Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №179/540/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/540/26

2/179/746/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Кравченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хорольської І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.09.2010 між позивачкою та відповідачем укладено шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Старобільського районного управління юстиції Луганської області, актовий запис №121. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачкою.

Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у позивача відсутні спільні інтереси з чоловіком, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного, в сім`ї постійно виникають сварки та конфлікти. З відповідачем проживають окремо, спільно домашнього господарства не ведуть. Місце проживання відповідача наразі їй невідомо, оскільки відповідач про це не повідомив. Відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, про що надав власноручну заяву.

За таких обставин вважає, що шлюб з відповідачем фактично припинив існування, подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить її інтересам, у зв`язку з чим наполягає на його розірванні.

На підставі наведеного позивач просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, який зареєстрований 10.09.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану Старобільського районного управління юстиції Луганської області, актовий запис №121. Після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_4 ».

Ухвалою від 31.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, подала заяву, в якій просить розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, а також просить не надавати строк на примирення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через зареєстрований в системі «Електронний суд» електронний кабінет. Заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутність не подав. Відзив на позовну заяву не надходив.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

У зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши доводи позовної заяви та надані письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини першої статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 105 ч. 3 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.

Відповідно до ст. 110 ч. 1 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.113 Сімейного Кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Таким чином, при розірванні шлюбу особа, яка змінила прізвище при державній реєстрації шлюбу, визначає для себе чи далі іменуватися цим прізвищем або відновити дошлюбне прізвище.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який зареєстрований 10 вересня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Старобільського районного управління юстиції Луганської області, актовий запис №121, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Сторони мають неповнолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 13.10.2011.

З доводів позивача, викладених у позовній заяві, випливає, що спільне життя подружжя не склалося через діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю. Подальше спільне життя позивача та відповідача як подружжя є неможливим, а збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Відповідач заперечень щодо доводів позовної заяви не висловив, правом на подання відзиву не скористався.

Приймаючи до уваги існуючі взаємини між подружжям, причини розлучення, вказані в позовній заяві, небажання позивача продовжувати шлюбні відносини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки почуттів взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки у родині немає, тобто морально-правові основи шлюбу відсутні, заходи щодо примирення подружжя та збереження родини неможливі, оскільки жодна із сторін не висловила бажання щодо надання строку для примирення.

Враховуючи наведені вище обставини, подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а тому шлюб між сторонами необхідно розірвати.

Згідно ч.2 ст.114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (ч.3 ст.115 СК України).

Датою ухвалення рішення, у відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції ОП КЦС ВС у справі 1519/2-5034/11 від 05.09.2022, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 10 вересня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Старобільського районного управління юстиції Луганської області, актовий запис №121.

Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище ОСОБА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання ВПО: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 10.06.2026.

Суддя О.Ю. Кравченко