Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №363/6266/25 — Вишгородський районний суд Київської області

02.06.2026 Справа № 363/6266/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Воронюк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегул Івана Івановича про стягнення інфляційних витрат,

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Кір`якова А.С. звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегул Івана Івановича, в якому просить суд: ОСОБА_2 , який здійснює діяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області, на користь позивача грошові кошти в сумі 95 673,08 грн, а саме інфляційні втрати в сумі 79 083,42 грн, 3% річних в розмірі 16 589,66грн. та судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.10.2021 року відповідачу направлено відправлення № 0304702940167 що містило вимогу про закриття виконавчого провадження № 64789495 та перерахування грошових коштів в якій позивач вимагав перерахувати протягом п`ять робочих днів з дня отримання даної вимоги грошові кошти в розмірі 372 822,00грн. отримані внаслідок примусової реалізації транспортного засобу ОСОБА_1 - легкового автомобіля Volkswagen Amarok, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 , на банківський рахунок Боржника за наступними реквізитами: IBAN НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 , призначення платежу - поповнення рахунку ОСОБА_1 . Вищевказане відправлення отримано відповідачем 19.10.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303916266599.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23.01.2024 у справі № 363/5168/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного виконавця Крегула Івана Івановича про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Приватного виконавця Крегула Івана Івановича на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 54 000,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 552,29 грн. копійок. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 22.07.2024 року у справі № 363/5168/21 апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Іванович залишено без задоволення. Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Кір`якова А.С. задоволено частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23.01.2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного виконавця Крегула Івана Івановича про відшкодування майнової шкоди, інфляційних втрат та 3% річних скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Стягнуто із Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 530 764,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 07.10.2024 року № 363/5168/21 заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Кір`якова А.С. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича на користь ОСОБА_1 витрати за оціночні послуги та витрати, пов`язані з проведенням експертизи, у розмірі 4 333,62 грн., витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката у судах першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 26 758,93 грн. У задоволенні решти вимог заяви – відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19.02.2025 року у справі № 363/5168/21 касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 22.07.2024 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди в розмірі 530 764,00 грн. і моральної шкоди у розмірі 54 000,00 грн. залишено без змін. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу за подання відзиву на касаційну скаргу в розмірі 11 000,00грн.

Позивачем, 08.10.2024 року на електронну пошту та 09.102024 року поштовим відправленням № 0504067662278 відповідачу направлена вимога про виконання судових рішень по справі № 363/5168/21. Відправлення отримане відповідачем 01.11.2024 року.

Станом на 19.02.2025 року розмір заборгованості відповідача перед позивачем складав 629 408,84 грн, а саме: 56 552,29 грн = 54 000,00 грн (моральна шкода) + 2 552,29 грн (витрати на професійну правничу допомогу), що підтверджується рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23.01.2024 року справа № 363/5168/21; 530 764,00 грн (майнова шкода) що підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 22.07.2024 року справа № 363/5168/21; 31 092,55 грн. = 4 333,62 грн. (витрати за оціночні послуги та витрати, пов`язані з проведенням експертизи) + 26 758,93 грн. (витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у судах першої та апеляційної інстанцій), що підтверджується додатковою постановою Київського апеляційного суду від 07.10.2024 року № 363/5168/21; 11 000,00 грн. (витрати на професійну правничу допомогу за подання відзиву на касаційну скаргу), що підтверджується постановою Верховного Суду від 19.02.2025 року справа № 363/5168/21.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 629 408,84 грн сплачена в період з 24.03.2025 року по 30.09.2025 року з призначенням платежу оплата майнової шкоди приватного виконавця та судових витрат згідно рішення Вишгородського районного суду від 23.01.2024 року у справі № 363/5168/21, постанови Київського апеляційного суду від 22.07.2024 року та 07.10.2024 року у справі № 363/5168/21, постанови Верховного Суду від 19.02.2025 року у справі № 363/5168/21, а саме: 24.03.2025 року позивачем отримано грошові кошти в сумі 100 000,00 грн; 30.04.2025 року позивачем отримано грошові кошти в сумі 50 000,00 грн.; 30.04.2025 року позивачем отримано грошові кошти в сумі 50 000,00 грн.; 21.05.2025року позивачем отримано грошові кошти в сумі 100 000,00 грн.; 30.06.2025 року позивачем отримано грошові кошти в сумі 50 000,00 грн.; 01.07.2025 року позивачем отримано грошові кошти в сумі 48 000,00 грн.; 01.07.2025 року позивачем отримано грошові кошти в сумі 2 000,00 грн.; 31.07.2025 року позивачем отримано грошові кошти в сумі 63 000,00 грн.; 31.07.2025 року позивачем отримано грошові кошти в сумі 37 000,00 грн.; 28.08.2025 року позивачем отримано грошові кошти в сумі 100 000,00 грн.; 30.09.2025 року позивачем отримано грошові кошти в сумі 29 408,84 грн., що підтверджується довідками про рух коштів по картці від 02.07.2025 року та 21.10.2025 року.

Оскільки відповідачем своєчасно не виконані судові рішення, а саме рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23.01.2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 22.07.2024 року, додаткову постанову Київського апеляційного суду від 07.10.2024 року, постанову Верховного Суду від 19.02.2025 року у справі № 363/5168/21, то на суму заборгованості мають бути нараховані інфляційні втрати та три проценти річних яка складається у розмірі 95 673,08 грн, що визначено до ч. 2 ст. 625 ЦК України, які підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин позивач вважає, що внаслідок порушення відповідачем строків сплати заборгованості в сумі 629 408,84 грн, з останнього на користь позивача, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, має бути стягнуто індекс інфляції та три проценти річних від простроченої суми.

27.10.2025 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, надавши до суду заяву в якій просять проводити розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та задовольнити їх з викладених підстав в позовні заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановлений законом порядку, причини неявки суду невідомі. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23.01.2024 року у справі № 363/5168/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного виконавця Крегула Івана Івановича про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Приватного виконавця Крегула Івана Івановича на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 54 000,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 552,29 грн. копійок. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 22.07.2024 року у справі № 363/5168/21 апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Іванович залишено без задоволення. Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Кір`якова А.С. задоволено частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23.01.2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного виконавця Крегула Івана Івановича про відшкодування майнової шкоди, інфляційних втрат та 3% річних скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Стягнуто із Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 530 764,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 07.10.2024 року № 363/5168/21 заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Кір`якова А.С. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича на користь ОСОБА_1 витрати за оціночні послуги та витрати, пов`язані з проведенням експертизи, у розмірі 4 333,62 грн., витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката у судах першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 26 758,93 грн. У задоволенні решти вимог заяви – відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19.02.2025 року у справі № 363/5168/21 касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 22.07.2024 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди у розмірі 530 764,00 грн. і моральної шкоди у розмірі 54 000,00 грн. залишено без змін. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу за подання відзиву на касаційну скаргу в розмірі 11 000,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 19.02.2025 року розмір заборгованості відповідача перед позивачем складав 629 408,84 грн, а саме: 56 552,29 грн. = 54 000,00 грн. (моральна шкода) + 2 552,29 грн (витрати на професійну правничу допомогу), що підтверджується рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23.01.2024 № 363/5168/21; 530 764,00 грн. (майнова шкода), що підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 22.07.2024 № 363/5168/21; 31 092,55 грн. = 4 333,62 грн (витрати за оціночні послуги та витрати, пов`язані з проведенням експертизи) + 26 758,93 грн. (витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у судах першої та апеляційної інстанцій), що підтверджується додатковою постановою Київського апеляційного суду від 07.10.2024 № 363/5168/21; 11 000,00 грн. (витрати на професійну правничу допомогу за подання відзиву на касаційну скаргу), що підтверджується постановою Верховного Суду від 19.02.2025 № 363/5168/21.

Відповідачем на виконання вищевказаних рішень суду в період з 24.03.2025 року по 30.09.2025 року переховано кошти на рахунок позивача, а саме: 24.03.2025 року грошові кошти в сумі 100 000,00 грн; 30.04.2025 року грошові кошти в сумі 50 000,00 грн.; 30.04.2025 року грошові кошти в сумі 50 000,00 грн.; 21.05.2025 року грошові кошти в сумі 100 000,00грн.; 30.06.2025 року грошові кошти в сумі 50 000,00 грн.; 01.07.2025 року грошові кошти в сумі 48 000,00 грн.; 01.07.2025 року грошові кошти в сумі 2 000,00 грн.; 31.07.2025 року грошові кошти в сумі 63 000,00 грн.; 31.07.2025 року грошові кошти в сумі 37 000,00 грн.; 28.08.2025 року грошові кошти в сумі 100 000,00 грн.; 30.09.2025 року грошові кошти в сумі 29 408,84 грн., що підтверджується довідками АТ «Універсал Банк» про рух коштів по картці позивача від 02.07.2025 року та 21.10.2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу, 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобовязання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 зазначено, що правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, у тому числі і за договором страхування, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 520/16692/16-ц, вказано, що: «відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц відступлено від правових висновків, зроблених у постановах Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини щодо виконання судових рішень врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України); та від 02.03.2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія ст. 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а ч. 5 ст. 11 ЦК України не дає підстав для застосування норм ст. 625 ЦК України в разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказала, що норми ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання шкоди особі.

Результат правового аналізу ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.

Як встановлено судом, з моменту ухвалення рішення суду 15.02.2018 і до моменту звернення з позовом відповідач не виконав зобов`язання, а тому позивач має право на стягнення виплат, передбачених статтею 625 ЦК України, які згідно з наданим розрахунком, перевіреним судом, становлять: 3% річних у розмірі 16 589,66грн. та інфляційні втрати у розмірі 79 083,42грн. за період з 23.07.2024 року по 29.09.2025 року. Відповідачем вказаний розрахунок не спростований.

За таких обставин суд знаходить підстави для задоволення позовних вимог.

Отже, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенні, то відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути також і понесені ними судові витрати у виді судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегул Івана Івановича про стягнення інфляційних витрат – задовольнити.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегул Івана Івановича на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати у розмірі 79 083,42грн., 3% річних у розмірі 16 589,66грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович (РНОКПП НОМЕР_5 , 07301, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, «Карат» промисловий майданчик, 5 А, офіс 511).

Повний текст рішення суду складено 10.06.2026 року.

Суддя О.Д. Рудюк