Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №710/257/26 — Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/257/26 Провадження № 2/710/438/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.06.2026 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Щербак О.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Костишева Вікторія Леонідівна, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, що складається з: 448 200,00 (чотириста сорок вісім тисяч двісті) гривень, 00 копійок - основного боргу, 224 100,00 (двісті двадцять чотири тисячі сто) гривень, 00 копійок - 50% від отриманої суми, 104 003,62 (сто чотири тисячі три) гривні, 62 копійки - інфляційних втрат, 30 575,84 (тридцять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) гривень, 84 копійки - 3% річних, на загальну суму 806 879, 46 грн. (вісімсот шість тисяч вісімсот сімдесят дев`ять гривень 46 копійок). Зазначити у рішенні суду про нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 448 200,00 грн, починаючи з 20.02.2026 року до виконання рішення суду за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих відсотків з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми основного боргу, нарахування 3 % річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості,судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначив, що 10.08.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено домовленості щодо надання послуг, що підтверджується письмовим документом про фінансове зобов`язання. Відповідно до домовленостей ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання щодо надання послуг у виді супроводження процесу викупу об`єктів нерухомості. На підтвердження домовленості ОСОБА_2 було прийнято попередню оплату за послуги у розмірі 448 200,00 грн (чотириста сорок вісім тисяч двісті гривень), що підтверджується розпискою. Домовленістю були чітко встановлені умови, за яких прийнята сума стає борговим зобов`язанням та застосовуються додаткові санкції. Сторони погодили, що якщо протягом трьох календарних місяців від 10.08.2023 не буде досягнуто позитивного результату у вищезгаданому процесі, прийнята сума у розмірі 448 200,00 грн уважається борговим зобов`язанням ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 .. Крім того, відповідно до попередньої домовленості, з дати 10.10.2023 нараховується одноразовий відсоток у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) від отриманої суми 448 200,00 грн. Цей відсоток (що становить 224 100,00 грн) підлягає моментальній сплаті по першій вимозі. ОСОБА_2 повністю підтвердив вищевказані фінансові зобов`язання та зобов`язався їх повністю виконати відповідно до домовленостей. Проте, порушуючи умови домовленостей, ОСОБА_2 не було надано обумовлених послуг, позитивного результату також досягнуто не було. Оскільки позитивного результату не було досягнуто протягом трьох календарних місяців, строк яких сплив 11.11.2023 , з 12.11.2023 виникло боргове зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 у сумі 448 200,00 грн. Крім того, відповідно до умов домовленості, право на стягнення узгодженого одноразового відсотка у розмірі 224 100,00 грн (50% від 448 200,00 грн) виникло з 10.10.2023 та підлягало моментальній сплаті по першій вимозі. 09.02.2026 ОСОБА_2 направлялась вимога про сплату боргу засобами поштового зв`язку. У направленій вимозі був зазначений строк, а саме продовж трьох днів з моменту отримання вимоги ОСОБА_2 мав сплатити борг. Вимога була отримана відповідачем 18.02.2026, проте на зв`язок ОСОБА_2 не виходив, борг сплачений не був. Відповідно до умов домовленостей та вимог цивільного законодавства, грошове зобов`язання підлягало виконанню у визначений строк. Станом на день написання позову - 19.02.2026 відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок зі сплати заборгованості у загальному розмірі 806 879, 46 грн, який до цього часу не виконано.

05.03.2026 судом відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

29.04.2026 судом закрите підготовче провадження, справу призначено до розгляду.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися. Від представника позивача, адвоката Костишевої В.Л. надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку ( п.2. ч.7, п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України), про причини неявки суд не повідомив, відзив не подавав.

09.06.2026 судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно з розпискою від 10.08.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав розписку про те, що він підтверджує фінансове зобов`язання перед ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ним прийнято суму у розмірі 448200,00 грн у виконання усної домовленості щодо супроводження процесу викупу об`єктів нерухомості ДАК «Автомобільні дороги України» за адресою : м.Київ, вул. Харківське шосе,46. Якщо протягом трьох календарних місяців від цієї дати не буде досягнуто позитивного результату у вказаному процесі, прийнята сума у розмірі 448200,00 грн вважається борговим зобов`язанням з відповідним нарахуванням відсотків згідно попередньої домовленості між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а саме з дати 10.10.2023 нараховуються відсотки у розмірі 50% від отриманої суми одномоментно і підлягає мементальній сплаті по першій вимозі. Нарахування відсотків є одноразовим. Також ОСОБА_2 запевнив про перебування в здоровому глузді та твердій пам`яті та не перебуває під тиском.

Розписка містить підписи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ..

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей ( правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 464/3790/16-ц від 16.01.2019 ).

Отже, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі договору позики.

Згідно з ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства..

За змістом розписки, підписаної ОСОБА_2 , визначено, що відповідач взяв в борг від ОСОБА_1 грошові кошти для здійснення супроводження викупу об`єктів нерухомості та у разі не здійснення такого кошти вважаються борговим зобов`язанням та з 10.10.2023 на нього нараховується відсоток, кошти мають бути повернуті за першою вимогою.

Факт підписання та складання наявної в матеріалах справи розписки саме відповідачем, ОСОБА_2 , не оспорювався.

Позивачем, від імені якого діє адвокат Костишева В.Л., 09.02.2026 направила на адресу місця реєстрації ОСОБА_2 вимогу про сплату коштів, що підтверджується квитанцією № 1928037 від 09.02.2026 Поштової служби «Е-Пост», описом вкладення до накладної № 1928037 ( а.с.8,9). Із інформації щодо стану доставки відправлення № 1928037 ТОВ « Поштова служба « Е-Пост» вбачається, що вказаний лист отриманий 18.02.2026 вручений одержувачу ( а.с.10).

Наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 №154/3443/18.

Станом на час розгляду справи відомостей про сплату боргу суду не надано, отже ОСОБА_2 не виконав умови укладеного із ОСОБА_1 договору позики, оформленого розпискою, факт власноручного підписання якого та отримання за ним коштів ОСОБА_2 не спростував, а тому боржник зобов`язаний сплатити позивачу суму основного боргу та узгоджений розмір відсотків.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 3 відсотків річних та інфляційних втрат.

У відповідності до ч. 2ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних та інфляційні втрати за період з 11.11.2023, посилаючись на те, що строк виконання домовленостей сплив 11.11.2023.

Поряд із тим, із змісту розписки вбачається, що сторони узгодили, що якщо протягом трьох календарних місяців від цієї дати ( 10.08.2023) не буде досягнуто позитивного результату у вказаному процесі, прийнята сума у розмірі 448200,00 грн вважається борговим зобов`язанням з відповідним нарахуванням відсотків згідно попередньої домовленості між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме з дати 10.10.2023 нараховуються відсотки у розмірі 50% від отриманої суми одномоментно і підлягає мементальній сплаті по першій вимозі.

Отже договором не встановлений строк повернення коштів, а визначено строк з якого нараховуються відсотки. Також сторонами погоджено, що борг із нарахованими відсотками підлягає поверненню по першій вимозі. Вимогу про повернення коштів було направлено відповідачеві 09.02.2026. За наведених обставин нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 11.11.2023 є необгрунтованим.

Крім того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, в Україні уведено воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану в державі неодноразово продовжувався та триває.

З урахуванням наведених норм матеріального права, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Таких висновків суд дійшов з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.06.2025 у справі № 752/30967/21 за подібними правовідносинами.

Вирішуючи позовні вимоги про застосування положень частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов`язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

У свою чергу, згідно з ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Однак, це є правом суду, а не обов`язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

Суд наголошує, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли у 2023 році, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на час ухвалення рішення.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України 3% річних є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

У порядку ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог на користь позивача (83,32%), а саме судовий збір у розмірі 5378,33 грн, що становить 83,32% від суми судового збору 6455,03 грн, сплаченого позивачем за коефіцієнтом 0,8 при поданні позову.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-284,ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 10.08.2023 в розмірі 672300,00 гривень, з яких 448200,00 гривень заборгованість за основою сумою боргу та 224100,00 гривень заборгованість за відсотками.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5378,33 гривень.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації ( вказане у позові) АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ( вказаний у позові).

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ( вказаний у позові).

Суддя О.В. Щербак