Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №461/1558/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/1558/26 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 33/811/855/26 Доповідач: Гончарук Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді – Гончарук Л.Я., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Гук Н.В., представника Львівської митниці Держмитслужби Кирчея Ю.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 471 МК України за апеляційною скаргою захисника адвоката Гук Н.В. на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 17 березня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 17 березня 2026 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України та накладено на нього стягнення – 5100,00 грн. штрафу в дохід держави.

Товар, вилучений згідно з протоколом про порушення митних №0253/UA209000/2026 від 16.02.2026 року - конфісковано в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської митниці Державної митної служби України 73,34 грн. витрат за зберігання товару на складі митниці.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665, 60 грн. судового збору.

Згідно з постановою судді, 16 лютого 2026 року близько 09 години 48 хвилини гр. України ОСОБА_1 на автомобілі марки «VOLKSWAGEN CRAFTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 прямував з Республіки Польща, з приватної поїздки, в якості водія з 4-ма пасажирами через МАПП „Шегині” Львівської митниці, обравши формою проходження митного контролю смугу спрощеного митного контролю - «зелений коридор», чим своїми діями заявив про сутність будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та шаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. При здійсненні митного контролю даного транспортного засобу виникла підозра до наявності в ньому товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню. Автомобіль було переведено зі смути спрощеного митного контролю в місце поглибленого догляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення огляду, з використанням технічних засобів (ліхтарик, вага, фотоапарат), в багажному діленні транспортного засобу крім особистих речей було виявлено товар, який відповідно до ст. 378 МК України та Постанови Кабінету Міністрів України № 434 від 05.2012 року обмежений до переміщення через митний кордон України, а саме:

- Ікра червона, в круглому пластиковому контейнері, без маркування, вагою 530г - 20 шт. (10,6 кг).

Кількість предметів правопорушення - 20 шт., вагою 10,6 кг. Вартість предметів правопорушення буде визначено додатково. Відповідно до ч. 2 ст. 366 МК України, канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не лягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію У країни вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню. Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою. Слід відмітити, що гр. ОСОБА_1 , та пасажирам, слідували з ним в автомобілі, пропущено товари в межах дозволеної норми ввезення на громадян. Даний товар переміщувався без приховування.

Отже гр. ОСОБА_1 вчинив дії, щодо недекларування товарів, що переміщуються через ний кордон України громадянами, а саме: недекларування товарів (крім валютних ціностей), що підпадають під встановлені законодавством обмеження щодо ввезення на митну територію України, та які переміщуються громадянами.

Дії ОСОБА_1 органом митниці кваліфіковані, як порушення митних правил, відповідальність за вчинення яких передбачене ч. 3 ст. 471 МК України.

Не погоджуючись з постановою судді, захисник адвокат Гук Н.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення; вилучений згідно з протоколом про порушення митних правил товар повернути.

Окрім цього, просить поновити строк апеляційного оскарження, оскільки в день проголошення постанова не видавалась, а примірник повного тексу постанови ОСОБА_1 одержав поштовим відправленням 06.05.2026. Вважає, що вказана причина пропуску строку на апеляційне оскарження є поважною.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на неправильне визначення суб`єкта та об`єктивної сторони правопорушення.

Звертає увагу, що в автомобілі перебував ОСОБА_1 та ще 4 пасажири, а відтак на кожну особу припадало 2,12 кг товару, що відповідає дозволеній нормі ввезення товарів (до 2 кг харчових продуктів без упаковки виробника), водночас митний орган безпідставно інкримінував увесь обсяг товару ОСОБА_1 .

Вважає, що перевищення ліміту на всю групу осіб становило лише 600 гр.

Звертає увагу, що товар переміщувався в автомобілі без приховування, що підтверджує добросовісну поведінку ОСОБА_1 та повну відсутність умислу на вчинення правопорушення чи таємне провезення вантажу.

Окрім цього, апелянт вказує на відсутність маркування на пластикових контейнерах, а відтак для встановлення і підтвердження наявності продукту – червоної ікри, митний орган мав би провести товарознавчу експертизу, проте митний орган обмежився власною думкою і надав суду довідку про вартість червоної ікри, яку він сам сформував з інформації з інтернету.

На переконання апелянта, не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи, що не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом.

Заслухавши виступ захисника адвоката Гук Н.В., пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підтримання доводів поданої апеляційної скарги, представника Львівської митниці Держмитслужби України Кирчея Ю.Я., який заперечив проти апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч. 1 ст. 486 МК).

Крім того, згідно зі ст. 489 МК посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Згідно із вимогами ст. 487 МК, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 486 МК, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Частиною 1 статті 458 МК передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 489 МК при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином виконав вказані вимоги закону, його висновки є обґрунтованими і з правильним застосуванням норм матеріального закону, з огляду на наступне.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, підтверджується зібраними та перевіреними у суді першої інстанції доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил №0253/UA209000/2026 від 16.02.2026 року, актом проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 16.02.2026 року, та іншими матеріалами справи, які знаходяться у об?єктивному взаємозв?язку між собою, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються іншими доказами.

Вищенаведені докази доводять факт вчинення правопорушення, є належними та допустимими, зокрема, з них вбачається факт вчинення дій, щодо недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, а саме: недекларування товарів (крім валютних ціностей), що підпадають під встановлені законодавством обмеження щодо ввезення на митну територію України, та які переміщуються громадянами.

Протокол про порушення митних правил відповідає вимогам ст. 494 МК України щодо його змісту.

Частиною 3 ст. 471 Митного кодексу України передбачена відповідальність за недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами.

Згідно з приміткою ст. 471 МК України, вбачається, що недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор")".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 16 лютого 2026 року близько 09 години 48 хвилини гр. України ОСОБА_1 на автомобілі марки «VOLKSWAGEN CRAFTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 прямував з Республіки Польща, з приватної поїздки, в якості водія з 4-ма пасажирами через МАПП „Шегині” Львівської митниці, обравши формою проходження митного контролю смугу спрощеного митного контролю - «зелений коридор», чим своїми діями заявив про сутність будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та шаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через ший кордон України встановлені заборони чи обмеження. При здійсненні митного контролю даного транспортного засобу виникла підозра до наявності в ньому товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню. Автомобіль було переведено зі смути спрощеного митного контролю в місце поглибленого догляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення огляду, з використанням технічних засобів (ліхтарик, вага, фотоапарат), в багажному діленні транспортного засобу крім особистих речей було виявлено товар, який відповідно до ст. 378 МК України та Постанови Кабінету Міністрів України № 434 від 05.2012 року обмежений до переміщення через митний кордон України, а саме:

- Ікра червона, в круглому пластиковому контейнері, без маркування, вагою 530г - 20 шт. (10,6 кг).

Кількість предметів правопорушення - 20 шт., вагою 10,6 кг. Вартість предметів правопорушення буде визначено додатково. Відповідно до ч. 2 ст. 366 МК України, канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не лягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію У країни вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню. Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою. Слід відмітити, що гр. ОСОБА_1 , та пасажирам, слідували з ним в автомобілі, пропущено товари в межах дозволеної норми ввезення на громадян. Даний товар переміщувався без приховування.

Отже гр. ОСОБА_1 вчинив дії, щодо недекларування товарів, що переміщуються через ний кордон України громадянами, а саме: недекларування товарів (крім валютних ціностей), що підпадають під встановлені законодавством обмеження щодо ввезення на митну територію України, та які переміщуються громадянами.

Дії ОСОБА_1 органом митниці кваліфіковані, як порушення митних правил, відповідальність за вчинення яких передбачене ч. 3 ст. 471 МК України.

Відтак, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України.

Апеляційний суд погоджується з висновком судді першої інстанції, що вина ОСОБА_1 підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами, та ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять його винуватість у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, а саме останній вчинив дії, щодо недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, а саме: недекларування товарів (крім валютних ціностей), що підпадають під встановлені законодавством обмеження щодо ввезення на митну територію України, та які переміщуються громадянами.

Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом надана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

При цьому, посилання апелянта про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови зводяться до його незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України.

Тому підстав для скасування постанови судді Галицького районного суду м. Львова від 17 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України суд апеляційної інстанції не вбачає.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови судді першої інстанції, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суддя місцевого суду врахував характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника та застосував таке згідно з вимогами ст. 33 КУпАП у межах санкції ч. 3 ст. 471 МК України, яке буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення нових правопорушень.

За таких обставин, апеляційний суд визнає подану апеляційну скаргу необґрунтованою, та не вбачає підстав для скасування постанови судді Галицького районного суду м. Львова від 17 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України та закриття провадження у даній справі.

Враховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, й підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, ст. 527 МК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Поновити захиснику адвокату Гук Наталії Володимирівні строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу захисника адвоката Гук Наталії Володимирівни залишити без задоволення.

Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 17 березня 2026 щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 471 МК України залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя Гончарук Л.Я.