Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №531/1010/26 — Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/1010/26

номер провадження 2/531/916/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Попова М.С.,

за участю секретаря – Клименко Т.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 за участі представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом та просить суд: визнати житловий будинок садибного типу загальною площею 74.3 кв.м. та житловою площею 37.8 кв.м. та земельну ділянку кадастровий №5321610100:50:001:0014, площею 0,1027 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя, де частка кожного з подружжя становить 1/2 (одну другу) частку; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки кадастровий №5321610100:50:001:0014, площею 0,1027 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1847896353216; визнати за ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку садибного типу (загальна площа 74.3 кв.м., житлова площа 37.8 кв.м, погріб вхідний літ. Б, гараж літ. В, сарай літ. в, вбиральня літ.Г, літня кухня літ.Д, погріб вхідний літ. д., сарай літ. Д1, огорожа №1, ворота№2, вимощення №3, ворота №4, огорожа №5, колодязь літ.К, колодязь літ.К1), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1847894553216.

У позові зазначається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 27.12.2024 було укладено шлюб, зареєстрований Карлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Перебуваючи у шлюбі, подружжям було придбано житловий будинок садибного типу загальною площею 74.3 кв.м. та житловою площею 37.8 кв.м. та земельну ділянку кадастровий № 5321610100:50:001:0014, площею 0,1027 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . 03.02.2025 року подружжям було придбано 3/5 частки житлового будинку згідно договору купівлі-продажу від 03.02.2025 №198, посвідченого приватним нотаріусом Шубою А.Ф., а 27.08.2025 згідно договору купівлі-продажу від 27.08.2025 №1803, посвідченого приватним нотаріусом Шубою А.Ф., – інші 2/5 частки цього будинку та земельну ділянку кадастровий № 5321610100:50:001:0014. Реєстрацію права власності було проведено на ім`я чоловіка – ОСОБА_3 . У 2026 році сторони припинили спільне проживання, не перебувають у шлюбних відносинах, а у квітні 2026 року ОСОБА_1 подано до Карлівського районного суду Полтавської області позовну заяву про розірвання шлюбу. Вказані обставини призвели до того, що відповідач поставив перед позивачкою вимогу: у квітні 2026 року виселитися зі спільного будинку, тим самим порушив її право як власниці на користування своїм майном. На пропозиції позивачки укласти та нотаріально посвідчити договір про поділ майна подружжя та встановити порядок користування житлом, відповідач не погодився, оскільки вважає, що майно є лише його власністю. Вказана обставина і змусила позивачку звертатися до суду.

Ухвалою від 30.04.2026 було відкрито провадження у даній справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідач у встановлений судом строк відзиву не надав, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявляв.

Ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками відповідач отримав 01.05.2026.

Враховуючи зазначене, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних письмових матеріалів та доказів.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 27.12.2024 було укладено шлюб, зареєстрований Карлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.7).

Перебуваючи у шлюбі, подружжям було придбано житловий будинок садибного типу загальною площею 74.3 кв.м. та житловою площею 37.8 кв.м. та земельну ділянку кадастровий № 5321610100:50:001:0014, площею 0,1027 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

03.02.2025 року подружжям було придбано 3/5 частки житлового будинку згідно договору купівлі-продажу від 03.02.2025 №198, посвідченого приватним нотаріусом Шубою А.Ф., а 27.08.2025 згідно договору купівлі-продажу від 27.08.2025 №1803, посвідченого приватним нотаріусом Шубою А.Ф., – інші 2/5 частки цього будинку та земельну ділянку кадастровий № 5321610100:50:001:0014 (а.с.15). Реєстрацію права власності було проведено на ім`я чоловіка – ОСОБА_3 .

У 2026 році сторони припинили спільне проживання, не перебувають у шлюбних відносинах. У квітні 2026 року ОСОБА_1 подано до Карлівського районного суду Полтавської області позовну заяву про розірвання шлюбу з відповідачем.

На пропозиції позивачки укласти та нотаріально посвідчити договір про поділ майна подружжя та встановити порядок користування житлом, відповідач згоди не дав, оскільки вважає, що майно є лише його власністю.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України , майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Згідно з положеннями ч.1 ст.60 СК України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з роз`ясненнями пунктів 23-24 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені

грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 07.04.2021 року, справа № 402/849/18, конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована. Один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України - дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У період шлюбу сторонами було придбано майно, яке позивачка виявила бажання поділити згідно зазначених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК - у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними), та про необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.

Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що часом придбання спірного майна: житлового будинку садибного типу загальною площею 74.3 кв.м., житловою площею 37.8 кв.м. та земельної ділянки кадастровий № 5321610100:50:001:0014, площею 0,1027 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є період перебування сторін у шлюбі.

Відповідачем не подано відзив на позов, не надано належні та допустимі докази та не доведено в суді, що спірний будинок було придбано виключно за його кошти чи які б спростовували обставини, викладені у позові.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

З урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку про доцільність задоволення позовних вимог та слід визнати житловий будинок садибного типу загальною площею 74.3 кв.м. та житловою площею 37.8 кв.м. та земельну ділянку кадастровий №5321610100:50:001:0014, площею 0,1027 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , спільним сумісним майном подружжя, де частка кожного з подружжя становить 1/2 (одну другу) частку, з визнанням права власності позивачки на частину вказаного майна.

Відповідно до положення ст.141 ЦПК України, з відповідача на корсить позивачки підлягає стягненню сума сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 60,61,70 СК України, керуючись ст.ст.328, 364 ЦК України, ст. ст.1-18,78,81, 141,206, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 за участі представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, задовольнити.

Визнати житловий будинок садибного типу загальною площею 74.3 кв.м. та житловою площею 37.8 кв.м. та земельну ділянку кадастровий №5321610100:50:001:0014, площею 0,1027 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя, де частка кожного з подружжя становить 1/2 (одну другу) частку.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частку земельної ділянки кадастровий №5321610100:50:001:0014, площею 0,1027 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1847896353216.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на частку житлового будинку садибного типу (загальна площа 74.3 кв.м., житлова площа 37.8 кв.м, погріб вхідний літ. Б, гараж літ. В, сарай літ. в, вбиральня літ.Г, літня кухня літ.Д, погріб вхідний літ. д., сарай літ. Д1, огорожа №1, ворота№2, вимощення №3, ворота №4, огорожа №5, колодязь літ.К, колодязь літ.К1), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1847894553216.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає в АДРЕСА_3 , суму сплаченого нею судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя М. С. Попов