Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №160/2073/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 рокуСправа №160/2073/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбачену п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у віці 23 років був призваний на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, за сукупністю більше шести місяців. В листопаді 2025 року позивач був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 за станом здоров`я. Відповідач відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 03.02.2026 (суддя Кальник В.В.) відкрито провадження в адміністративній справі №160/2073/26.

У зв`язку з призначенням судді Кальника В.В. суддею іншого суду, адміністративну справу №160/2073/26 розподілено судді Маковській О.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що оскільки позивач станом на дату подання рапорту від 20.11.2025 не перебував на військовій службі правові підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги відсутні. Також, у відзиві зазначено, що позивач не є учасником експериментального проекту, оскільки був призваний на військову службу по мобілізації, а не за контрактом до Збройних Сил, що унеможливлює ним участь в цьому експериментальному проекті.

Також, від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, яка обгрунтована доводами, аналогічні тим, які викладено в позові.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , 15.12.2022 у віці 23 років був призваний на військову службу за мобілізацією під час воєнного стану, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 24.04.2019 та проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посадах молодшого сержантського складу.

Відповідно до Довідки від 30.12.2025 №1643/21611/436/249 про безпосередню участь у бойових діях, позивач 17.05.2023, з 20.05.2023 по 30.09.2023, з 18.10.2023 по 14.11.2023, з 25.11.2023 по 16.12.2023, 18.12.2024 по 23.12.2024, з 02.02.2025 по 13.02.2025 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Донецькій області, Бахмутському районі, Сіверській міській ТГр, н.п.Дронівка, Краматорському районі, Лиманській міській ТГр, н.п.Нове, Курській області, Суджанському районі, н.п.Кубаткін.

В довідці вказано, що безпосередня участь в бойових діях становить 203 дні. Випадків притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності не обліковано. Дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни не обліковано. Військовослужбовець має захворювання, поранення (травму, контузію, каліцтво), одержані під час захисту Вітчизни. Підтвердження: Довідка про обставини травми від 02.04.2025 №1643/1058.5.

Відповідно до Свідоцтва про хворобу від 24.09.2025 №2025-0924-1530-0362-7 позивач 27.03.2025 під час бойових дій отримав вибухове поранення грудної клітки, що підтверджується довідкою про обставини поранення №1643/1058.2. Наслідки вибухового поранення (27.03.2025) - акубаротравми, вогнепального осколкового поранення правої половини грудної клітки (з вихідним отвором на передній стінці та вихідним в правій лопатковій ділянці) з дефектом м`яких тканин лопаткової ділянки, з вогнепальним переломом 4,5 ребер праворуч, тіла правої лопатки, правобічного гемопневмоторакса, забою праівої легені; вогнепального осколкового наскрізного поранення м`яких тканин правого стегна, лікованих оперативно: (27.03.2025) - торакоцентезу правобіч, дренування правої плевральної порожнини по Бюлау; (29.03.2025, 01.04.2025, 04.04.2025, 07.04.2025, 18.04.2025) етапних хірургічних обробок вогнепальних ран правої лопаткової ділянки та правого стегна з монтажем-демонтажем VAC системи на рану; (31.03.2025) трахеостомії у вигляді зміцнілих шкірних рубців в ділянках поранення та дренування, консолідованих переломів 4, 5 ребер правобіч, консолідованого перелому правої лопатки, післятравматичної порожнистою кісти нижньої долі правої легені, плевропневмофіброзу правобіч з помірним порушениям функції зовнішнього дихання. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370): Травма відноситься до тяжких.

Відповідно до Протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 11.10.2025 № 2025-1011-1015-1981-3 20, позивач є непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 167-РС від 06.11.2025 позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я (за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу»).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №318 від 13.11.2025 позивача було виключено зі списків особового складу частини та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що позивач 20.11.2025 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату винагороди, до якої додано: паспорт, РНОКПП ОСОБА_1 ; військовий квиток ОСОБА_1 ; посвідчення УБД від 19.08.2023; свідоцтво про хворобу від 24.09.2025 №2025-0924-1430-0362-7; протокол засідання НОМЕР_3 РВЛК від 14.10.2025; витяг з наказу в/ч НОМЕР_1 № 318 від 13.11.2025.

Відповідач листом від 15.12.2025 №1643/23401 відмовив позивачу у виплаті. Відмова обгрунтована наступним:

«Нормативною основою одноразової грошової допомоги за проєктом « 18-24» (він же «контракт 18-24») є постанова КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби...», із змінами постанови № 387 від 1 квітня 2025 р. Ця постанова реалізує пілотний проєкт для мотивування молоді (18-25 років) долучатися до служби у ЗСУ, Нацгвардії та Держприкордонслужбі.

Якщо станом на 13 лютого 2025 р. військовослужбовець ще проходив службу, відповідав віковим критеріям і мав потрібний бойовий стаж, звільнення за станом здоров`я (через поранення, контузію чи хворобу, отриману під час захисту Вітчизни) не позбавляє його права на винагороду. Постанова прямо передбачає, що у разі розірвання контракту з причин поранень або захворювань, одержаних під час захисту України, невиплачена частина одноразової допомоги виплачується в повному обсязі. Для оформлення виплати подаються: копія наказу про звільнення; документи, що підтверджують поранення (довідка ВЛК, довідка про обставини поранення); паспорт, код, реквізити рахунку; за потреби — інші довідки. Зазначимо, що після звільнення військовослужбовець знімається з обліку у частині та стає на облік у ТЦК та СП, а отже документи подаються через зазначену військову установу. Оскільки, молодшого сержанта ОСОБА_2 , колишнього командира відділення 2 відділення управління 2 самохідного артилерійського взводу 3 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06 листопада 2025 року № 167-РС у запас за підпунктом “б” (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", вибув для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 13 листопада 2025 року виключений із списків особового складу частини».

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом частини 1, частини 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

За правилами частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі Постанова № 153).

Пунктом 3 Постанови № 153, установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Отже, із аналізу норм Постанови № 153, станом на час проходження позивачем військової служби, слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Національній гвардії України, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн.

У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, тобто станом на 13.02.2025, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн. виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які станом на 13.02.2025 були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.

У разі поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі у разі, якщо військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців станом на 13.02.2025.

Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

Під час розгляду справи, суд встановив, що на час набрання постановою №153 чинності (13.02.2025) позивач проходив військову службу за мобілізацією, та його призвано на військову службу у віці 23 повних рів, брав безпосередню участь в бойових діях під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарних відповідальності не притягався.

Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені постановою № 153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн., оскільки:

1) станом на 13.02.2025 позивач прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років;

2) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ;

3) брав безпосередню участь у бойових діях сукупно більше шести місяців;

4) брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою;

5) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення.

Суд зазначає, що постанова №153 не містить жодних обмежень чи застережень відносно отримання одноразової грошової винагороди колишніми військовослужбовцями за умови дотримання інших, передбачених умов.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до положень Постанови №153 саме військова частина, у якій особа проходить військову службу, за наявності визначених підстав зобов`язана вчинити усі необхідні дії для одержання військовослужбовцем усіх належних сум грошового забезпечення.

Суд критично ставиться, що висновків відповідача про те, що позивач не має права на виплату, оскільки проходив службу не за контрактом, а був зарахований на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, з огляду на наступне.

Кабінет Міністрів України 11 лютого 2025 р. прийняв постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

У п.1 Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Абзац 2 пункту 4 постанови КМУ №153 установив, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Абзацом 3 пункту 4 постанови КМУ №153 передбачено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

Згідно абзацом 2 пункту 4 постанови КМУ №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

У свою чергу, абз. 6 п.4 постанови КМУ №153 (в редакції постанови КМУ №942 від 30.07.2025) передбачено, що виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Тобто, внесеними до постанови КМУ №153 змінами визначено додаткові категорії військовослужбовців, які мають право на виплату винагороди, а не встановлено виключне коло осіб, які мають право на виплату такої винагороди.

На користь вказаного висновку свідчить сама конструкція абз. 6 п.4 постанови КМУ №153, яка вказує на виплату винагороди «також» військовослужбовцям, тобто військовослужбовцям, які не передбачені абзацами 2, 3, 4 постанови КМУ №153.

Таким чином, суд доходить висновку про неправомірність відмови позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди.

За правилами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Проте відповідач, як суб`єкт владних повноважень, при вчиненні оскаржуваних дій не дотримався визначених статтею 2 КАС України вимог.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.77, 139, 241-250, 257 – 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбачену п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.

Розподіл судових витрат – не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська