Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №609/408/26 — Шумський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/408/26

2/609/458/2026

10 червня 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Катерняк О.М.,

з участю секретаря судового засідання Мацишиної Г.О.,

позивачки ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Януль В.С., відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до відповідача: ОСОБА_2 , вимоги позивача: про стягнення неустойки (пені) за прострочення в сплаті аліментів,

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції сторін.

1. 22 квітня 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шумського районного суду Тернопільської області із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення в сплаті аліментів.

2. Позов обґрунтовано тим, що згідно судового наказу Шумського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2024 року з ОСОБА_2 в користь позивачки стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини його заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 03 жовтня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. На підставі даного судового наказу Шумським відділом ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заведене виконавче провадження ВП №76486923. Відповідач, будучи працездатним, не виконує свої зобов`язання по сплаті аліментів, хоча має таку можливість, адже розмір аліментів є незначним та посильним для сплати. Відтак виникла заборгованість по сплаті аліментів. Відповідно до розрахунку заборгованості державного виконавця Шумського відділу ДВС сукупній розмір заборгованості станом на 31 березня 2026 року становить 55287 грн. Оскільки заборгованість виникла з вини платника аліментів - відповідача, позивачка вважає, що має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Так, розмір неустойки (пені) за прострочення в сплаті аліментів становить 154250,73 грн. Проте. У зв`язку з тим, що розмір пені перевищує розмір заборгованості, неустойка має бути стягнена в розмірі 100 відсотків заборгованості, тобто 55287 грн, які позивачка і просить суд стягнути з відповідача в її користь.

3. 04 травня 2026 року на адресу суду відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позов. Категорично не погоджуючись із вимогами щодо стягнення неустойки, вважає суму пені необґрунтованою. Вважає, що відсутня його вина у несплаті аліментів, оскільки протягом усього часу він неодноразово намагався брати участь у житті дитини не лише грошима, а й реально допомагав продуктами харчування, засобами гігієни, одягом для дитини. Проте, позивачка категорично відмовлялась від будь-яких речей чи ліків, заявляючи, що їй потрібні лише гроші. Більше того позивачка перешкоджає йому у спілкуванні з дитиною та забороняє відвезти дитину на огляд до педіатра. Також зазначив, що кошти які виділяються Державою на дитину, позивачкою витрачаються не за призначенням, вона систематично відсутня вдома, а тому фізично не може забезпечити належний догляд та побутові потреби дитини за ці кошти. Діти годинами лишаються вдома самі без нагляду дорослих, що також зафіксовано старостою села, матір неодноразово притягалась до адмінвідповідальності за ст. 184 КУпАП за цим фактом. Відповідач вказує, що ініціював розгляд питання на комісії Шумської міської ради про відібрання дітей від матері та передачу їх йому на повне утримання, висловлюючи готовність повністю забезпечувати дітей усім необхідним за свій кошт у себе вдома. Однак комісія вирішила, що відібрання недоцільне, проте вважає, що сам факт його звернення доводить те, що він не ухиляється від утримання, а навпаки прагне взяти на себе повну фінансову та виховну відповідальність за дітей. Також відповідач у відзиві зазначає, що стан його здоров`я не дозволяє виконувати важку фізичну працю та працювати повний робочий день, тому на даний момент він не має офіційного місця роботи та стабільного доходу, його матеріальне становище є вкрай незадовільним та нестабільним. В нього відсутні соціальні виплати, відповідач не має статусу особи з інвалідністю, тому не отримує жодних пенсійних або соціальних виплат від держави, стан його здоров`я вимагає постійного медичного нагляду, періодичних обстежень та підтримуючої терапії для запобігання рецидивам внутрішніх кровотеч. Це створює додаткове фінансове навантаження, яке відповідач змушений покривати за рахунок допомоги родичів. Також у відповідача відсутнє будь-яке рухоме чи нерухоме майно чи інші цінні активи, які могли б бути джерелом доходу або засобом погашення позовних вимог. Враховуючи викладене, просить встановити розмір стягнень на рівні мінімального гарантованого державою розміру, оскільки стягнення більшої суми є фізично не можливим через відсутність доходу та загрозу життю при спробах працевлаштування, а відтак просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

4. 12 травня 2026 року від позивачки ОСОБА_1 на адресу суду надійшла відповідь на відзив. Вважає, що доводи відповідача викладені у відзиві, не спростовують доводів позовних вимог. Посилання відповідача на обставини, що не мають будь-якого відношення до предмету позову, а саме: притягнення до адміністративної відповідальності, неналежне використання коштів на утримання дітей, неналежне виконання позивачкою батьківських обов`язків, допомога відповідача продуктами, самі по собі не впливають на не можуть впливати на вирішення питання про стягнення неустойки за прострочення в сплаті аліментів. Зазначає, що разові передачі продуктів або речей не є виконанням судового рішення про стягнення аліментів та не можуть зараховуватись як належне виконання аліментного зобов`язання без відповідного погодження сторін або документального підтвердження. Також вказує, що не погоджується із твердженням відповідача про неналежне виконання нею батьківських обов`язків, оскільки діти проживають з нею, забезпечуються всіма необхідними умовами для життя, харчування, навчання та розвитку.

Звертає увагу, що відповідач визнає факт несплати аліментів, однак намагається виправдати це власними твердженнями про відсутність доходу, поганий стан здоров`я, проте наявність або відсутність офіційної роботи не звільняє особу від обов`язку сплачувати аліменти. Вважає покликання відповідача на стан здоров`я як на обставину про відсутність вини у несплаті аліментів необґрунтованим, так як відповідач не є інвалідом та є повністю працездатною особою. Відтак просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

5. 25 травня 2026 року відповідачем ОСОБА_2 на адресу суду подано заперечення на відповідь на відзив. Відповідач категорично не погоджується із викладеними у відповіді на відзив доводами сторони позивача, вважає їх безпідставними, незаконними та такими, що направлені на введення суду в оману. Вказує, що відсутність стабільного заробітку зумовлена виключно його критичним фізичним станом та регулярною потребою у фінансових витратах на підтримання життя, що повністю виключає умисел чи умисне ухилення від сплати аліментів. Крім того, зазначає, що в нього 06 травня 2026 року у новій сім`ї народився син, що тягне за собою значні та постійні фінансові витрати. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зменшити розмір пені до 5000 грн.

6. В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та пояснила, що на утриманні має трьох малолітніх дітей: ОСОБА_4 – 4 роки, ОСОБА_5 – 2,5 роки, ОСОБА_6 – 9 місяців, на яких отримує державну соціальну допомогу, а саме: 1720 грн декретні за 2-х дітей, 2100 грн допомога багатодітній матері. Крім того інколи має підробіток в сумі 700 грн в день, працюючи в кафе. Пояснила, що відповідач за весь період стягнення аліментів ні разу їй нічого не сплатив, ні добровільно, ні через виконавчу службу. Просила позовні вимоги задовольнити повністю.

7. В судовому засіданні представник позивачки адвокат Януль В.С. підтримав позовні вимоги та просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки неустойку за прострочення в сплаті аліментів в розмірі 55287 грн, як це передбачено законом.

8. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та пояснив, що йому відомо про наявність рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання доньки та про наявність заборгованості зі сплати аліментів. Він офіційно не працює, оскільки на попередній роботі була маленька зарплатня, в даний час працює на підробітках, заробляє приблизно 10000 грн в місяць. Жодного платежу ним здійснено не було, оскільки він не бажає, щоб ці кошти у вигляді аліментів позивачка витрачала на свої розваги та на власні потреби, наприклад, на поїздку в Іспанію чи Італію, а не на утримання його дитини. Він хотів періодично забирати доньку з собою додому, однак позивачка перешкоджає йому в цьому, не дозволяє спілкуватись з дитиною, а хоче тільки від нього гроші. Відповідач погодився із сумою заборгованості по сплаті аліментів в розмірі 55287 грн, проте не погодився із розміром неустойки, а зазначив, що згідний на суму в 5000 грн. Зазначив, що буде сплачувати аліменти, коли буде впевнений, що дитина від нього, оскільки позивачка повідомила, що дитина не його, то він почав сумніватись, оскільки донька народилась в строк 8 місяців. Також зазначив, що буде сплачувати аліменти, якщо позивачки дозволить забирати доньку до себе та буде звітувати, на що потратила кошти.

9. Позивачка ОСОБА_1 уточнила, що ніколи не мала та не має на даний час закордонного паспорта, а тому жодних намірів виїжджати за кордон не має. Ніяких перешкод батькові в спілкування з дочкою не чинить, одного разу він прийшов до них випивший, після того дочка його боїться та не хоче з ним спілкуватись. Вона в свою чергу також не хоче, щоб відповідач брав до себе додому дитину, оскільки вже мала негативний досвід таких зустрічей дитини та батька.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

10. Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено до судового розгляду по суті на 20 травня 2026 року.

11. Судове засідання призначене на 20 травня 2026 року протокольно відкладено на 10 червня 2026 року через неотримання відповідачем відповіді на відзив та намір надати заперечення на відповідь на відзив.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

12. Судом встановлено, що відповідно до судового наказу Шумського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2024 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред`явлення заяви до суду 03 жовтня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.

13. Відповідно до Розрахунку заборгованості із виплати аліментів, складеного державним виконавцем станом на 31.03.2026 заборгованість зі сплати аліментів становить 55287 грн. Так, починаючи з жовтня 2024 року по березень 2026 року відповідачу ОСОБА_2 нараховувались аліменти в розмірі 25% (1/4 частина) заробітку платника аліментів згідно із виконавчим документом, що становить 3071,50 грн в місяць. За цей період жодної сплати заборгованості не було.

15. Стороною позивача до позовної заяви долучено проведений розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 20.04.2026. У графах за №9 та №10 розраховано пеню за період з жовтня 2024 року по березень 2026 року, яка складає 154250,73 грн за кількістю днів прострочення сплати аліментів.

16. У листі СПД №2 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, наданому на адвокатський запит адвоката Віктора Гурника міститься інформація про те, що громадянка ОСОБА_1 упродовж 2023-2026 років до адміністративної відповідальності притягувалась двічі, а саме: 02.04.2025 за ст. 173 КУпАП та 04.03.2025 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, що підтверджується копією постанови Шумського районного суду Тернопільської області №609/353/25 від 07.04.2025, за якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. 173, ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.

17. Крім того, 04.03.2025 комісією Шумської міської ради в складі: головного спеціаліста служби у справах дітей Шумської міської ради, головного спеціаліста-бухгалтера ССД та поліцейського офіцера Шумської громади складено Акт обстеження умов проживання дітей та виконання батьківських обов`язків за адресою: АДРЕСА_1 . В акті встановлено, що умови проживання задовільні, для виховання та розвитку дитини створено задовільні умови, за цією адресою проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - мати дітей, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – дочка, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 – бабуся дітей, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 – дідусь дітей, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 – прапрабаба дітей, власник господарства. ОСОБА_1 виховує дітей сама, розлучена з ОСОБА_11 , дітей допомагає глядіти бабуся та прапрабаба. З матір`ю ОСОБА_12 було проведено бесіду, роз`яснено причину приїзду, попереджено про відповідальність щодо правових наслідків по невиконанню обов`язків по вихованню дітей.

18. Відповідно до Рішення №04-02 від 23.04.2026 комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Шумської міської ради «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 щодо загрози життю та здоров`ю малолітніх дітей: ОСОБА_3 і ОСОБА_13 й про зміну їх місця проживання, зокрема з ним» вирішено: 1. Матері ОСОБА_1 забезпечити належні санітарно-побутові умови проживання в будинку, безпечне розміщення електрощитка, безперешкодне спілкування дітей з батьком ОСОБА_2 , що проживає окремо від них, його участі у їх вихованні, своєчасно повідомляти про адреси проживання. 2. Комунальній установі «Центр надання соціальних послуг» Шумської міської ради здійснювати соціальний супровід сім`ї ОСОБА_1 та її трьох дітей. 3. На паритетних умовах брати участь батькам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вирішенні питань щодо виховання, фінансування навчання, лікування, оздоровлення дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_13 . 4. Вказати батькові ОСОБА_2 та матері ОСОБА_1 на необхідності дотримання діючого законодавства України щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків відносно своїх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_13 , а також дотримання моральних та етичних норм поведінки людини від час участі батька у вихованні дочки та сина.

19. Відповідачем долучено до матеріалів справи Свідоцтво про хворобу ОСОБА_2 за результатами проведення Шумською територіальною позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_8 огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Встановлено діагноз: тромбоз ворітної вени; хронічний криптогенний гепатит, неактивна фаза, фіброз печінки; хронічний гастродуоденіт, фаза ремісії; хронічний панкреатит, стадія нестійкої ремісії; вітиліго поширене, прогресуюча форма.

20. У довідці №1272/7 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 від 30.07.2024 також міститься діагноз ОСОБА_2 , зокрема: тромбоз ворітної вени, портальна гіпертензія ІІІ ступеня; варикозно розширені вени стравоходу спленомегалія з явищами гіперспленізму; хронічний крипто генний гепатит, фіброз печінки; хронічний панкреатит, стадія нестійкої ремісії; вітиліго поширене з вираженим косметичним дефектом, ураженням більше 5% всього тіла.

21. Актом дослідження стану здоров`я Тернопільської обласної клінічної лікарні №01-4/463 від 03.09.2023 ОСОБА_2 встановлено діагноз: надпечінкова портальна гіпертензія ІІІ ступеня. Варикозно розвирені вени стравоходу ІІ-ІІІ. Кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу. ГЕРХ ст. В, хронічний гастродуоденіт фаза загострення І-ІІ ст. Хронічний панкреатит в стадії нестійкої ремісії. Гіпохромна анемія середнього ступеня важкості.

22. У довідці від 11.11.2024, виданій сімейним лікарем КНП Шумської міської ради «Шумський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» йдеться про те, що ОСОБА_2 знаходиться під спостереженням в КНП Шумської міської ради «Шумський міський центр ПМСД» у сімейного лікаря ОСОБА_14 з діагнозом, який дублюється у вищезазначених документах.

23. Актом дослідження стану здоров`я Тернопільської обласної клінічної лікарні №01-4/1578 від 18.07.2024 ОСОБА_2 встановлено діагноз: тромбоз ворітної вени; хронічний криптогенний гепатит, неактивна фаза, фіброз печінки; портальна гіпертензія ІІІ ст.; варикозно розширені вени стравоходу, ускладнені кровотечами; спленомегалія з явищами гіперспленізму; хронічний гастродуоденіт; хронічний панкреатит.

Також відповідачем надано до матеріалів справи виписки із медичної карти стаціонарного хворого на підтвердження наявних захворювань.

ІV. Оцінка Суду.

24. Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

25. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

26. Главою 15 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено обов`язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

27. Відповідно до вимог частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.07.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

28. Відповідно до вимог статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

29. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

30. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ст.ст. 183-184 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

31. Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Виходячи з аналізу норм глави 549 Цивільного кодексу України неустойка (пеня) це вид забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 Сімейного кодексу України, у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів виникає з часу набрання рішенням законної сили.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена у ст. 196 Сімейного кодексу України, настає лише за наявності вини цієї особи; на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а, отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць, також, буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць помножена на кількість днів заборгованості помножена на 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

Якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).

32. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд вважає, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Виходячи з того, що законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Враховуючи викладене, з урахування висновків Верховного Суду, суд вважає, що розрахунок заборгованості по аліментам необхідно здійснити наступним чином: заборгованість за місяць помножена на кількість днів заборгованості помножена на 1 %.

Суд зазначає, що «допомога продуктами та речами» відповідача без узгодження сторонами, не може свідчити про виконання зобов`язання, а саме сплату аліментів у визначеному судом розмірі.

При цьому, відповідач не заперечував існування у нього заборгованості зі сплати аліментів. Крім того, відповідач визнав, що не сплачував аліменти на утримання дитини жодного місяця, зважаючи на незадовільний стан здоров`я, на підтвердження чого надав ряд документів.

Матеріали справи не містять жодних вагомих доказів, що матеріальний або сімейний стан відповідача не дозволяв йому сплачувати своєчасно та в повному обсязі щомісячні платежі по аліментах на підставі вищевказаного судового рішення.

33. Враховуючи встановлені фактичні обставини у справі, суд дійшов висновку, що вина відповідача у простроченні сплати аліментів наявна та вбачається з матеріалів справи, оскільки останній знав про існування судового рішення про стягнення з нього на користь позивачки аліментів, натомість не здійснював жодних платежів в рахунок погашення боргу по аліментам.

Відповідач у добровільному порядку не вжив заходи щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі та не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він мав об`єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів.

Суд не бере до уваги твердження відповідача, що сплачені ним аліменти на утримання дитини позивачки витрачатиме на свої розваги та на задоволення власних потреб, поїздки за кордон тощо, адже аліменти ним не сплачувались та документально не зафіксовано факт витрачання позивачкою будь-яких виплат на дитину на розваги.

34. Отже, використовуючи вищенаведені правила для обрахунку пені зі сплати аліментів, суд бере за основу наданий розрахунок державного виконавця заборгованості за аліментами, станом на 31 березня 2026 року.

У вказаному розрахунку державного виконавця чітко відображений хід нарахування аліментів за період з жовтня 2024 року по березень 2026 року, відповідач не здійснив жодного платежу на погашення заборгованості зі сплати аліментів, а тому розрахунок заборгованості по аліментам необхідно здійснити наступним чином: заборгованість за місяць помножена на кількість днів заборгованості помножена на 1 %, при цьому суд погоджується із розрахунком здійснений позивачкою.

35. Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Отже, розмір заборгованості неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2024 року по березень 2026 року, з врахуванням ч. 1 ст. 196 СК України становить 55287 грн.

36. Відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які вагомі докази щодо наявності у відповідача обставин, які є підставою для можливого зменшення розміру неустойки, посилання відповідача на незадовільний матеріальний стан, а також на незадовільний стан здоров`я, народження ще однієї дитини у новій сім`ї, судом до уваги не береться, оскільки це не звільняє його від обов`язку сплачувати аліменти на утримання доньки, а пояснення в судовому засіданні свідчать про відсутність бажання сплачувати аліменти позивачці, а не наявність перешкод у сплаті коштів на утримання своєї дитини, а також з урахуванням обмежень, встановлених ч.1 ст. 196 СК України, суд дійшов до висновку, що підстави для зменшення розміру неустойки відсутні і стягненню підлягає неустойка у розмірі 55287 грн, що відповідає 100 % розміру заборгованості зі сплати аліментів. При цьому суд бере до уваги, що відповідач чітко обізнаний про те, що має певний обов`язок утримувати дитину, а саме сплачувати щомісячно аліменти на її утримання, призначені рішенням суду, свідомо нехтує своїм обов`язком з утримання дитини, не заперечує розміру заборгованості зі сплати аліментів.

37. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

38. Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

39. Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

40. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вказаних обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2024 року по березень 2026 року в розмірі 55287 грн.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

41. Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із чим, оскільки в даних правовідносинах позивачка звільнена від сплати судових витрат і відсутні інші особи, які їх понесли, судові витрати необхідно стягнути із відповідача у розмірі 1331,20 грн судового збору.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 182-183, 192, 196 Сімейного кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення неустойки (пені) за прострочення в сплаті аліментів – задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 55287 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті вісімдесят сім) гривень.

3.Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1331 гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повне рішення суду складено 10 червня 2026 року.

Реквізити сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: Оксана КАТЕРНЯК