Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №638/7323/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/7323/26

Провадження № 2/638/7174/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

09.06.2026 Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої Штих Т.В.

за участю секретаря Харченко К. О.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Харкова надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якому позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 , 1984 року народження, на свою користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , 2007 року народження, У розмірі 1/3 від усіх видів заробітку (доходів) відповідача (але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 638/4638/13-ц задоволені позовні вимоги до ОСОБА_2 , стягнуто з Відповідача на ОСОБА_1 , користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , починаючи з 04 квітня 2013 року до досягнення дітьми повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 виповнилося 18 років, але, він є студентом 1 курсу (бакалаврського рівня) вищої освіти денної форми здобуття вищої освіти навчально-наукового інституту менеджменту і маркетингу Харківського національного економічного університету ім. С. Кузнеця, закінчує навчання 30 червня 2029 року.

З відповідачем позивачка перебувала у шлюбі, рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 11 жовтня 2012 у справі 2/2011/4919/2012, шлюб розірвано.

Син проживає з позивачкою (підтверджується витягом про місце проживання) та перебуває на її утриманні. ОСОБА_5 навчається за кошти фізичних осіб, що підтверджується договором про надання освітніх послуг за кошти фізичних (юридичних) осіб, в зв`язку з чим, позбавлений можливості працювати і одержувати певний дохід, тобто є таким, що потребує матеріальної допомоги.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачка в судовому засідання просила задовольнити позовну заяву.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно.

Так, відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням пункту 3, пункту 4 частини першої статті 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є: ОСОБА_2 —батько, ОСОБА_1 —мати, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , видане повторно.

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади № 2024/013475984 від 07.11.2024 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з копією довідки № 951/31 від 06.01.2026 року ОСОБА_3 є студентом першого курсу денної форми здобуття вищої освіти навчально-наукового інституту менеджменту і маркетингу Харківського національного економічного університету ім. С. Кузнеця. Навчається за кошти фізичних осіб. Закінчує навчання 30 червня 2029 року. Освітній процес здійснюється з застосуванням технологій дистанційного навчання. Зарахований до університету наказом № 558/31-С від 11.08.2025 р. з 01.09.2025 р.

Відповідно до Договору № 2025.03.D3.040.6.01.048/1 від 11.08.2025 загальна вартість платної освітньої послуги за розрахунковий строк виконання освітньої програми становить 167200,00 (Сто шістдесят сім тисяч двісті грн. 00 коп.).

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України.

Згідно ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до положень ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи положення ст. 200 СК України, суду надається право визначити розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

В той же час, законом не встановлено межі визначення судом розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.

Як роз`яснено у п. 17, 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року № 3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Умовою стягнення аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, є недостатність забезпечення коштами як для навчання, так і для інших необхідних потреб (маються на увазі побутові потреби харчування, одяг, користування транспортом, придбання навчальної літератури, посібників).

Таким чином, батьки мають обов`язок утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачка ОСОБА_3 є студентом першого курсу денної форми здобуття вищої освіти навчально-наукового інституту менеджменту і маркетингу Харківського національного економічного університету ім. С. Кузнеця. Навчається за кошти фізичних осіб. Закінчує навчання 30 червня 2029 року. Освітній процес здійснюється з застосуванням технологій дистанційного навчання. Зарахований до університету наказом № 558/31-С від 11.08.2025 р. з 01.09.2025 р.

У зв`язку з навчанням у ОСОБА_3 з`явилися додаткові потреби. Крім того, загальновідомими є обставинами, які не потребують доказування, що він повинен харчуватися, існує щоденна потреба у засобах гігієни, одязі, взутті. і, оскільки ОСОБА_3 на даний час не спроможний себе забезпечити, то саме на батьків покладається такий обов`язок.

Вирішуючи питання про підставу та розмір аліментів, суд виходить з такого.

Згідно з принципом «iura novit curia» (суд знає закони), саме на суд покладено обов`язок з юридичної кваліфікації спірних правовідносин та застосування норм права, що підлягають застосуванню до встановлених фактичних обставин справи, незалежно від того, на які норми посилається позивач. Помилкове посилання сторони на правову норму не є підставою для відмови у захисті порушеного права.

Позивачка просить стягнути аліменти у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд звертає увагу, що такий спосіб визначення розміру аліментів, у тому числі мінімальний гарантований розмір на рівні 50 відсотків прожиткового мінімуму, передбачений ст. 182 ч. 2, ст. 183 СК України для утримання дитини, тобто особи, яка не досягла повноліття (ст. 6 СК України).

Натомість предметом цього спору є утримання повнолітнього сина позивачки — ОСОБА_3 , який продовжує навчання. Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати таку допомогу.

Розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина визначається за правилами ст. 200 СК України, згідно з якою суд визначає його у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При цьому правило про мінімальний гарантований розмір аліментів (не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму), встановлене ст. 182 ч. 2 СК України для дитини, до правовідносин з утримання повнолітньої особи, яка продовжує навчання, не застосовується. З огляду на наведене, заявлена позивачкою формула стягнення аліментів не може бути застосована судом у повному обсязі.

Враховуючи обставини, передбачені ст. 182 ч. 1 СК України, — стан здоров`я та матеріальне становище позивачки і відповідача, наявне у нього майно та доходи, а також інші обставини, що мають істотне значення, — суд вважає необхідним і достатнім визначити розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача, а саме 1/4 його частки.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню: на користь ОСОБА_1 належить стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньогосина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07.04.2026 і до досягнення ним двадцяти трьох років, але не довше ніж до припинення навчання (ст. 199 ч. 2 СК України). У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення аліментів.

У відповідності до ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Роз`яснити сторонам, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним Кодексом України.

Керуючись ст.ст.4,12,76,81,89,141,235,259,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання—задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса мешкання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що продовжує навчання в розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, з 07 квітня 2026 року до закінчення ним навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років.

Допустити негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса мешкання: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн. (Тисячу триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 09 червня 2026 року.

Головуюча: Штих Т. В.