Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №930/1180/26 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1180/26

Провадження №2-а/930/12/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 року м.Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Богоніс Н.Я.,

за участі секретаря судового засідання Вакар Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Немирів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , за підписом його представника адвоката Хміль Вячеслава Миколайовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2026 року в суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , за підписом його представника адвоката Хміль Вячеслава Миколайовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В позовній заяві зазначає, що 05 травня 2026 року, після невдалої спроби розрахуватися банківською карткою, через Автоматизовану систему виконавчого провадження позивач дізнався, що Немирівським відділом державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо нього відкрито виконавче провадження № 80781869. Ознайомившись з матеріалами вищевказаного виконавчого провадження за реєстраційним номером ВП в АСВП: 80781869 та ідентифікатором доступу: 678690А59ЕА2, позивач з`ясував, що підставою для відкриття виконавчого провадження стала постанова №R381812/1758 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 01.03.2026 року, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 . У постанові зазначено, що нібито 25 лютого 2026 року від Позивача через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста надійшла заява, в якій він не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Повідомляє, що зазначена інформація не відповідає дійсності, оскільки він жодної заяви про визнання правопорушення та згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності не подавав. Вважає, що постанова №R381812/1758 від 01.03.2026 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 17000,00 грн., прийнята із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки винесена у відсутності особи, яка притягнута до відповідальності, без відібрання пояснень, внаслідок чого викладені у ній обставини не відповідають дійсності, а інкриміноване адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинено не було і належні та допустимі докази зворотного у матеріалах справи відсутні.

Окрім того, зауважує, що винесення постанови без складання протоколу у справах за статтями 210, 210-1 КУпАП можливе лише у випадках, прямо передбачених законом: якщо особа, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику та за наявності підтвердних документів про отримання такого виклику, не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття; або якщо особа подала заяву, передбачену статтею 279-9 КУпАП. У цій справі Відповідач не надав ані доказів належного отримання Позивачем повістки, ані належного доказу фактичного подання Позивачем заяви через електронний кабінет або в письмовій формі. Також не надано доказів вручення або надсилання цієї постанови особі, щодо якої цю постанову винесено.

З огляду на вище наведене, просить оскаржувану постанову визнати протиправною та скасувати у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Ухвалою суду від 20.05.2026 р. поновлено строк ОСОБА_1 на подання адміністративного позову та відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін, надано відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву до 27 травня 2026 року та зобов`язано надати суду в строк до 27 травня 2026 року матеріали справи, на підставі яких винесено постанову №R381812/1758 від 01.03.2026 р.

Відповідачу надіслано копію позовної заяви із доданими до неї документами та копію ухвали суду поштою із рекомендованим повідомленням про вручення, копія ухвали суду від 20.05.2026 була доставлена до електронного кабінету відповідача 22.05.2026.

В період часу з 26.05.2026 по 05.06.2026 головуюча суддя Богоніс Н.Я. перебувала на лікарняному.

Станом на 08.06.2026 року відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позов, а також не звертався у суд із жодними заявами чи клопотаннями, в тому числі про продовження строку для подачі заяви по суті справи; вимоги ухвали суду від 20.05.2026 р. щодо надання матеріалів справи, на підставі яких винесено оскаржувану постанову №R381812/1758 від 01.03.2026 р., не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України суд постановив розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У зв`язку із розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, враховуючи ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі письмові докази кожен окремо та в їх сукупності, суд встановив, що 01 березня 2026 року Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 винесено постанову №R381812/1758 по справі про адміністративне правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене правопорушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, поданої через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста), згідно якої за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та скоїв адміністративне порушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку із чим на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 грн.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у постанові зазначено не прибуття ОСОБА_1 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце, зазначені в повістці.

Позивач в позовній заяві вказує, що жодного виклику (повістки/розпорядження) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 не отримував, повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення також не отримував, та жодної заяви про визнання правопорушення та згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності не подавав.

Зі змісту оскаржуваної постанови №R381812/1758 від 01.03.2023р. вбачається, що ОСОБА_1 був відсутній при розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, адже дата та підпис позивача відсутні, відмітка про вручення копії даної постанови особі, яка притягається до адміністративної відповідальності також відсутня.

14.04.2026 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 звернувся до начальника відділу ДВС у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з листом про відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення адміністративного штрафу з ОСОБА_1 відповідно постанови №R381812/1758 від 01.03.2026, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначена дата набуття законної сили постановою – 11.03.2026 року.

23.04.2026 головним державним виконавцем відділу ДВС у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоменко І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з приводу примусового виконання постанови №R381812/1758 від 01.03.2026, що видана ІНФОРМАЦІЯ_4 про стягнення із ОСОБА_1 у користь держави штрафу в сумі 34000 грн.

Про існування оскаржуваної постанови позивач дізнався 05.05.2026 року після невдалої спроби розрахуватися банківською карткою, після чого через Автоматизовану систему виконавчого провадження дізнався, що Немирівським відділом державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо нього відкрито виконавче провадження № 80781869, та з`ясував, що підставою для відкриття виконавчого провадження стала постанова № 11381812/1758 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 01.03.2026 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р., в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі воєнний стан неодноразово продовжувався, зокрема, останній раз указом № 478/2025 від 14.07.2025р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4524-IX від 15.07.2025р., з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.

Згідно з абз. 13, 14 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У ст. 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України» також закріплено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

На підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024р. № 3633-ІХ) під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У п.п. 34-40 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. № 560 (надалі - Порядок), визначено способи вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним.

Відповідно до п. 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідач не надав суду доказів про те, що ОСОБА_1 був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце, які були зазначені у повістці, у порядку, визначеному п. 41 Порядку.

Відповідно до п.п. 1, 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

У ст. 235 КУпАП зазначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

У ст. 210 КУпАП передбачено відповідальність за 1) порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, що тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, що тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 3) вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Окрім того, у примітці вказано, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, ні протокол про адміністративне правопорушення, ні постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не можуть бути беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки по своїй правовій природі є документом, в якому уповноважений суб`єкт фіксує обставини вчинення правопорушення, та рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення, відповідно.

Із наданих матеріалів справи суд не має можливості встановити причину виклику ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце, визначені у повістці.

Рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях, а вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, оскільки в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Окрім того, суд зважає на процесуальні порушення, допущенні під час складення оскаржуваної постанови №R381812/1758 від 01.03.2026 р.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

У ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно з ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У ч. 2, 3 ст. 256 КУпАП зазначено, що протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Однак, у матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відсутній, повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення також відсутнє, що свідчить про те, що позивач не був повідомлений належним чином та був обмежений в праві брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно нього.

Враховуючи зазначене, оскаржувана постанова №R381812/1758 від 01.03.2026 р. винесена із порушенням вимог КУпАП, без складання протоколу та за відсутності доказів належного інформування ОСОБА_1 про розгляд справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова для застосування судами як джерело права.

Стандарти, встановлені Конвенцією для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09.062011р.).

Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень, зокрема, критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

Окрім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти росії» від 30.05.2013р. зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Обов`язок щодо належного складення протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладений на суд.

У ч. 1-2 ст. 2 КАС України вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

У п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України зазначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскільки відповідачем, на якого в силу ст. 77 КАС України покладено обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення, не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують надіслання ОСОБА_1 повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , зважаючи на процесуальні порушення під час винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому постанову №R381812/1758 від 01.03.2026 р. слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

18 березня 2020р. Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову по справі № 543/775/17, згідно якої прийнято рішення відступити від висновку Верховного Суду України від 13.12.2016р. по справі № 306/17/16-а, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підстави повернення судового збору визначені у ст. 7 Закону України «Про судовий збір», зокрема, згідно п. 1 ч. 1 у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні до суду із адміністративним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн., що підтверджується квитанцією №6809-5231-8534-6846 від 08.05.2026р.

Таким чином, позивачу слід повернути надмірно сплачений судовий збір в розмірі 665, 60 грн. з державного бюджету.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене, судовий збір в розмірі 665, 60 грн. слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 19, 65 Конституції України, Законами України «Про оборону України», «;Про військовий обов`язок і військову службу», «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «;Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. № 560, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. № 154, ст.ст. 7, 9, 210, 210-1, 222, 235, 245, 247, 251-252, 254-256, 278-280, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 19, 72-77, 80, 90, 94, 139, 162, 229, 241-246, 250, 255, 271-272, 286, 292-293, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ), за підписом його представника адвоката Хміль Вячеслава Миколайовича (адреса місця праці: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ), до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця знаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволити.

Постанову №R381812/1758 за справою про адміністративне правопорушення від 01.03.2026р. щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП визнати протиправною та скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця знаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія БОГОНІС