Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №751/8682/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/8682/25

Провадження №2/751/915/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Яременко І. В.

секретаря Усік Ю.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у сумі 649 грн, сплачених за неотриманий товар, неустойки в сумі 493,24 грн, неустойку просить стягнути відповідно до частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України до моменту виконання рішення суду з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 30.06.2025 в мережі Інтернет через додаток Instagram вона зробила замовлення на купівлю товару (жіночі штани «палаццо жатка» у чорному кольорі, розмір Хс-С») в онлайн-магазині ensmal_original. Вона погодилась на умови повної оплати товару на зазначений менеджером рахунок ФОП ОСОБА_2 та 30.06.2025 перерахувала кошти за товар в сумі 649 грн. Відправка товару мала відбутися протягом 3-8 робочих днів. Оскільки товар так і не був відправлений, 11.07.2025 в аналогічний із замовленням спосіб вона повідомила про небажання очікувати на можливу відправку та звернулась з проханням повернути кошти, надавши при цьому вичерпну інформацію щодо номера замовлення, а також банківських реквізитів для повернення коштів. Тобто фактично розірвала укладений на відстані договір. 14.07.2025 після чегового звернення їй повідомили, що повернення коштів відбудеться протягом 7 робочих днів, 24.07.2025 – ще за 1-2 дні. В серпні на адресу відповідача була направлена письмова вимога від 15.08.2025 щодо повернення коштів, але лист повернувся не врученим. Оскільки в добровільному порядку відповідач кошти не повернула, вона вимушена звернутися до суду.

Ухвалою судді від 28.11.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

03.02.2026 розгляд справи відкладався у зв`язку з відсутністю належного повідомлення відповідача, у зв`язку з чим повідомлення відповідача здійснено у відповідності з ч. 10 та ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

Відповідач відзиву на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не подала.

Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (Постанова КГС ВС від 18.03.2021 справа № 911/3142/19).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного.

30.06.2025 ОСОБА_3 через додаток Instagram здійснила замовлення № 3104241 на купівлю товару (жіночі штани «палаццо жатка» у чорному кольорі, розмір Хс-С») в онлайн-магазині ensmal_original, вартістю 649,00 грн.

30.06.2026 позивачем здійснено повну оплату на рахунок ФОП ОСОБА_2 № НОМЕР_1 у Моно Банк на суму 649 грн, про що сповістила менеджера, надіславши відповідну квитанцію (а.с. 6, 11).

Згідно долучених скрін-шотів переписки шляхом спілкування по месенджеру "Інстаграм" відправка замовлення мала бути протягом 3-8 робочих днів.

Оскільки товар так і не був відправлений, 11.07.2025 позивач написала повідомлення про повернення коштів та надала реквізити для їх повернення.

15.08.2025 на адресу відповідача було направлено вимогу про повернення коштів (а.с. 7, 8).

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п.п.7, 8, 11 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» договором є усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ). Договір, укладений на відстані, - договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку (телекомунікаційні мережі, поштовий зв`язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані).

Таким чином, між позивачем та відповідачем було укладено договір-купівлі продажу товару, а саме жіночих штанів «палаццо жатка» у чорному кольорі, розмір Хс-С. При цьому, укладений між сторонами за допомогою мережі Інтернет договір купівлі-продажу товару є договором, укладеним на відстані, до якого застосовуються положення ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Згідно ч. 4 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару. У разі продажу матеріальних речей їх повернення також свідчить про розірвання договору.

Згідно ч. 7 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» до договору, укладеного на відстані, застосовуються положення, передбачені ч.ч. 5-9 ст. 12 цього Закону.

Таким чином, моментом розірвання договору є одержання відповідачем повідомлення про повернення коштів.

Доказів повернення ФОП ОСОБА_2 позивачу суми сплачених коштів за придбаний товар матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача сплачених за неотриманий товар грошових коштів у розмірі 649 грн підлягають задоволенню.

Частиною 9 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

ОСОБА_1 у позовній заяві просила стягнути неустойку за період з 24.07.2025 по 07.10.2025 у розмірі 493,24 грн, згідно наведеного позивачем розрахунку, який суд визнає математично правильним та доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за прострочення повернення коштів у заявленому розмірі.

Крім того, позивачем заявлена вимога про нарахування неустойки до моменту виконання рішення суду за формулою: (сума боргу) х (розмір неустойки 1% від суми боргу) х кількість днів прострочення) / 100.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства визначено обов`язковість судового рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Юридичною гарантією виконання рішення суду слугує впровадження ефективних та дієвих засобів впливу на забезпечення реалізованості рішення суду, яка є одним із наслідків набрання ним законної сили.

Відповідно до ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VIІ цього Кодексу.

За правовою позицією, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, зміст частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) про те, що суд може зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, дає можливість виснувати, що суд вчиняє такі дії на вимогу позивача. За власною ініціативою суд не може зазначити в рішенні про таке подальше нарахування відсотків або пені на майбутнє.

Нарахування коштів, передбачених частиною десятою статті 238 ГПК України та частинами десятою, одинадцятою статті 265 ЦПК України, присуджується за невиконання відповідачем свого приватноправового обов`язку перед позивачем, який було підтверджено судовим рішенням, тому ці кошти захищають приватний інтерес позивача, а не публічний інтерес держави, а отже можуть накладатися судом саме за ініціативою позивача.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що положення частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України закріплюють механізм, який позбавляє кредитора необхідності звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення, зокрема, пені за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як був розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, пені за невиконання того самого зобов`язання між тими ж сторонами.

За своєю природою відсотки або пеня, зазначені в частинах десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України, є заходами відповідальності, що застосовані судом за порушення боржником виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені норми не визначають якоїсь іншої чи особливої правової природи відсотків або пені, про нарахування яких суд може зазначити у рішенні про стягнення до моменту його виконання.

Згідно з ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування пені, починаючи з 14.04.2026 і до моменту виконання рішення суду у справі № 751/8682/25.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів", судовий збір у сумі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 649 грн грошових коштів, сплачених за неотриманий товар, 493 грн 24 коп - пені, а всього 1142 грн 24 коп (одну тисячу сто сорок дві гривні двадцять чотири копійки).

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати, починаючи з дати ухвалення рішення суду і до моменту виконання цього рішення пеню на суму основної заборгованості за такою формулою: (сума боргу) х (розмір неустойки 1% від суми боргу) х кількість днів прострочення) / 100.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 17.04.2026.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ФОП ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Головуючий - суддя І. В. Яременко