, що визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

А дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

За змістом статті 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

За приписами статті 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вказані положення підлягають застосуванню у взаємозв`язку із приписами статей 50, 65 КК України, за якими особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Системне тлумачення правових норм, визначених у статтях 50, 65 та 75 КК України, дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням можливості досягти мети покарання як такої, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. За приписами статті 75 КК України, рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням приймається з урахуванням можливості досягнення цілей покарання.

Для застосування положень статті 75 КК України, суд має належним чином дослідити й оцінити всі обставини, що мають значення для кримінального провадження, та врахувати, що звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується в тому разі, коли є відповідні умови і підстави.

Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема, відомостях про вчинений особою злочин, зміст протиправної поведінки. Крім того, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в головних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв`язки; наявність джерел правомірного отримання доходів для забезпечення власних потреб та осіб, які перебувають на його утриманні; наскільки його ціннісні орієнтири збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого тощо.

При цьому в аспекті застосування положень статті 75 КК України, законодавець підкреслює важливість досягнення такої цілі покарання, як виправлення засудженої особи, прямо вказавши, що звільнення з випробуванням застосовується, якщо суд дійде висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, де суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, а й інші обставини справи.

В аспекті досягнення мети покарання виправлення є таким впливом покарання на свідомість особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, за допомогою якого усуваються ті її негативні риси, які призвели до вчинення кримінального правопорушення, що виявляється, зокрема, у внесенні коректив у її соціально-психологічні характеристики, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, в тому числі і кримінального.

Досягнення мети виправлення означає, що в особистості засудженого в результаті застосування до нього покарання відбулися такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів, що неможливо без усвідомлення і засудження вчиненої суспільно небезпечної дії та своєї винуватості.

З урахуванням наведеного, враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; особи обвинуваченого ОСОБА_7 та способу його життя, беручи до уваги наявність декількох обставин, які пом`якшують його покарання, а також висновки органу пробації, які викладені у досудовій доповіді, суд прийшов до висновку, що вищезазначені судом обставини у їх сукупності не свідчать про ОСОБА_7 , як про особу, яка схильна до продовження злочинної діяльності, та не свідчать про неможливість звільнення його від покарання з випробуванням.

За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання, а тому приймає рішення про звільнення від відбування визначеного судом покарання з випробуванням, із іспитовим строком на 2 (два) роки, та покладенням обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1, п.п.2, 4 ч.3 ст.76 КК України.

Згідно частини 9 статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Речовий доказ, тимчасово вилучений в ході розслідування кримінального провадження, а саме транспортний засіб марки (моделі) «Opel Omega», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який згідно наявних у справі доказів (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 15.11.2023 року органом ТСЦ 0546; договору комісії № 3751 від 19.09.2025 року; договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3751 від 20.09.2025 року; інформаційної картки транспортного засобу) належить ОСОБА_18 (постанова слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_10 від 12.10.2025 року), після набуття вироком законної сили, необхідно повернути власнику (законному володільцю).

Речовий доказ, тимчасово вилучений в ході розслідування кримінального провадження, а саме балончик сірого кольору із написом «Терен» (постанова слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_10 від 12.10.2025 року; постанова слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_14 від 27.10.2025 року), після набуття вироком законної сили, необхідно знищити.

Речовий доказ, тимчасово вилучений в ході розслідування кримінального провадження, а саме DVD-R диск із відеозаписами з портативних відеореєстраторів працівників органу Національної поліції (постанова слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_14 від 14.10.2025 року), після набуття вироком законної сили, необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до вимог частини 4 статті 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_22 від 14.10.2025 року у справі № 132/3430/25 (номер провадження 1-кс/132/575/25), на транспортний засіб марки (моделі) «Opel Omega», реєстраційний номер « НОМЕР_1 »; балончик сірого кольору із написом «Терен», накладений арешт.

З урахуванням вимог процесуального закону, та беручи до уваги, що в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_22 від 14.10.2025 року у справі № 132/3430/25 (номер провадження 1-кс/132/575/25).

Частиною 4 статті 374 КПК України передбачено, що у резолютивній частині вироку зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат», у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування призначалися та проводилися експерті дослідження, розмір витрат на які становить згідно висновків експерта: від 15.10.2025 року № СЕ-19/102-25/22420-Д у розмірі 1782грн.80коп.; від 24.10.2025 року № СЕ-19/102-25/22701-ФХД у розмірі 3565грн.60коп., а всього 5348грн.40коп.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 374 КПК України, в разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку, з-поміж іншого, зазначається рішення про залік досудового тримання під вартою.

Згідно частини 5 статті 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 13.10.2025 року, був затриманий 13.10.2025 року в порядку статті 208 КПК України, однак на підставі ухвали слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_22 від 14.10.2025 року у справі № 132/3430/25 (номер провадження 1-кс/132/577/25), відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічну пору доби.

З урахуванням цього, на підставі ч.5 ст.72 КК України, у строк відбування покарання ОСОБА_7 необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення у даному кримінальному провадженні за період з 13.10.2025 року по 14.10.2025 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілими особами не заявлявся.

Відповідно до положень частини 15 статті 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитись проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, зарахувавши у відповідності до положень ст.72 КК України, в цей строк, період його перебування під вартою з 13 жовтня 2025 року по 14 жовтня 2025 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.п.2, 4 ч.3 ст.76 КК України, покласти обов`язки на ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду, тобто з 02 червня 2026 року.

Речовий доказ, тимчасово вилучений в ході розслідування кримінального провадження, а саме транспортний засіб марки (моделі) «Opel Omega», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який згідно наявних у справі доказів (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 15.11.2023 року органом ТСЦ 0546; договору комісії № 3751 від 19.09.2025 року; договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3751 від 20.09.2025 року; інформаційної картки транспортного засобу) належить ОСОБА_18 (постанова слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_10 від 12.10.2025 року), після набуття вироком законної сили, повернути власнику (законному володільцю).

Речовий доказ, тимчасово вилучений в ході розслідування кримінального провадження, а саме балончик сірого кольору із написом «Терен» (постанова слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_10 від 12.10.2025 року; постанова слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_14 від 27.10.2025 року), після набуття вироком законної сили, знищити.

Речовий доказ, тимчасово вилучений в ході розслідування кримінального провадження, а саме DVD-R диск із відеозаписами з портативних відеореєстраторів працівників органу Національної поліції (постанова слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_14 від 14.10.2025 року), після набуття вироком законної сили, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_22 від 14.10.2025 року у справі № 132/3430/25 (номер провадження 1-кс/132/575/25), на транспортний засіб марки (моделі) «Opel Omega», реєстраційний номер « НОМЕР_1 »; балончик сірого кольору із написом «Терен» – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта згідно висновку експерта від 15.10.2025 року № СЕ-19/102-25/22420-Д у розмірі 1782грн.80коп.; від 24.10.2025 року № СЕ-19/102-25/22701-ФХД у розмірі 3565грн.60коп., а всього 5348грн.40коп.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз`яснити засудженому, що він має право подати та/або заявити клопотання про помилування, про ознайомлення із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копію цього вироку негайно після його проголошення вручити під розписку засудженому та прокурору.

Суддя