Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №378/298/26 — Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/298/26

Провадження № 3/378/143/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 року селище Ставище

Суддя Ставищенського районного суду Київської області Марущак Н. М., за участю секретаря судового засідання Гончарук Ю. С., захисника ОСОБА_1 - Біліменка А. О., розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше за ч. 1 ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності не притягувався, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

За протоколом про адміністративне правопорушення ААД № 893933 від 10.03.2026 ОСОБА_1 10.03.2026 о 12 годині 05 хвилин в с. Розкішна по вул. Миколаївській 15, керував автомобілем DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 103).

Захисник ОСОБА_1 - Біліменко А. О. подав до суду клопотання, просить закрити провадження по справі в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення (а. с. 60 - 69), посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та зупинення транспортного засобу працівниками поліції під його керуванням. Відносно ОСОБА_1 складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову водієм, який керував транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. На підтвердження його винуватості, крім протоколу, до матеріалів справи додано відеозапис з двох бодікамер працівників поліції та відеозапис з приватного мобільного телефону поліцейського. Виписані в протоколі про адміністративне правопорушення обставини щодо факту керування ОСОБА_1 автомобілем в час та місці, вказаних в протоколі (як і зупинка т/з) не підтверджуються іншими матеріалами справи, зокрема відеозаписами з бодікамер поліцейських. Долучений до матеріалів справи відеозапис з особистого/власного телефону поліцейського (який не може слугувати належним, допустимим та достовірним доказом) так само не містить відео, яке б підтверджувало як сам факт керування ОСОБА_1 т/з так і його зупинки. Наданими відеозаписами з бодікамер поліцейських підтверджується відсутність відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння. Так, відеозаписом з бодікамери № 476291 с1ір-3 о 12:33:13 останній підтверджує, що він пройде огляд, відеозаписом/с1ір-3 о 12:37:00 ОСОБА_1 підтверджує, що він не відмовляється проходити огляд в медичному закладі. В подальшому ОСОБА_1 також неодноразово зазначав, що він жодним чином не відмовляється від проходження огляду (с1ір-4 о 12:40:50 год., 12:41:16, 12:41:19., 12:41:56., 12:48:39., відеозаписом/с1ір-5 о 12:58:36, 12:59:46, 13:02:49., згідно відеозапису с1ір-8 о 12:50:04, с1ір-9 о 14:00:22 ОСОБА_1 підтверджує можливість проведення огляду. Таким чином, в даній справі відсутній один з головних елементів об`єктивної сторони ч.1 ст.130 КУпАП, а саме факт відмови від проходження огляду. Згідно складеного поліцейським протоколу у ОСОБА_1 начебто виявлені наступні ознаки наркотичного сп`яніння звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродня блідість, виражене тремтіння пальців рук. Проте, відеозаписами такі ознаки у ОСОБА_1 не підтверджуються, навпаки підтверджується відсутність перерахованих ознак. Також ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом.

Також жодної відмови від проходження огляду ОСОБА_1 не вчиняв, а намагався пояснити поліцейським, що в нього хвора мати і вона в даний час перебуває в реальній небезпеці. Під час розмови з поліцейськими ОСОБА_1 неодноразово повторював, що в січні 2026 року в нього помер батько, у зв`язку з чим в матері був інфаркт і вона є особою, яка потребує постійного стороннього догляду, а він є тією людиною, яка цей догляд здійснює, неодноразово надавав поліцейським відповідні підтвердні документи, що підтверджується відеозаписами з бодікамер поліцейських, зокрема, з бодікамери №476291 с1ір-3 (12:34:30), о 12:37:30, с1ір-4 з 12:39:24 год., з 12:41:00 год., 12:50:20 год.; с1ір-5 (13:00:20). Водночас, на зазначені пояснення та надані документи поліцейські жодним чином не відреагували. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати ОСОБА_1 померла, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть, яке додається (а. с. 60 - 69).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи захисника ОСОБА_1 - Біліменка А. О., наведені в судовому засіданні та письмовому клопотанні, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пункт 2.5. ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відносно ОСОБА_1 складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 ПДР України – відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі особою, що керувала автомобілем з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім протоколу, до матеріалів справи додано відеозапис з двох нагрудних камер працівників поліції та відеозапис з приватного мобільного телефону.

Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Захисник посилається на те, що доказами, доданими до протоколу не підтверджено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відеозапис, здійснений на мобільний телефон поліцейського не є належним доказом.

Дійсно згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 Закону віднесено застосування засобів відеозапису.

Зазначене вбачається із положень п. 2. розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділів поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС 18.12.2018 року № 1026,, відповідно до якої застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, здійснюється, в тому числі, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Пунктом 5 розділу ІІ вказаної Інструкції із застосування органами та підрозділів поліції технічних приладів передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).

Таким чином, як убачається із вище наведених положень чинного законодавства та відомчих нормативно-правових актів, під час здійснення своїх повноважень поліцейськими може використовуватися лише портативний відеореєстратор, отриманий за підписом у відповідному підрозділі поліції, та закріплений на форменному одязі працівника поліції, та відеозапис саме з такого реєстратору є допустимим доказом наявності тих чи інших подій зафіксованих на ньому, оскільки саме з відеозапису, здійсненого на відеореєстраторі вбачається час та дата фіксації тих чи інших подій.

Як зазначено вище, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім протоколу, відеозапису від 10.03.2026 з двох нагрудних камер поліцейських, до матеріалів справи додано відеозапис з мобільного телефону.

Суд погоджується з доводами захисника щодо недопустимості як доказу відеофайлу clip-22 (ймовірно з мобільного телефону), який не містить даних щодо дати часу та інформації щодо даних технічного пристрою, Відомості про застосування технічного засобу (телефону) для здійснення відеозапису в протоколі відсутні, що нівелює доказове значення відеозапису, здійсненого з телефону.

Разом з тим, при перегляді вищевказаних відеозаписів з двох нагрудних камер поліцейських, які додано до протоколу, вбачається, що записом на них зафіксовано спілкування поліцейських 10.03.2026 в службовому автомобілі про зупинення автомобіля, у якого на номерах рамка (о 11:39:11), після чого включено звуковий сигнал про зупинку (11:40:33), надалі зафіксовано припаркований автомобіль, за кермом якого перебував ОСОБА_1 (11:40:15), працівник поліції назвався (11:40:22), назвав причину зупинки - рамка на номерах та водій не пристебнутий (11:40:33), на що водій сказав "надайте докази".

В ході спілкування із працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував, що керував транспортним засобом до моменту зупинки. Згідно відеозапису о 12:36:33 ОСОБА_1 повідомив, що вискочив на пів години в аптеку та на базар, бо вдома в с. Ставище його чекає хвора мати, і йому потрібно було передати передачу.

Тобто, відомості дослідженого відеозапису з бодікамер поліцейських, зокрема, щодо перебування зупиненого транспортного засобу на узбіччі дороги, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , поведінка останнього, який поводив себе як водій транспортного засобу, якого зупинили працівники поліції, не заперечував факт керування, повідомив звідки та куди їде, свідчать про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Посилання захисника на судову практику по справах, в яких було закрито провадження у справі з підстав відсутності наявності доказів керування ТЗ особою, що притягувалась до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, зокрема, постановами Ставищенського районного суду Київської області по справах №378/640/24, №378/1281/25, №378/869/24, суд до уваги не приймає, оскільки обставини по вказаних справах, не релевантні обставинам даної справи.

Також захисник, обгрунтовуючи клопотання про закриття провадження у справі (а. с. 60 - 69) зазначає, що наряду з підставами для закриття провадження по справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю складу, наявна така підстава для закриття провадження - наявність в діях останнього крайньої необхідності (ст. 18 КУпАП), посилаючись на те, що жодної відмови від проходження огляду 10.03.2026 ОСОБА_1 не вчиняв, погоджувався на проходження огляду, при цьому намагався пояснити поліцейським, що в нього хвора мати і вона в даний час перебуває в реальній небезпеці, зазначав, що в січні 2026 року в нього помер батько, у зв`язку з чим в матері був інфаркт і вона є особою, яка потребує постійного стороннього догляду, а він цей догляд здійснює, надав поліцейським відповідні підтвердні документи. На підтвердження таких обставин захисником суду надано копію свідоцтва про народження (а. с. 82), висновок КНП "Ставищенська лікарня" від 13.01.2026 про наявність у матері ОСОБА_1 - ОСОБА_2 порушень функцій організму, через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують стороннього догляду (а. с. 18), витяг із застосунку "Резерв+", згідно якого ОСОБА_1 має відстрочку до завершення мобілізації по п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а. с. 86) та копії свідоцтв про смерть батька 08.01.2026 (а. с. 80) та смерть матері 29.03.2026 (а. 81).

З досліджених матеріалів відеозапису та наданих суду документів, судом не встановлено, обставин, що ОСОБА_1 під час керування автомобілем 10.03.2026 в час, вказаний в протоколі вчиняв дії, пов`язані із врятуванням життя особи (матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Як зазначено вище, останній поліцейським повідомив, що вискочив на пів години в аптеку та на базар, бо вдома в с. Ставище його чекає хвора мати, і йому потрібно було передати передачу.

Разом з тим виписані в протоколі про адміністративне правопорушення обставини щодо факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в час та місці, вказаних в протоколі, не знайшли підтвердження в суді на підставі досліджених доказів.

Так, відеозаписом зафіксовано порушення працівниками поліції порядку проведення огляду водія на стан наркотичного сп`яніння, оскільки після пропозицій поліцейського ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння останній декілька раз зазначав, що не відмовляється від такого огляду. Зокрема, відповідно до відеозаписів о 12:29:42 поліцейський, озвучивши ознаки наркотичного сп`яніння, а саме блідість, поведінка що не відповідає обстановці, о 12:29:52 запропонував водію пройти огляд, о 12:33:14 водій відповів "я пройду", о 12:39:03 поліцейський повторно озвучив ознаки - звужені зіниці очей, тремтіння пальців рук, та після цього о 12:39:58 перевірив зіниці, о 12:40:26 поліцейський втретє озвучує ознаки тремтіння, зіниці, блідість. На пропозицію пройти огляд водій повторно відповів о 12:40:50, що не відмовляється від проходження огляду, на чергову пропозицію о 12:41:08 водій знову відповів, що не відмовляється від проходження огляду.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).

Виходячи із змісту статті 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, та змісту пункту 2.5 ПДР, виписування письмового направлення на проходження огляду в медичному заклади відбувається тоді, коли особа погоджується на проходження даного огляду.

При цьому відповідно до відеозапису, після отримання такої згоди ОСОБА_1 на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння поліцейський відразу не склав відповідного направлення на такий огляд до найближчого медичного закладу, не ознайомив останнього з таким направленням перед складанням протоколу, порушивши встановлений порядок.

Так, пунктом 12 Розділу II зазначеної Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, зазначеними у пункті 4 розділі 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Пунктом 8 затверджено форму такого направлення.

Для проходження огляду водія на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, працівники поліції повинні запропонувати та вручити водієві письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення, тощо. І лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП.

Проте, як встановлено з відеозапису після неодноразових відповідей ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського, що він не відмовляється від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння (о 12:32:23, 12:33:14, 12:34:03, 12:40:50,, 12:41:08) поліцейський в порушення вищевказаних норм не розпочав складати направлення на такий огляд до конкретного медичного закладу, а впродовж тривалого часу почав спілкуватись по телефону з невідомою особою щодо подальших своїх дій впродовж часу з 12:42:28 до 12:57:33). Після чого лише о 13:08:07 у службовому автомобілі розпочато одночасне складання протоколу поліцейським ОСОБА_3 та направлення для огляду проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння поліцейським ОСОБА_4 в порушення вищевказаних вимог (не до одного конкретного найближчого медичного закладу), а до двох закладів: до Ставищенської районної лікарні та Таращанської районної лікарні.

Тобто, фактично поліцейським складено два направлення в два різних медичних заклади на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння з позначкою поліцейського про відмову ОСОБА_1 від проходження такого огляду. Однак зазначені обставини не знайшли свого підтвердження у матеріалах відеофіксації 476739 та 476291 від 10.03.2026, що свідчить про свідоме порушення працівником поліції норм діючого законодавства, оскільки судом встановлено, що жодне із двох вищевказаних направлень на огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 не вручалось, останнього не ознайомлено з його змістом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поліцейським не зафіксовано у встановленому порядку відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відсутність зафіксованої відмови водія (словами чи поведінкою, що свідчить про відмову) проїхати до найближчого конкретного медичного закладу саме після складання відповідного направлення, оскільки той висловлював згоду пройти такий огляд, не утворює об`єктивної сторони правопорушення «відмова від проходження огляду», передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Окремо суд зазначає, що захисником на підтвердження необгрунтованості вимоги працівників поліції щодо необхідності проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки в того на час зупинки 10.03.2026 були відсутні будь-які ознаки наркотичного сп`яніння, суду надано результати лабораторного дослідження ТОВ "Медична лабораторія" від 11.03.2026, згідно яких у ОСОБА_1 встановлено негативний результат на 10 видів наркотичних речовин (а. с. 74).

Також суд окремо звертає увагу на те, що за положеннями ч. 1 ст. 266 КУпАП на поліцейських уповноваженого підрозділу Національної поліції України покладено обов`язок по відстороненню від керування транспортним засобом осіб, які ними керують і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість руху.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання вимог коментованої норми закону при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, незважаючи на те, що у винуватість останнього судом ставиться керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння.

Відповідно до вимог ст. ст. 9, 33, 245, 252 КУпАП України особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Протокол про адміністративне правопорушення, хоча і є доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні ст. 251 КУпАП, проте він складається, виходячи з тих обставин, які працівник поліції вважає встановленими і не має наперед встановленої сили.

Інші докази у справі, зокрема вищевказані два направлення на огляд водія на стан наркотичного сп`яніння до двох різних медичних закладів з відміткою про відмову останнього пройти такий огляд ( а. с. 3, 4), які не вручались йому та зміст яких не доводився водію, складені після того як той висловлював свою згоду пройти огляд, та рапорт поліцейського (а. с. 9) також не є належним доказом відмови водія пройти зазначений огляд.

Аналізуючи докази, додані до протоколу та досліджені в судовому засіданні, суд не може дійти обґрунтованого висновку, який би спростовував версію захисту. Для доведення винуватості особи недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Тобто, у даному випадку працівниками поліції в порушення вимог 255 КУпАП України не виконано обов`язок щодо збирання доказів, не надано належних і допустимих доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в свою чергу не дає можливості з достатністю встановити його винність у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Статтею ст. 130 КУпАП передбачено накладення стягнення у виді штрафу та обмеження у користуванні водійськими правами.

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, мають тлумачитись на її користь, а згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, наявність вищевказаних порушень при складанні протоколу, беручи до уваги, що поліцейським не зафіксовано у встановленому порядку відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, - суд, оцінивши наявні в даній справі докази, приходить до висновку, що зібрані у даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 62 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 247 ст. ст. 283-285, 287 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Н. М. Марущак