Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №371/223/26 — Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/223/26

Номер провадження № 2/371/921/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кириленко М.О.

за участі секретаря судового засідання Овчаренко В.С.

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника позивачів адвоката Невкритого В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миронівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Невкритий Валерій Михайлович до Миронівської міської ради Обухівського району Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення факту постійного проживання, суд

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року позивачі звернулися до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх брат ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина за законом на нерухоме майно. ОСОБА_3 був власником 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками по 1/4 частки житлового будинку. Звернувшись до Миронівської державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва в зв`язку з пропуском шестимісячного строку та рекомендовано звернутися до суду із позовом про надання додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Позивачка ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном два місяці. Позивачка ОСОБА_2 просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном два місяці та встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Ухвалою суду від 27 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 09 березня 2026 року провадження у зазначеній справі було відкрито в загальному порядку та призначено справу до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 14 квітня 2026 року підготовче провадження у зазначеній справі було закрито, справу призначено до судового розгляду.

Представник відповідача Миронівської міської ради Обухівського району Київської області в судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розгляд справи проводити без участі їх представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд вирішив за можливим проводити розгляд справи без участі представника відповідача.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судовому засіданні наполягали на задоволенні позову з підстав викладених у справі. Просили суд визначити їм ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном два місяці. Встановити їй ОСОБА_2 факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Адвокат Невкритий В.М., який представляє інтереси позивачів просив задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві. Просив суд визначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном два місяці. Встановити ОСОБА_2 факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили факт постійного проживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заслухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 є рідними братами та сестрами, що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 29.04.1948 року, серії НОМЕР_2 від 18.02.1950 року та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України, де в графі відомості про батьків записано: Батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_9 .

На праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 належала 1/2 частина, ОСОБА_1 - 1/4 частина та ОСОБА_2 - 1/4 частина житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами, розташованого АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями свідоцтва про право на спадщину за заповітом та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 62 років, про що 14.08.2025 складено відповідний актовий запис №314, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Богуславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14 серпня 2025 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Миронівської державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 брата - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

В листі в.о. державного нотаріуса Коваленко Л. №63/02-14 від 12.02.2026 р. зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пропустили строк для прийняття спадщини, оскільки не були зареєстровані разом з ним на день смерті та не подали заяву про прийняття спадщини протягом строку, встановленого законодавством. В зв`язку з чим їм рекомендовано звернутися до суду для визначення додаткового строку, достатнього для подання ними заяви про прийняття спадщини після смерті померлого брата ОСОБА_3 .

Позивачі є спадкоємцем другої черги, оскільки є рідними сестрами померлого, що підтверджується матеріалами справи.

Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, 12 лютого 2026 року позивачкам було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду для визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки вони пропустили строк для прийняття спадщини, крім того не були зареєстровані разом з ним на день смерті.

Позивачі пропустила строк прийняття спадщини, в зв`язку з чим виникла необхідність звернення до суду з цією позовною заявою.

У відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1218 Цивільного кодексу України встановлює, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1262 Цивільного кодексу України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Положеннями ч. 3 ст. 1272 ЦК за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців, велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна, складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі, закордонними, перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

У встановлений законом строк позивачка ОСОБА_1 не звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, причиною пропуску строку для прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_1 назвала ту обставину, що вона з 15.09.2022 року є особою з інвалідністю другої групи, потребує постійного стороннього догляду та не здатна до самообслуговування, крім того перебувала на стаціонарному лікуванні.

Вказані обставини підтверджуються наданими позивачкою та дослідженими судом доказами, а саме:

Із копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 19.09.2022 встановлено, що ОСОБА_1 з 15.09.2022 має другу групу інвалідності, строк якої встановлено - Довічно.

ОСОБА_1 відповідно до висновку №802 лікарсько-консультативної комісії КНП «ЦПМСД «Русанівка» Дніпровського району м. Києва» від 23.09.2022 має захворювання: дисциркуляторна та дисметаболічна сицефалопатія ІІІ ст. За станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду та не здатна до самообслуговування безтерміново.

Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 , ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, 2 гр., загальне захворювання. Термін дії: ДОВІЧНО.

ОСОБА_1 з 13.10.2025 по 24.10.2025 перебувала на стаціонарному лікуванні КНП «КМКЛ №18» Ендокринологічний центр, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого 761.

Неможливість позивачки ОСОБА_1 прийняти спадщину після смерті спадкодавця об`єктивно пов`язана із тривалою хворобою та перебуванням позивачки на лікуванні, що підтверджуються дослідженими доказами та на переконання суду, перешкодило позивачці вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а тому є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

ОСОБА_2 звернувшись до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини отримала відмову, оскільки вона, як спадкодкоємиця на час відкриття спадщини не була зареєстрована разом зі спадкодкодавцем та не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини у 6 місячний строк.

Відмова нотаріуса у видачі позивачці свідоцтва про прийняття спадщини пов`язана з тим, що нею із наданих документів не підтверджується факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Позивачка ОСОБА_2 у встановлений законом строк не звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Причиною пропуску строку для прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_2 назвала ту обставину, що вона є внутрішньо переміщеною особою, з 21.07.2022 та по даний час проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Просила встановити факт її проживання з померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 на час відкриття спадщини та визначити їй додатковий строк терміналом два місяці для прийняття спадщини.

Вказані обставини підтверджуються наданими позивачкою ОСОБА_2 та дослідженими судом доказами, а саме:

Як зазначено в паспорті позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцем її реєстрації є АДРЕСА_3 , з 20.10.1976 року.

Згідно довідки від 21 липня 2022 року №3234-7001360469 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , взята на облік як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Звернувшись до суду, позивачка ОСОБА_2 довела про те, що дійсно на день смерті спільно проживала за однією адресою ( АДРЕСА_1 ) разом з братом ОСОБА_3 , як ВПО.

Позивачка вільно володіє та користується спадковим майном, що свідчить про фактичне прийняття спадщини.

Дані обставини свідчать про те, що позивачка ОСОБА_2 є спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_3 , заяву про відмову від прийняття спадщини не подавала, однак юридично оформити спадщину у неї немає можливості, оскільки при зверненні до нотаріальної контори для оформлення спадщини було відмовлено та запропоновано звернутися до суду з питанням встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивачці необхідно встановити факт постійного спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для оформлення права на спадщину, отже встановлення факту проживання позивачки з братом на момент його смерті породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов`язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення даного факту відсутній.

В даному випадку факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення ОСОБА_2 від спадкування, а тому, враховуючи, що обраний позивачем спосіб захисту прав є належним, суд приходить до висновку про задоволення факту постійного проживання ОСОБА_2 із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених позивачем.

Враховуючи фактичні обставини справи, за яких спадкоємці своєчасно не звернулися до нотаріуса із заявами, суд дійшов висновку, що позивачами наведено поважність причин, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, пропуску строку для прийняття спадщини, а тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з урахуванням принципу справедливості та захисту спадкових прав, необхідно визначити додатковий строк для прийняття спадщини тривалістю два місяці з моменту набрання рішенням законної сили.

Відмова у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини позбавить позивачів прав на майно, як єдиних спадкоємців за законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Невкритий Валерій Михайлович до Миронівської міської ради Обухівського району Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення факту постійного проживання - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті її брата ОСОБА_3 терміном на два місяці з моменту набрання рішенням законної сили.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті її брата ОСОБА_3 терміном на два місяці з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.О. Кириленко