Вирок від 08 червня 2026 р. у справі №369/2892/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2892/26

Провадження № 1-кп/369/1551/26

В И Р О К

іменем України

09.06.26 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурорів ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, виділене з кримінального провадження № 12025111380000209 від 19.03.2025 року,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який має середньо-технічну освіту, вдівець, проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією рф проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, у подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено Указами Президента України.

В умовах воєнного стану 15 березня 2025 року близько 5.40 ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_6 , який вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.04.2026 року засуджений за це діяння у співучасті, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, прийшли до дитячого центру розвитку «Турбо-Равлик», який розташований на першому поверсі будинку № 37 по вул. Київській в с. Крюківщина Бучанського району Київської області, зірвали навісний замок з металевої сітки та викрали генератор «Honda EM6500CXS» потужністю 6,5 кВт, викрадений генератор погрузили до автомобіля «Chevrolet Aveo», н/з НОМЕР_2 , з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, чим завдали власниці центру розвитку «Турбо-Равлик» ОСОБА_7 матеріального збитку у розмірі 8655,28 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, свою поведінку пояснив залежністю від наркотичних засобів, вказав, що викрасти генератор запропонував ОСОБА_8 , який сказав, що це розрахунок за борги. Наразі він, ОСОБА_9 , опікується матір`ю, яка потребує постійного стороннього догляду, інших родичів немає, наркотики не вживає вже пів року, працює неофіційно сантехніком. За вчинене просив його суворо не карати, не ув`язнювати, оскільки матір залишиться безпорадною.

Необхідність у сторонньому догляді підтвердила матір ОСОБА_4 письмовою заявою, яка надійшла до суду.

Потерпіла ОСОБА_7 участі у судовому провадженні не брала, просила проводити судовий розгляд без її участі, оскільки викрадений генератор був швидко знайдений працівниками поліції та їй повернутий, тому до обвинуваченого ОСОБА_4 вона претензій не має.

За таких обставин, враховуючи позицію обвинуваченого, з`ясувавши, чи правильно розуміє він та прокурор зміст фактичних обставин, роз`яснивши їм положення ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та судовий розгляд було проведено з допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.

Тому, оцінивши всі обставини у кримінальному провадженні, суд робить висновок, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні доведена, тому кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд бере до уваги, що кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України відноситься до тяжких злочинів, обвинувачений не перебуває на спеціальних обліках, за місцем проживання має посередні характеристики, перебуває на обліку у відділі пробації на підставі вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.11.2025 року, яким засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 (одного) року обмеження волі з випробуванням 1 (один) рік. Обставинами, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у відвертому осуді обвинуваченим своєї протиправної поведінки та готовності нести відповідальність за вчинене, а також перебування на утримання матері, яка потребує стороннього догляду, обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Тому, враховуючи щире каяття обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, суд робить висновок, що ОСОБА_4 заслуговує на покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 185 КК України з визначенням остаточного покарання за сукупністю вироків – за принципами ч. 4 ст. 70 КК України шляхом частково приєднання невідбутого покарання за вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.11.2025 року на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, оскільки має сталі соціальні зв`язки та доглядає за тяжко хворою матір`ю.

Доля речового доказу вже вирішена вироком від 14.04.2026 року щодо ОСОБА_10 , процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст. 369, 373, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання – позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного ОСОБА_4 вироком від 28.11.2025 року, більш суворим, призначеним у цьому кримінальному провадженні, ОСТАТОЧНО визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області виключно з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя ОСОБА_11