Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №379/2307/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 379/2307/25

Провадження № 2/369/8866/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Козак І. А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мораді Бі Абрі Бегнам про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Карандюк Ю.О. звернулася до Таращанського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи його тим, що 22 липня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, про що зроблений відповідний актовий запис № 1250, повторно видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від вказаного шлюбу у сторін спільних дітей немає.

Спільне життя подружжя не склалося через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на життя. Стосунки позивача та відповідача, як між подружжям фактично припиненні, шлюб існує лише формально. Позивач вважає, що збереження сім`ї не є можливим і суперечить її інтересам.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 23.12.2025 року справу передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026 року справу передано на розгляд судді Козак І.А.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.01.2026 року цивільну справу залишено без руху.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.03.2026 року по цивільній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача та позивач не з`явилися, при цьому представник позивача подала до суду заяву у якій просила здійснювати без участі позивача та її представника.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою місця реєстрації.

Отже, суд вжив усіх передбачених законом засобів для сповіщення відповідача про розгляд справи. За таких обставин процесуальні засоби забезпечення Мораді Бі Абрі Бегнам можливості взяти участь у судовому засіданні та/або висловити свою позицію щодо позовних вимог вичерпано. З огляду на вимоги ч. 8 ст. 128, ч. ч. 4, 10 ст. 130 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Положення ч. 1 ст. 280 ЦПК України наділяють суд правом ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився до суду без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з наведеного, керуючись вимогами ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне і можливе ухвалити у справі заочне рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає повному задоволенню з таких підстав.

22 липня 2015 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, про що зроблений відповідний актовий запис № 1250, повторно видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від вказаного шлюбу у сторін спільних дітей немає.

Спільне життя подружжя не склалося через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на життя. Стосунки позивача та відповідача, як між подружжям фактично припиненні, шлюб існує лише формально. Позивач вважає, що збереження сім`ї не є можливим і суперечить її інтересам.

Відповідно до ст. 51 Конституції України і ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування до шлюбу не допускається.

У частині 3 ст. 56 СК України закріплено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до їх збереження або припинення згідно з частиною 4 цієї ж статті є неприпустимим як порушення права дружини і чоловіка на свободу та особисту недоторканість.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають суттєве значення.

Враховуючи викладене суд вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу між сторонами є неможливим і суперечитиме інтересам позивача і відповідача. З огляду на зазначене позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, від 30.09.2009 року № 23-рп/2009.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати позивача на правову допомогу підтверджуються: договором про надання правової допомоги № б/н від 04.12.2025 року та актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 10.12.2025 року.

Зважаючи на викладене, враховуючи складність та значення справи для сторін, обсяг проведеної роботи представником позивача, який підтверджений належними та допустимими доказами, а також те, що вони не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та пропорційність заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та необхідність їх стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 5000,00 гривень.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем за вимогу про розірвання шлюбу сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 111, 112, 114 СК України, ст. ст. 206, 223, 247, 258-259, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Мораді Бі Абрі Бегнам про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та Мораді Бі Абрі Бегнам, зареєстрований 22 липня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, про що зроблений відповідний актовий запис № 1250, повторно видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211 грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Інформація про відповідача: Мораді Бі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 18 травня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК