Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №367/7044/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7044/25

Провадження №2/367/423/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09 червня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючої судді Ткаченко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Лебідь Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Нерода Алла Ігорівна до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Позовна заява вмотивована тим, що між позивачем та відповідачем 26 серпня 2023 укладено шлюб, зареєстрований Великописарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Сторони є батьками доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Між сторонами подружні стосунки фактично припинено з 30.05.2024, спільного господарства не ведуть, разом не проживають.

Відповідач не бере участі у вихованні доньки, матеріально не допомагає, емоційного зв`язку із дитиною не підтримує, не цікавиться її життям, здоров`ям чи потребами. Усі витрати по утриманню дитини несе позивач.

Посилаючись на вказані обставини просить суд розірвати шлюб між позивачем та відповідачем та стягнути з останнього аліменти на утримання малолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2025 визначено головуючим суддю Лещенко О.В.

Наказом голови суду від 03.12.2025 року № 53/К суддю Лещенко О.В. 04.12.2025 року відраховано зі штату Ірпінського міського суду Київської області у зв`язку із закінченням строку відрядження.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Ірпінського міського суду Київської області від 15 січня 2026 року №217 справу №367/7044/25 передано на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15.01.2026 вказаний матеріал передано для розгляду судді Ткаченко М.О.

Ухвалою суду від 20.01.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальні частині ухвали, терміном п`ять днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У встановлений судом строк від представника позивача - адвоката Нерода А.І. надійшла заява про усунення недоліків, до якої додана позовна заява в оновленій редакції.

Ухвалою суду від 08.04.2026 роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, виділено у самостійне провадження позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та передати до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області для реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду.

Ухвалою суду від 08.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

29.04.2026 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме фіскальних чеків про купівлю їжі, індивідуальних засобів гігієни, одягу за період квітня 2026 року та оплати за харчування в молодшій інклюзивній групі «Сонечко» за березень 2026 року, які підтверджують систематичні витрат позивачем на утримання дитини.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Представником позивача 19.05.2026 до суду надано заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, відповідно до якої позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити, проти заочного розгляду не заперечують.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, відзиву, заяв або клопотань на адресу суду від останнього не надходило.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про порядок розгляду справи, заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов не подав, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно зі ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 1 СК України, Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Судом установлено, що 26.08.2023 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено шлюб, зареєстрований Великописарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 .

Сторони є батьками малолітньої доньки -ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 .

Донька ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади №2026/004599688 від 23.03.2026 та №2026/004599815 від 23.03.2026 та повністю перебуває на її утриманні.

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Частиною 2 статті 51 Конституції України та статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, підписаною Україною 21.02.1990 року, ратифікованою Україною 27.02.1991, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини . Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ст. 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 1, 2 ст. 181 СК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У відповідності до роз`яснень, наданих у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Таким чином, системний аналіз норм ст. 181 - 184 СК України дає підстави дійти висновку про те, що право на стягнення аліментів на утримання дитини має той з батьків, з ким проживає дитина, і право вибору способу виконання обов`язку щодо утримування дитини належить виключно останньому.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У силу положень ст. 183, 184 СК України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням положень ст. 182 СК України.

Згідно із ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Тобто, мінімальний гарантований або рекомендований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідно, 50 % (гарантований) і 100 % (рекомендований).

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч. 3 ст. 182 СК України).

Отже, 50 % прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, це є мінімальний (гарантований) розмір, який підлягає до стягнення, тобто цей розмір аліментів не може були нижче ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Вимогами ст. 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» передбачена, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

З аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що відповідач зобов`язаний утримувати спільну з позивачкою дитину і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації її життя нарівні з позивачкою

Ураховуючи вимоги ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог ст. 77-80 ЦПК України.

Так, аналізуючи докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, при визначенні розміру аліментів суд враховує, що малолітня донька проживає з позивачкою і фактично знаходиться на її утриманні, тоді як відповідно до вимог сімейного законодавства дитина має право на отримання матеріальної допомоги з боку обох батьків, дійшов висновку щодо необхідності покладення на відповідача аліментного зобов`язання у вигляді щомісячної сплати аліментів в твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн щомісячно на утримання своєї дитини на користь позивачки, що відповідатиме інтересам доньки та сприятиме її нормальному розвитку.

Суд зауважує, що обов`язок з утримання дитини покладений на обох батьків.

Відповідачем не надано до суду доводів, які б були підтвердженні належними доказами, про неможливість сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн щомісячно, зокрема, матеріали справи не містять відомостей щодо незадовільного стану його здоров`я або скрутного матеріального становища або інших обставин, що мають істотне значення для визначення розміру стягуваних аліментів.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Судом також враховується, що стягувані аліменти є власністю дитини (ч.1 ст. 179 СК України), а в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» та у справі «М.С. проти України»).

Відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Верховний Суд України у своїй постанові від 06 листопада 2013 року, прийнятій у справі № 6-113цс13, висловив позицію про те, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі ч. 2 ст. 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно з п. 8 ст. 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Разом з тим, Законом України № 1368-VIII від 17 травня 2016 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» частину першу статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» доповнено абзацом сьомим, яким визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема й розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення аліментів та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 5000 грн (п`ять тисяч гривень), щомісячно з урахуванням індексації, починаючи стягнення з моменту звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Крім цього, суд зазначає, що ч. 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд зобов`язаний допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць. При цьому судом враховано вимоги ч.1 ст.191 СК України, згідно якої аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачка у цій справі звільнена від сплати судового збору за подання позову до суду, а отже він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 273, 274, 279, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Нерода Алла Ігорівна до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок), щомісячно, починаючи з 19.06.2025 та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Заочне рішення суду може бути переглянуте Ірпінським міським судом Київської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Повне ім`я (найменування) учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник позивача: адвокат Нерода Алла Ігорівна, адреса місцезнаходження: 08202, Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 7-Е, оф. 1002, прим.2.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя М.О. Ткаченко