Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №703/2042/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2042/26

2/703/1766/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

за участю

секретаря судового засідання Батаргіної Т.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за послуги із постачання теплової енергії,

встановив:

06.04.2026 Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги із постачання теплової енергії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що починаючи з 01.02.2018 КП «Смілакомунтеплоенерго» є надавачем послуг в сфері теплопостачання згідно з рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 23.02.2018 за №70 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг», в тому числі і у квартиру, де було зареєстроване місце проживання відповідача, що за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору про надання послуг із централізованого опалення від 01.02.2018, що був опублікований у газеті «Сміла» від 28.02.2018 №9.

Відповідач в період з 18.04.2008 по 14.07.2021 на підставі ордеру на жиле приміщення, виданого Виконавчим комітетом Смілянської міської ради, вселився та зареєстрував місце проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду від 12.05.2021 у справі №703/3347/20, відповідача визнано таким, який втратив право користування вказаним житловим приміщенням. Тобто факт користування відповідачем названою квартирою в період з 2008 по липень 2021 року підтверджується судовим рішенням.

Відповідач належним чином не здійснював оплату за послуги з постачання теплової енергії, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за період із лютого 2018 до березня 2021 року включно в розмірі 14952,95 грн. Крім того, позивачем нараховано ОСОБА_1 втрати від інфляції в розмірі 6096,82 грн, 3% річних в розмірі 1975,50 грн, пеню в розмірі 1517,41 грн, що разом становить 24542,68 грн.

З врахуванням викладених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14.06.2026 відкрито провадження в справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження та призначене судове засідання для розгляду справи по суті, сторонам встановлений строк для подання письмових заяв по суті справи.

Позивач в судове засідання представника не направляв, про дату та час судового розгляду повідомлений належним чином, однак позовна заява містить клопотання про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача.

Відповідач у судове засідання повторно не прибув, у встановлений судом строк відзиву не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк, про відкладення судового засідання чи проведення судового розгляду без його присутності, від відповідача не надходило. У зв`язку із відсутністю відомостей про зареєстрована місце проживання відповідача ОСОБА_1 , виклик останнього здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 187 ЦПК України.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 24.10.2024 в справі №752/8103/13-ц, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 03.05.2022 у справі №520/5386/15-ц).

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, зважаючи на те, що позивач не висловив своїх заперечень проти заочного розгляду справи, розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого главою 11 ЦПК України.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач є теплопостачальним підприємством та починаючи з 01.02.2018 є надавачем послуг в сфері теплопостачання згідно з рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 23.02.2018 №70 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг».

Смілянським міськрайонним судом 12.05.2021 ухвалене заочне рішення в справі за позовом Смілянської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Смілянської міської ради, про визнання таким, який втратив право користування житловим приміщенням, яким позовні вимоги задоволені повністю, визнано ОСОБА_1 таким, який втратив право користування квартирою за адресою АДРЕСА_1 .

Вказане судове рішення набрало законної сили 25.06.2021, що вбачається із відомостей ЄДРСР, що є відкритими.

Рішенням суду встановлено, що будинок за адресою АДРЕСА_2 , перебуває в комунальній власності.

Станом на 05.02.2020 в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , з 18.04.2008 року зареєстрований ОСОБА_1 .

Станом на 26.08.2020 відсутнє зареєстроване право власності на квартиру, заяв про передачу у приватну власність вказаної квартири до відділу обліку, приватизації житла виконавчого комітету ради не надходило.

Лук`янець не проживає в квартирі за адресою АДРЕСА_1 з липня 2017 року.

Як вбачається з інформації, що надана від Виконавчого комітету Смілянської міської ради, ордер на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , не передавався до виконавчого комітету Смілянським комунальним підприємством «Варм».

Відповідач ОСОБА_1 значиться знятим із реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями із реєстру територіальної громади, що надані Управлінням «Центр надання адміністративних послуг» Виконавчого комітету Смілянської міської ради.

Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово- комунальних послуг та за період виникнення заборгованості регулюються, зокрема, Законом України від 24.06.2004 №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (надалі – Закон №1875).

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання», пункту 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією. Статтею 24 Закону «Про теплопостачання» визначено, що обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1, 2 ст. 19 Закону №1875).

Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (ч. 1 ст. 29 Закону №1875).

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону №1875).

В свою чергу зобов`язання по укладенню договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, покладено на споживача (п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону №1875), а до обов`язків виконавця належить підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання його виконання згідно із типовим договором (п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону №1875).

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону №1875-IV, договір на надання послуг з централізованого опалення, що укладається виконавцем із споживачем – фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

За змістом положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до норм ст. 641, 642 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У газеті «Сміла» №9 (1101) від 28.02.2018 опубліковано договір про надання КП «Смілакомунтеплоенерго» послуг з централізованого опалення від 01.02.2018.

Договір про надання послуг з централізованого опалення від 01.02.2018 року, згідно якого КП «Смілакомунтеплоенерго» як виконавець в період з 2018 року по 2021 рік надавало Споживачам послуги, є договором приєднання, відповідно до ст. 634 ЦК України, та публічним договором згідно ст. 633 ЦК України.

В п. 1.1 договору визначено, що згода – ненадання заперечень з боку споживача щодо умов цього договору впродовж 30 днів з дня опублікування.

За п. 10.1 договору про надання послуг з централізованого опалення цей договір є підставою для появи публічно-правових взаємовідносин КП «Смілакомунтеплоенерго» з усіма споживачами, які підлягають під цю категорію.

Відповідно до п. 10.2 договору, згода споживача є прийняттям ним публічної пропозиції КП «Смілакомунтеплоенерго» про укладення договору.

Згідно предмету договору, виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, шляхом подачі теплоносія до опалювальної системи, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Матеріали справи не містять відомостей про укладення між споживачем та теплопостачальним підприємством договору в письмовій формі, так само і відомостей про те, що відповідачем в справі вчинялися будь-які дії, які б могли свідчити про відмову від отримання послуг із теплопостачання.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17 та постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі №642/2858/16, від 04 вересня 2022 року у справі №201/1807/21, від 07 листопада 2023 року у справі №643/17352/20, від 22 грудня 2023 року у справі №607/2611/22.

09.11.2017 року прийнятий Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII, який набрав чинності 10.12.2017, а введений в дію 01.05.2019.

Відповідно до пункту 3 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону №2189, договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Статтею 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», визначено, що рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.

Зважаючи на наявність у будинку АДРЕСА_2 приладу комерційного обліку теплової енергії, нарахування плати за надані послуги здійснювалося за тарифами за показниками засобів обліку теплової енергії.

Позивач є постачальником теплової енергії у будинок АДРЕСА_2 , що підтверджується спільними актами з балансоутримувачем будинку про подачу теплової енергії за періоди із 16.11.2018 до 09.11.2020, виконання робіт (надання послуг) за опалювальні періоди з 27.02.2018 до 06.04.2018, з 29.11.2018 до 01.04.2019, а також актами про зняття показань із засобів комерційного обліку теплової енергії за період із 01.11.2019 до 21.03.2021, з яких судом встановлено факт здійснення обліку поставленої до будинку теплової енергії, її обсяг, що фіксований з допомогою теплового лічильника.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем КП «Смілакомунтеплоенерго» у період з лютого 2018 до березня 2021 року включно надавалася послуга з постачання теплової енергії до будинку за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно із ч. 1, 3 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. До договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за найм житла. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 61 ЖК України (тут і надалі – в редакції, що чинна на час виникнення відповідних правовідносин) користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами (ст. 67 ЖК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну (передати майно, виконати роботи, надати послуги, оплатити гроші тощо) або утриматися певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чині відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з випискою по рахунку за постачання теплової енергії до квартири за адресою АДРЕСА_1 , відповідач оплату послуг з постачання теплової енергії у відповідний період не здійснював, у зв`язку з чим за період з лютого 2018 до березня 2021 року включно виникла заборгованість у сумі 14952,95 грн.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг теплопостачання, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України, вимагати сплату грошей за надані послуги.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання ним грошового зобов`язання за кожен день простроченого виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу.

Як вбачається з розрахунків інфляційних втрат, 3% річних та пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, КП «Смілакомунтеплоенерго» нарахувало відповідачу втрати від інфляції в сумі 6096,82 грн, 3% річних в сумі 1975,50 грн, пеню в сумі 1517,41 грн.

Приймаючи рішення по суті заявлених вимог, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ч. 3-4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням Смілянського міськрайсуду від 12.05.2021 в справі №703/3347/20, провадження 2/703/214/21, що набрало законної сили 25.06.2021, встановлені передбачені ст. 71-72 ЖК України підстави для визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою за адресою АДРЕСА_1 через непроживання у вказаному житлі понад 6 місяців без поважних на те причин. Судовим розглядом встановлено, серед іншого, відсутність відповідача у вказаному житлі із липня 2017 року.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності (постанова КЦС ВС від 19.05.2021 в справі № 759/19579/17).

У вказаному вище рішенні суду поважних причин відсутності відповідача за місцем проживання, переривання строку тимчасової відсутності – не встановлено.

Преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Такі обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються наступні умови: 1) ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі; 2) ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту); 3) ці обставини містяться у мотивувальній частині рішення та відповідають вимогам пункту першого частини четвертої статті 246 КАС України, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 4) судове рішення набрало законної сили; 5) у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (постанова ВС від 02.11.2022 у справі №140/6115/21).

Застосовуючи вказаний підхід до обставин даної справи, суд зауважує, що обставина непроживання ОСОБА_1 у квартирі за адресою АДРЕСА_1 з липня 2017 року встановлена рішенням суду в справі, де відповідачем була та сама особа, що і в даній справі, саме щодо такої особи. Теплопостачальне підприємство не могло бути стороною вказаного провадження через характер відповідних правовідносин, відтак набуло передбаченого ч. 5 ст. 82 ЦПК України права спростовувати відповідні обставини у загальному порядку.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не наведено достатніх аргументів та не надано доказів, що могли б довести факти користування відповідачем ОСОБА_1 квартирою за адресою АДРЕСА_1 та споживання ним житлово-комунальних послуг в період виникнення заборгованості, що заявлена до стягнення в даній справі.

Отже в задоволенні позовної вимоги про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за послуги із теплопостачання слід відмовити, що виключає задоволення похідних вимог про стягнення втрат від інфляції, процентів річних та неустойки.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

За платіжною інструкцією №923 від 01.04.2026 позивачем сплачено 2435,40 грн судового збору, також судовий збір сплачувався позивачем за звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, в задоволенні якої відмовлено.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 141, 258, 263, 264, 284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив :

В задоволенні позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго», адреса: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. В`ячеслава Чорновола, 72-а, код ЄДРПОУ 33648312.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складене 10.06.2026.

Суддя: І.В.Овсієнко