Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №287/2166/24 — Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/2166/24

провадження 2/287/232/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

09 червня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Нижника Г.П.

за участю секретаря судового засідання Корнєйчук О.В.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Позов мотивовано тим, що на підставі виконавчого листа виданого від 22.03.2018 Олевським районним судом Житомирської області № 287/407/16-ц, з нього щомісячно стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини. Аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , він сплачує вчасно, заборгованості не має. В 2018 році між ним та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, який було розірвано в 2023 році. Від цього шлюбу вони мають неповнолітню дитину, сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З часу прийняття рішення Олевським районним судом Житомирської області від 22.03.2018, за яким він сплачує аліменти відповідачу, в нього змінився сімейний стан та матеріальний стан. Так, станом на вересень 2024 року, він має родину, а саме цивільну дружину, сина, та матір ОСОБА_6 , 1963 року, яка є інвалідом II групи із по життєвим статусом та потребує догляду. Мама постійно потребує ліків через літній вік. Коштів після сплати аліментів не вистачає на утримання родини, їх харчування, утримання будинку, сплату комунальних послуг, транспортні витрати, що загалом погіршило його матеріальний стан. У зв`язку зі зміною сімейного та матеріального стану позивач просить зменшити розмір аліментів з 1/4 до 1/6 доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Нижнику Г.П.

На запит суду надійшла інформація стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача по справі ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 09.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач у судові засіданні призначені 20.04.2026 та 09.06.2026 на розгляд справи не з`явилася та не повідомила про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином у встановленому законодавством порядку, як шляхом направлення на її адресу судової повістки так і опублікування оголошення на веб-сайті суду, що стверджується матеріалами справи. Заяву про відкладення розгляду справи та відзив на позов відповідач до суду не надала.

У ч. 4 ст. 223 ЦПК України зазначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно вимог ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав та приймаючи до уваги, що позивач не заперечує щодо винесення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Олевськ. У свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 її батьком вказаний ОСОБА_7 , а матір`ю ОСОБА_2 (а.с. 12).

Із автоматизованої системи документообігу суду (КП Д3) перевірено вказані відомості та встановлено, що рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 05.02.2018 у справі №287/407/16-ц, частково задоволено позов ОСОБА_2 визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого Законом України «Про державний бюджет Україн » на відповідний рік , щомісячно, починаючи з 10.08.2016 по 17.05.2017, після чого продовжити стягнення аліментів в розмірі 50 % до досягнення дитини повноліття , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 44-46).

05.06.2018 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 13).

Також згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 24.07.2017 у нього народився син – ОСОБА_5 (а.с. 14).

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_3 , ОСОБА_6 є особою з інвалідністю 2 групи (а.с. 17).

Відповідно до витягу № 824 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 (а.с. 22).

Спірні правовідносини регулюються положеннями Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, а батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

За правилами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 16.09.2024 р. у справі № 591/6388/22 Верховний Суд зауважив, що сам по собі факт народження другої дитини в новому шлюбі та перебування нової дружини у відпустці по догляду за дитиною не є безумовною підставою для автоматичного зниження розміру аліментів на першу дитину, якщо платник не довів реальне погіршення свого матеріального становища.

Таким чином, вирішуючи спір про зменшення розміру аліментів, суд повинен оцінити не лише формальну наявність обставин, на які посилається платник аліментів, а й їх реальний вплив на його матеріальну спроможність виконувати аліментний обов`язок та забезпечення найкращих інтересів дитини.

Водночас доказів щодо розміру отримуваних доходів, наявних витрат, фактичного матеріального навантаження, погіршення стану здоров`я, а також доказів істотного погіршення свого матеріального становища порівняно з часом ухвалення рішення про стягнення аліментів позивач суду не надав.

Оцінюючи подані докази та наведені доводи, суд виходить із такого.

Суд погоджується з тим, що після ухвалення рішення від 05.02.2018 сімейний стан позивача змінився, оскільки він став батьком ще однієї дитини.

Разом із тим сама по собі зміна сімейного стану не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

За змістом ст. 192 СК України підставою для зміни розміру аліментів є не формальний факт народження інших дітей чи створення нової сім`ї, а доведене погіршення матеріального становища платника аліментів або інші істотні обставини, які об`єктивно впливають на його можливість виконувати аліментний обов`язок у раніше визначеному розмірі.

При цьому суд враховує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що він фактично утримує іншу дитину або несе витрати на її забезпечення. Сам по собі факт зазначення позивача батьком у свідоцтві про народження дитини не свідчить про наявність додаткового матеріального навантаження, яке б впливало на його можливість сплачувати аліменти у встановленому розмірі.

Більше того, з наданого самим позивачем витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб не зазначено, що його мати ОСОБА_6 потребує стороннього догляду. Водночас будь-які докази спільного проживання позивача з матір`ю дитини та дитиною, участі у їх утриманні або здійснення ним регулярних витрат на забезпечення потреб другої дитини матеріали справи не містять.

Також позивач не надав доказів істотного зменшення доходів, наявності виняткових витрат чи інших обставин, які б об`єктивно ускладнювали виконання ним аліментного обов`язку в раніше визначеному розмірі.

Крім того, позивач не надав суду повних та достовірних відомостей щодо свого матеріального стану, усіх джерел доходу та фактичного фінансового навантаження, а тому його доводи про істотне погіршення матеріального становища залишилися непідтвердженими належними доказами.

Суд також бере до уваги, що з віком потреби дитини не зменшуються, а навпаки збільшуються, що зумовлює зростання витрат на її утримання, розвиток та навчання. За таких обставин зменшення розміру аліментів без належного доведення необхідності такого зменшення не відповідатиме принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, ч. 6 ст. 82 ЦПК України (правові висновки, які були висловлені у постанові ВС від 03.10.2019 року у справі за №826/15560/15).

Виходячи з наведеного, законне та обґрунтоване встановлення обставин справи судом в межах предмету доказування можливе якщо воно ґрунтується на доказах, які відповідають вказаним критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, що забезпечує повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи.

Доведеність має випливати зі співіснування достатньо сильних, чітких та взаємоузгоджених умовиводів або такого характеру неспростованих презумпцій, які в межах предмету спору розподіляють між сторонами тягар доказування відповідних фактів та у світлі спірних правовідносин мають юридичне значення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі за №129/1033/13-ц, провадження за №14-400цс19; п. 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі за №904/2104/19, провадження за №12-57гс21. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі за №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі за №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі за №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі за №917/2101/17.)

Отже, встановленою слід вважати ту обставину, яка доведена стороною у змагальному процесі з такою достовірністю, яка дозволяє сторонньому незацікавленому спостерігачу, виходячи з таких загальних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, та застосовуючи баланс ймовірностей обґрунтовано стверджувати про їх реальне, об`єктивне існування.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження реальності певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність (правові висновки, які були висловлені щодо стандарту доказування у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі за №922/1163/18; від 29.08.2018 року у справі за №909/105/15; від 29.08.2018 року у справі за №910/23428/17; від 31.01.2018 року у справі за №910/8763/17).

Отже, суд доходить висновку, що позивачем доведено факт зміни сімейного стану, однак не доведено наявності передбачених ст. 192 СК України підстав для зменшення розміру аліментів, оскільки належних та достатніх доказів істотного погіршення його матеріального становища, збільшення матеріального навантаження у зв`язку з фактичним утриманням іншої дитини або неможливості виконувати аліментний обов`язок у раніше визначеному розмірі суду не подано.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними та не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до статті 141 ЦПК України, понесені сторонами судові витрати покладаються на позивача.

На підставі статей 180-182, 192 СК України, керуючись статтями 4, 13, 76-81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий 08.02.2012 Чуднівським РВ УМВС України в Житомирській області, РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий 17.01.2001 Олевським РВ УМВС України в Житомирській області, місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя: Г. П. Нижник