Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №522/7746/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7746/26

Провадження 2-о/522/378/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

03 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання – Зелінська К.Ю.,

розглянувши в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заявник обґрунтовує заяву тим, що виникла необхідність встановлення факту належності правовстановлюючого документа, оскільки через розбіжність у написанні її прізвища у свідоцтві про право власності на житло від 17 серпня 1993 року (зазначено російською мовою " ОСОБА_2 ") та в паспорті громадянина України, державний реєстратор не має можливості здійснити державну реєстрацію права власності на 1/4 частку квартири. Посилаючись на положення ст. 293 та п. 6 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, заявник зазначає, що вказана помилка виникла внаслідок невірного перекладу, а позасудовий порядок вирішення спору є неможливим, у зв`язку з чим просить встановити факт належності їй, ОСОБА_1 , свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 17.08.1993 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 11.05.2026 року провадження по справі відкрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання призначене на 03.06.2026 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Судом встановлено, що заявниця, ОСОБА_1 , є власником 1/4 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17 серпня 1993 року № 6-1099, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, що підтверджується копією вказаного правовстановлюючого документа та відомостями про реєстрацію права в ОМБТІ від 12 січня 1994 року.

Встановлено невідповідність у написанні прізвища заявниці " ОСОБА_3 " у свідоцтві про право власності " ОСОБА_2 " та паспорті громадянина України. Вказана розбіжність унеможливлює проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав, оскільки, згідно зі ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», наявність помилок у документах є підставою для відмови у державній реєстрації.

Коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПКгромадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.293та п. 6 ч. 1 ст.315 ЦПК Українита роз`яснень, викладених у п. 1постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995, № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6ст. 256 ЦПК(у новій редакціїЦПК Українивідповідно норма міститься у ст. 315) факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Метою встановлення даного факту є те, що без такого факту належності правовстановлюючого документу заявник не матиме змоги внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Предметом розгляду заяви є встановлення факту належності правовстановлюючих документів, який необхідний заявникам для оформлення особистих, майнових прав, що випливають із цього факту.

Встановлення вказаного факту має юридичне значення для заявників, які хочуть реалізувати своє право на внесення відомостей про їх майно до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому не можуть в повному обсязі реалізувати свої права. Тому суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Враховуючи, що інший позасудовий спосіб усунення розбіжностей у правовстановлюючому документі відсутній, суд констатує наявність підстав для встановлення факту належності свідоцтва про право власності на житло від 17 серпня 1993 року саме ОСОБА_1 для реалізації нею права розпорядження власністю.

Згідно ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказами.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ст.4-8,12,13,43,76-81,89,247,259,263,293,294, п. 6 ч. 1 ст.315-319,354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , свідоцтва про право власності на житло від 17 серпня 1993 року №6-1099, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якого ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/4 частини вказаної квартири

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 09.06.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

03.06.26