Суд: Житомирський районний суд Житомирської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»
Дата: 08 червня 2026 р.
Справа: №278/1214/26
Суддя: Мокрецький В. І.
справа № 278/1214/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2026 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Анастасії Юзюк, розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» про захист прав споживачів,
В С Т А Н О В И В :
І. СУТЬ СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (далі - АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК») в якому просила стягнути з останнього безпідставно списані грошові кошти в сумі 34 684 грн та пеню в сумі 769,70 грн.
Свій позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що 12 лютого 2026 року з належного їй карткового рахунку, емітованого АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», на користь невідомого позивачці одержувача списані грошові кошти в сумі 34 684 грн. Разом із тим, за словами заявниці, цей платіж вона не здійснювала і волевиявлення на його проведення не надавала. Окрім цього, позивачка стверджує, що не передавала свої персональні дані третім особам, а зазначений вище перебіг подій став можливий внаслідок неналежного надання відповідачем банківських послуг.
ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Ухвалою суду від 23 березня 2026 року в цій справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», скориставшись своїм процесуальним правом, подало відзив на позовну заяву в якому проти вимог ОСОБА_1 заперечив у повному обсязі. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що ним не допускалися будь-які порушення щодо надання позивачці банківських послуг у належній якості. Разом із тим, у ході спілкування із оператором банку ОСОБА_1 підтвердила факт того, що вона самостійно перерахувала вищевказану грошову суму на сторонній рахунок під час спілкування із шахраями. Відтак, у цьому випадку у банку відсутній обов`язок щодо повернення зазначених грошових коштів, оскільки ОСОБА_1 не доведений факт безпідставного використання сторонніми особами її карткового рахунку для проведення раніше згаданої грошової операції.
Позивачка, у свою чергу, подала відповідь на відзив у якому підтримала свій позов із підстав, викладених у ньому. Поміж іншого, ОСОБА_1 наголосила, що вона не передавала свої особисті дані стороннім особам.
Правом на подання заперечення на відповідь на відзив АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» не скористалося.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
21 травня 2021 року ОСОБА_1 підписана анкету-заяву до договору надання банківських послуг АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». У вказаній анкеті-заяві номер телефону ОСОБА_1 зазначений як « НОМЕР_1 » (а.с. 35).
Того ж дня шляхом накладання електронного підпису ОСОБА_1 підписано відповідне запевнення до Договору про надання банківських послуг «Monobank» (а.с. 36).
Із довідки Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» № 173-10Д від 07 квітня 2026 року вбачається, що 12 лютого 2026 року усі входи до мобільного застосунку «Monobank» по рахунку ОСОБА_1 здійснювалися за допомогою номеру мобільного телефону НОМЕР_1 (а.с. 38-39).
Разом із тим, з виписки по картковому рахунку № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , які емітовані АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на обслуговування рахунку НОМЕР_4 , вбачається, що ОСОБА_1 у період з 01 лютого 2026 року по 17 березня 2026 року користувалася вказаним вище рахунком і використовувала грошові кошти на цьому рахунку.
Окрім цього, із зазначеної виписки встановлено, що 12 лютого 2026 року об 13 годині 20 хвилин із належного ОСОБА_1 рахунку на рахунок № НОМЕР_5 перераховано 34 684 грн (а.с. 40).
Зазначене підтверджується й квитанцією № 8TXP-B78T-4MK8-78PX від 12 лютого 2026 року (а.с. 9 зворот).
13 лютого 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_1 від 12 лютого 2026 року внесені відомості щодо кримінального провадження № 12026060600000184 за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Відповідно до відомостей, зазначених у витязі з вказаного реєстру, 12 лютого 2026 року близько 13:00 год. невідомі особи шляхом зловживання довірою, представившись працівниками «Monobank» списали грошові кошти з картки «Monobank» ( НОМЕР_6 ) загальною сумою 34 684 грн, які були надіслані до банку «Кредит Дніпро» (НОМЕР_8) (а.с. 10 зворот).
17 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з заявою в якій повідомила, що із належної їй картки НОМЕР_6 об 13:19 год. 12 лютого 2026 року було здійснений несанкціонований переказ в сумі 33 350 грн та 1 334 грн комісії. Водночас, вказаний переказ ОСОБА_1 не здійснювала, погоджень на його проведення, а також доступу до паролю та платіжних реквізитів картки іншим особам не надавала, вказаний переказ вчинений без її відома. Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» провести розслідування вказаної крадіжки та невідкладно повернути їй грошові кошти в сумі 34 684 грн (а.с. 10).
03 березня 2026 року у відповідь на вищевказану заяву ОСОБА_1 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» скерувало лист № Ш-425/КЕП в якому повідомило, що остання є їх клієнткою. Водночас, проведенню переказу коштів від 12 лютого 2026 року, який вона не підтверджує, передував успішний вхід у застосунок «Monobank» за допомогою біометричних даних з довіреного пристрою IPnone 14 Pro. Разом із тим, того ж дня платіж на картку № НОМЕР_7 був визначений банком як ризикований й через це був призупинений, що супроводжувалося відображенням на екрані у мобільному застосунку ОСОБА_1 інформації про відповідний ризик, а також була зазначена необхідність про підтвердження проведення або відмови від проведення платежу. У подальшому, через отримання відповідного підтвердження через мобільний застосунок платіжна операція була виконана.
Разом з тим, 12 лютого 2026 року об 13:57 год. До Центру клієнтської підтримки банку надійшло звернення від ОСОБА_1 в якому остання повідомила, що вона при спілкуванні з невідомими особами та за їх вказівками виконала платіжну операцію у мобільному застосунку Monobank. Ураховуючи усі вище обставини АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» зауважив, що він не може скасувати успішно проведений переказ грошових коштів (а.с. 11-12).
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ
Відповідно ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За правилами ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Нормою ч. 1 ст. 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.
Правила ст. 1073 ЦК України передбачають, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2019 року по справі № 489/1649/17, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач банківського рахунку своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для покладення на користувача цивільно-правової відповідальності.
V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ
Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності з нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У ст. 79 ЦПК України зазначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правила ст. 80 ЦПК України передбачають, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Водночас, ч.ч. 3 та 4 ст. 12 ЦПК України вказують на те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом установлено, що між сторонами наявні правовідносини з приводу надання банківських послуг в яких позивачка виступає у ролі споживача, а відповідач у ролі надавача таких послуг.
Разом з тим, 12 лютого 2026 року з належного позивачці банківського рахунку, який обслуговується відповідачем, були списані грошові кошти на загальну суму 34 684 грн.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що у день проведення цієї транзакції вхід до мобільного застосунку інтернет-банкінгу позивачки здійснювався із довіреного пристрою IPnone 14 Pro й за допомогою використання біометричних даних ОСОБА_1 про що свідчить лист АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № Ш-425/КЕП від 03 березня 2026 року, який долучений позивачкою до матеріалів цього позову (а.с. 11-12).
Більше того, у цьому ж листі відповідач повідомляв, що раніше згадана транзакція ним була ідентифікована як підозріла, через це останнім здійснений додатковий запит на її підтвердження ОСОБА_1 і така транзакція була проведена саме за згоди позивачки, отриманої банком у застосунку інтернет-банкінгу АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Також судом ураховано й те, що із зазначеного листа убачається, що ОСОБА_1 у ході спілкування з представником банку підтвердила, що раніше вказану транзакцію вона проводила самостійно за вказівками невідомих їй осіб.
Окрім цього, у матеріалах справи відсутні докази того, що треті особи отримували протиправний доступ до застосунку інтернет-банкінгу позивачки або ж дані за допомогою яких вони б могли самостійно отримати доступ до банківського рахунку ОСОБА_1 , оскільки із наданих відповідачем письмових доказів убачається, що 12 лютого 2026 року вхід у такий застосунок здійснювався за допомогою одного і того ж пристрою з використанням мобільного телефону, який у анкеті-заяві про приєднання до банківських послуг ОСОБА_1 вказувала як свій особистий.
Тобто, із викладеного вище можливо дійти висновку, що при вході у застосунок інтернет-банкінгу АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 12 лютого 2026 року ОСОБА_1 була належним чином ідентифікована за допомогою її біометричних даних й вхід до застосунку здійснювався особисто позивачкою через довірений пристрій за допомогою її мобільного телефону, який позивачкою не був втрачений.
Також у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту витоку (викрадення) особистих даних ОСОБА_1 за допомогою яких треті особи могли б здійснити несанкціонований доступ до її банківського рахунку, який обслуговується АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
До того ж, суд приймає до уваги й те, що ОСОБА_1 не надала доказів її зверненя до банку «Кредит Дніпро» із відповідними вимогами про скасування раніше згаданої транзакції, або ж щодо врегулювання питання про повернення помилково сплачених грошових коштів.
Відтак,ураховуючи зазначений перебіг подій, суд уважає, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» доведений факт того, що списання грошових коштів 12 лютого 2026 року в сумі 34 684 грн з рахунку ОСОБА_1 відбулося виключно через відповідні дії самої позивачки, а не внаслідок неналежного надання відповідачем відповідних банківських послуг й через це правові підстави для задоволення позову відсутні.
VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ
Результати вирішення цього спору не дають суду можливості здійснити розподіл судових витрат у цій справі відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В :
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .
Повний текст рішення складений 09 червня 2026 року.
Суддя Віктор Мокрецький
Оригінал: reyestr.court.gov.ua