Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №927/781/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2026 р. Справа№ 927/781/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - Гладиш Я.М.;

відповідача - Кузьміка Д.В.;

третьої особи-1 - не з`явилися;

третьої особи-2 - не з`явилися.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2026

у справі №927/781/25 (суддя - Моцьор В.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Укрсиббанк"

до Акціонерного товариства "Дельта Банк"

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

про скасування державної реєстрації обтяження іпотекою.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року Акціонерне товариство "Укрсиббанк" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Акціонерного товариства "Дельта Банк" про скасування державної реєстрації обтяження іпотекою майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер РПВН: 22977112, що була проведена 04.12.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюк В.С. у Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером обтяження 7140092 на користь Акціонерного товариства "Дельта Банк".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що запис у Державному реєстрі іпотек щодо обтяження іпотекою вказаної нерухомості на користь Акціонерного товариства "Дельта Банк" вчинено безпідставно, внаслідок чого Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень містить недостовірні відомості, які не відповідають змісту фактичних правовідносин.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2025 відкрито провадження у справі №927/781/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2026 (повне рішення складене 11.03.2026) у справі №927/781/25 у задоволенні позову Акціонерного товариства "Укрсиббанк" відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Укрсиббанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- матеріалами справи підтверджується наявність у Акціонерного товариства "Укрсиббанк" права іпотекодержателя щодо нерухомого майна, предмету іпотеки - однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , яке виникло на підставі укладеного між Акціонерним товариством "Укрсиббанк" та ОСОБА_2 договору іпотеки №31708Z106 від 06.05.2008;

- підставою для заміни іпотекодержателя з Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на Акціонерне товариство "Дельта Банк" визначено договір купівлі-продажу прав вимоги між позивачем та відповідачем, 2949, 08.12.2011. Проте, вказаний договір не передбачає відступлення прав вимоги за кредитом ОСОБА_2 (договором про надання споживчого кредиту №11343028000 від 06.05.2008, договором іпотеки №31708Z106 від 06.05.2008);

- позивач не відступав на користь відповідача право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11343028000 від 06.05.2008 та договором іпотеки №31708Z106 від 06.05.2008, відповідне право зберігається у Акціонерного товариства "Укрсиббанк", а заборгованість за кредитним договором обліковується за даними обліку позивача як зобов`язання ОСОБА_2 перед Акціонерним товариством "Укрсиббанк";

- запис у Державному реєстрі іпотек щодо обтяження іпотекою вказаної нерухомості на користь Акціонерного товариства "Дельта Банк" вчинено безпідставно, внаслідок чого державний реєстр речових прав містить недостовірні відомості, які не відповідають змісту фактичних правовідносин. Скасування державної реєстрації обтяження іпотекою квартири на користь іпотекодержателя Акціонерного товариства "Дельта Банк", що за твердженням позивача здійснено без достатніх правових підстав, відновить права позивача, як фактичного іпотекодержателя, з поновленням у відповідному реєстрі обтяження іпотекою на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк".

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 апеляційну скаргу у справі №927/781/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2026 апеляційну скаргу у справі №927/781/25 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2026 у справі №927/781/25, справу призначено до розгляду на 26.05.2026, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

04.05.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній заперечує проти доводів скарги позивача, просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін. Відповідач стверджує, що належним способом захисту порушеного права позивача є пред`явлення позовних вимог про:

- визнання відсутності права іпотекодержателя на нерухоме майно за Акціонерним товариством "Дельта Банк";

- визнання права іпотекодержателя на нерухоме майно за Акціонерним товариством "Укрсиббанк".

13.05.2026 позивачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, згідно якої позивач зауважує, що оскільки запис у Державному реєстрі іпотек щодо зміни іпотекодержателя Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на Акціонерне товариство "Дельта Банк" вчинено безпідставно, внаслідок чого реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень містить недостовірні відомості, відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», така помилка має бути виправлена на підставі судового рішення шляхом скасування державної реєстрації запису, яким внесено зміни до запису про обтяження майна іпотекою стосовно Акціонерного товариства "Дельта Банк" та одночасним поновленням прав іпотекодержателя Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на підставі договору іпотеки №31708Z106 від 06.05.2008.

У судовому засіданні 26.05.2026, після заслуховування пояснень сторін по суті спору, у розгляді справи №927/781/25 оголошено перерву до 09.06.2026.

У судове засідання 09.06.2026 з`явилися представники позивача та відповідача, натомість представники третіх осіб не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлені належним чином.

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, зважаючи на належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, а також на строки розгляду апеляційної скарги, суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників третіх осіб за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

Представники сторін надали додаткові пояснення по суті спору. Представник позивача вимоги скарги підтримав, просив суд задовольнити позов. Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 06.05.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банк "УкрСиббанк" (з 27.11.2018 поточне найменування - Акціонерне товариство "УкрСиббанк") та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту №11343028000, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит (грошові кошти) в національній валюті в сумі 27800 доларів США, що дорівнює еквіваленту 140390,00 грн за курсом НБУ на день укладення договору, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти щомісячно частками відповідно до графіка, що викладений у додатку №1 до кредитного договору, але у повному обсязі не пізніше 05.05.2025 та сплатити проценти на умовах кредитного договору (п.п. 1.1., 1.2, 1.3 кредитного договору).

09.02.2009 між Акціонерним комерційним інноваційним банк "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №11343028001 до кредитного договору, відповідно до умов якої змінено кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 05.05.2025, перенесено строки виконання зобов`язань позичальника з сплати процентів за договором.

В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між Акціонерним комерційним інноваційним банк "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 06.05.2008 укладено договір іпотеки №31708Z106 та договір про внесення змін до договору іпотеки від 06.03.2009, які нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Гостар Л.А за реєстровими номерами 2507 та 267 відповідно.

Відповідно до умов договору іпотеки в іпотеку Акціонерному товариству "УкрСиббанк" передано нерухоме майно - квартира за адресою: АДРЕСА_1 , номер РПВН: 22977112.

06.05.2008 приватним нотаріусом Гостар Л.А. зареєстровано обтяження щодо вказаної квартири забороною відчуження та зареєстровано обтяження іпотекою в державному реєстрі іпотек на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк".

Згідно з інформаційною довідкою №427569412 від 19.05.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відносно нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер РПВН: 22977112, 04.12.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюк В.С. у Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером обтяження 7140092 зареєстрована іпотека на користь Приватного акціонерного товариства "Дельта Банк". Правовою підставою для внесення змін визначено: договір купівлі-продажу прав вимоги між Приватним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та Приватним акціонерним товариством "Дельта Банк", 2949, 08.12.2011.

Позивач підтверджує укладення між Приватним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та Приватним акціонерним товариством "Дельта Банк" договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011за реєстровим №2949, проте зазначає, що вказаним договором передбачено відступлення прав вимоги від Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на користь Акціонерного товариства "Дельта Банк" за кредитами інших позичальників, що в ньому визначені, але не передбачено відступлення прави вимоги за кредитом ОСОБА_2 (договором про надання споживчого кредиту №11343028000 від 06.05.2008 та договором іпотеки №31708Z106 від 06.05.2008).

За твердженням позивача право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки зберігається у Акціонерного товариства "УкрСиббанк", а заборгованість за кредитним договором обліковується за даними обліку Акціонерного товариства "УкрСиббанк" як зобов`язання ОСОБА_2 перед Акціонерним товариством "УкрСиббанк".

На підтвердження наявності боргу ОСОБА_2 перед Акціонерним товариством "УкрСиббанк", позивачем надано: розрахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11343028000 від 06.05.2008 станом на 11.07.2025, рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 09.07.2014 у справі №750/4480/14 та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 22.10.2014 у справі №750/4480/14.

Так, рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 09.07.2014 у справі №750/4480/14 стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в солідарному порядку суму боргу за договором про надання споживчого кредиту №11343028000 від 06.05.2008 в розмірі 27314 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04.03.2014 становить 272932,39 грн.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 22.10.2014 скасовано рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.07.2014 у справі №750/4480/14 та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в солідарному порядку суму боргу за договором про надання споживчого кредиту №11343028000 від 06.05.2008 у розмірі 26728,55 доларів США та вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 на праві власності зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Чернігівське МБТІ" 16.06.1999, записаного у реєстрову книгу №170 за реєстровим №16252, з наданням Публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" таких повноважень: права продажу предмета іпотеки (іпотечний договір №31708Z106 від 06.05.2008) від імені відповідача за договором купівлі - продажу з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі - продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення всіх передбачених чинними нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, з встановленням початкової ціни продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна на час укладення договору купівлі-продажу.

Зважаючи на наявність іпотечних зобов`язань та обтяження іпотекою вказаної квартири на користь іпотекодержателя Акціонерного товариства "УкрСиббанк", а також помилкового внесення до реєстру запису щодо обтяження іпотекою вказаної нерухомості на користь Акціонерного товариства "Дельта Банк" (з посиланням на договір купівлі-продажу прав вимоги укладений між позивачем та відповідачем, яким не передбачено відступлення прав вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту №11343028000 від 06.05.2008 та за зобов`язаннями ОСОБА_1 за договором іпотеки №31708Z106 від 06.05.2008), позивач звернувся до суду з даним позовом про скасування державної реєстрації обтяження іпотекою квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер РПВН: 22977112 (реєстраційний номер обтяження 7140092) на користь іпотекодержателя Акціонерного товариства "Дельта Банк", що здійснено без достатніх правових підстав.

На переконання позивача, наслідком скасування державної реєстрації стане можливим відновлення прав Акціонерного товариства "УкрСиббанк", як фактичного іпотекодержателя, з поновленням у відповідному Державному реєстрі обтяження іпотекою на користь Акціонерного товариства "УкрСиббанк".

Відповідач заперечував проти позову, стверджуючи про обрання позивачем неналежного способу захисту. На думку відповідача, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц належним способом захисту права у даному спорі є пред`явлення позовних вимог про визнання відсутності права іпотекодержателя на нерухоме майно за Приватним акціонерним товариством "Дельта Банк".

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, застосувавши правову позицію наведену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2024 у справі №496/1059/18, виходив з того, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки пред`явлення вимоги про скасування державної реєстрації права іпотеки є ефективним способом захисту прав саме володіючого власника нерухомого майна яким у даному випадку є ОСОБА_1 . Також місцевий господарський суд вказав, що у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду, у разі задоволення такого позову, до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Північний апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Як встановлено вище, 06.05.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банк "УкрСиббанк" (з 27.11.2018 поточне найменування - Акціонерне товариство "УкрСиббанк") та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту №11343028000, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит (грошові кошти) в національній валюті в сумі 27800 доларів США, зі сплатою за користування кредитними коштами процентів згідно з умовами цього договору до 05.05.2025 (з урахуванням додаткової угоди до кредитного договору).

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Нормами ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом.

Як підтверджено матеріалами справи, в забезпечення виконання кредитного договору, 06.05.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладений договір іпотеки №31708Z106, відповідно до умов якого іпотекодавець передав банку нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , номер РПВН: 22977112.

06.05.2008 приватним нотаріусом Гостар Л.А. зареєстровано обтяження щодо вказаної квартири забороною відчуження та зареєстровано обтяження іпотекою в державному реєстрі іпотек на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк".

Положеннями статей 598, 599 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За ч. 1 ст. 593 ЦК України, право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її, з інших підстав, передбачених цим Законом (ст. 17 Закону України "Про іпотеку").

Судом апеляційної інстанції встановлено, що жодна з наведених підстав для припинення іпотеки відповідно до означеної вище норми спеціального закону не настала, іпотека вказаного вище нерухомого майна по договору іпотеки №31708Z106 від 06.05.2008 виникла з моменту його нотаріального посвідчення та не припинялася.

Відтак, договір іпотеки від 06.05.2008 за реєстровим номером 2507 є дійсним з моменту його нотаріального посвідчення та відповідно нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 22977112, є предметом іпотеки Акціонерного товариства "УкрСиббанк".

Водночас, колегією суддів встановлено, що рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 22.10.2014 у справі №750/4480/14 стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в солідарному порядку суму боргу за договором про надання споживчого кредиту №11343028000 від 06.05.2008 у розмірі 26728,55 доларів США та вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 на праві власності, з наданням Публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" повноважень права продажу предмета іпотеки (іпотечний договір №31708Z106 від 06.05.2008) від імені відповідача за договором купівлі - продажу з іншою особою покупцем. Рішення у справі №750/4480/14 набрало законної сили.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

З огляду на зазначене, рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 22.10.2014 у справі №750/4480/14 є обов`язковими до виконання. Доказів виконання рішення у справі №750/4480/14 сторонами не надано.

У той же час, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, слідує, що відносно спірного нерухомого майна, яке є предметом іпотеки Акціонерного товариства "УкрСиббанк" зареєстрована іпотека на користь Акціонерного товариства "Дельта Банк". Правовою підставою для внесення змін визначено: договір купівлі-продажу прав вимоги між Приватним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та Приватним акціонерним товариством "Дельта Банк", 2949, 08.12.2011.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про скасування державної реєстрації обтяження іпотекою майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, номер РПВН: 22977112, що була проведена 04.12.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюк В.С. у Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером обтяження 7140092, за Акціонерним товариством "Дельта Банк".

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - в редакції, чинній на час спірних відносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

У практиці Великої Палати закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №48/340, від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 та інші).

Отже, державна реєстрація обтяження іпотекою спірного нерухомого майна за Акціонерним товариством "Дельта Банк" - це офіційне підтвердження державою факту виникнення обтяжень речових прав на нерухоме майно. Внаслідок цього право позивача було порушено та між сторонами виник спір про право цивільне.

Щодо обраного позивачем способу захисту.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

У ст. 16 ЦК України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Якщо позивач (іпотекодержатель) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок реєстрації за відповідачем обтяження іпотекою спірної квартири, за договором який не укладався), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що державна реєстрація обтяження іпотекою нерухомого майна здійснена всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.

Як зазначено вище, у цій справі колегія суддів встановила порушення прав позивача. Як наслідок, необхідно встановити належний та ефективний спосіб захисту прав позивача з огляду на обставини цієї справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.04.2024 у справі №496/1059/18 виснувала, що для ефективного захисту прав володіючого власника нерухомого майна, щодо якого до Реєстру незаконно внесено запис про право іпотеки іншої особи, з якою власник не перебував у зобов`язальних відносинах, має застосовуватись негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні власником права розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України) з яким власник може звернутись, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про скасування державної реєстрації права іпотеки зазначеної особи.

Покликаючись на вказану постанову Великої Палати Верховного Суду суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки Акціонерне товариство "УкрСиббанк" не є власником нерухомого майна - предмета іпотеки.

Разом із цим суд апеляційної інстанції зауважує, що у справі №496/1059/18 досліджувалося питання порушення прав власника нерухомого майна, обтяженого іпотекою на користь особи, з якою він не перебував у зобов`язальних відносинах.

Водночас, у справі що розглядається, відповідач не набув будь-яких прав кредитора/іпотекодержателя оскільки не набував права вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_2 (за кредитним договором №11343028000 від 06.05.200) та ОСОБА_1 (за договором іпотеки №31708Z106 від 06.05.2008). Як підтверджується сторонами, Акціонерне товариство "УкрСиббанк" не відступало на користь Акціонерного товариства "Дельта Банк" право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11343028000 від 06.05.2008 та договором іпотеки №31708Z106 від 06.05.2008, відповідне право зберігається у Акціонерного товариства "Укрсиббанк", а заборгованість за кредитним договором обліковується за даними обліку позивача як зобов`язання ОСОБА_2 перед Акціонерним товариством "Укрсиббанк".

Отже, посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного суду від 15.04.2024 у справі №496/1059/18 є помилковими, оскільки правові висновки викладені у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду не є релевантними до правовідносин, які виникли у цій справі.

З цих же підстав не заслуговують на увагу посилання відповідача на викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц нерелевантні висновки стосовно того, що якщо власник предмета іпотеки або інша зацікавлена особа вважає, що таке право іпотеки припинено або взагалі не існувало, то може звернутися з позовною вимогою про визнання права іпотеки припиненим чи про визнання відсутності права іпотеки, оскільки судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для державної реєстрації припинення права іпотеки, позаяк у зазначеній цивільній справі вирішувався спір про визнання договору поруки припиненим та про визнання договору поруки частково недійсним з підстав (на переконання позивача порука була припинена у зв`язку з недотриманням банком строку звернення до суду з вимогами до поручителя). До того ж, у згаданій постанові підлягали застосуванню положення ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 01.12.2020, тоді як в даній справі застосуванню підлягають положення Закону в новій редакції.

З врахуванням встановлених судом обставин (щодо укладення договору іпотеки, наявності судових рішень, якими встановлено наявність заборгованості боржника перед банком, наявність звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, а також внесення запису до державного реєстру щодо обтяження іпотекою спірної нерухомості за Акціонерним товариством "Дельта Банк" без достатніх правових підстав) та беручи до уваги положення статей 9, 12 Закону України «Про іпотеку», колегія суддів погоджується з доводами скаржника стосовно того, що запис у Державному реєстрі іпотек щодо обтяження іпотекою нерухомості на користь Акціонерного товариства "Дельта Банк" не відповідає змісту фактичних правовідносин.

З огляду на наявність в Державному реєстрі іпотек запису щодо обтяження іпотекою спірної нерухомості на користь Акціонерного товариства "Дельта Банк" позивач позбавлений можливості звернути стягнення на майно, яке перебуває в іпотеці, що свідчить про порушене право Акціонерного товариства "Укрсиббанк".

Північний апеляційний господарський суд зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з позовом, для захисту порушеного права позивача, як іпотекодержателя спірного нерухомого майна, необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії (ч. 2 ст. 12 Закону).

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ч. 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку»).

Процедура внесення державним реєстратором відомостей до Реєстру регламентована Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". За загальним правилом, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав чи їх обтяжень, державний реєстратор повинен керуватися нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення (відповідні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20)).

Абзацами 2 та 4 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у чинній редакції передбачено, зокрема, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Положення абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" також містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Таким чином, порядок дій державного реєстратора у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення врегульований абз. 2 і 3 ч. 3 ст. 26 вказаного Закону.

Отже, якщо суд дійде висновку, що право позивача, як іпотекодержателя спірного нерухомого майна, було порушено незаконною реєстрацією права іпотеки на нерухоме майно за відповідачем (за договором який не передбачав відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки), державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права іпотеки, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права іпотеки відповідача з одночасним поновленням у реєстрі обтяження іпотекою на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк", що усуне для позивача перешкоди у здійсненні ним правомочності щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду від 22.10.2014 у справі №750/4480/14.

При цьому в силу положень абз. 1 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про право іпотеки відповідача не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Натомість державний реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Реєстру відомостей про припинення права іпотеки відповідача на підставі судового рішення (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в п. п. 132, 133 постанови від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20)).

З огляду на встановлені колегією суддів обставини щодо наявність кредитних правовідносин між Акціонерним товариством "Укрсиббанк" та ОСОБА_2 , наявність іпотечних зобов`язань та обтяження іпотекою спірного нерухомого майна на користь іпотекодержателя - Акціонерного товариства "Укрсиббанк", а також не набуття Акціонерним товариством "Дельта Банк" згідно договору купівлі-продажу прав вимоги №2949 від 08.12.2011 прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, заявлений Акціонерним товариством "Укрсиббанк" позов про скасування державної реєстрації обтяження іпотекою майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер РПВН: 22977112, що була проведена 04.12.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюк В.С. у Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером обтяження 7140092 на користь Акціонерного товариства "Дельта Банк", є належним способом захисту, що передбачений ст. 16 ЦК України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та відновить порушене право позивача з врахуванням наведених вище обставин.

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення Господарським судом Чернігівської області було неправильно застосовано норми матеріального права та як наслідок, безпідставно відмовлено в задоволенні позовних вимог. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Укрсиббанк" є ефективними для захисту порушеного права у спірних правовідносинах, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зважаючи на встановлені судом обставини, з урахуванням наведених норм законодавства, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, а тому вказане рішення не можна визнати законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укрсиббанк" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2026 у справі №927/781/25 слід скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Враховуючи скасування оскаржуваного судового рішення, у відповідності до ч. 14 ст. 129 ГПК України, суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство "Дельта Банк".

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2026 у справі №927/781/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

3. Скасувати державну реєстрацію обтяження іпотекою майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, номер РПВН: 22977112, що була проведена 04.12.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюк В.С. у Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером обтяження 7140092 на користь Акціонерного товариства "Дельта Банк".

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Дельта Банк" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, код ЄДРПОУ 34047020) на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 4542 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повна постанова складена 10.06.2026.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов