Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №760/26151/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку

на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги

10 червня 2026 року м. Київ

Справа № 760/26151/25

Провадження № 33/824/3233/2026

Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В. вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ст.ст. 124, 122-4

ВСТАНОВИВ

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрито в зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Не погодившись з такою постановою, ОСОБА_1 подав 27 травня 2026 року засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу, у якій просив поновити строк на апеляційне оскарження посилаючись на ознайомлення матеріалами справи 19 травня 2026 року.

Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу слід повернути апелянту з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.

Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Норми чинного КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку оскарження постанови суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судових розгляд.

Одним із елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника судового розгляду.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин його пропуску не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, заява № 8371/02).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Скаржником вказується, що копію постанови ним не отримувалась, про дату ухвалення та зміст оскаржуваного рішення повідомлений не був, у зв`язку з чим має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Також вказує, що у захисника були повноваження лише на складання клопотання.

Апеляційний суд не вважає наведені обставини поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2026 року до суду першої інстанції було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи адвокатом Ганжи А.О. - захисник ОСОБА_1 . На підтвердження повноважень адвокатом додано ордер, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та копію договору про надання правової допомоги.

Згідно п.п. 21 Договору, обов`язками Адвокатського бюро передбачено, зокрема, представляти права та законні інтереси Клієнта (ОСОБА_1.) у судах всіх інстанцій, на всіх стадіях судових процесів (в тому числі апеляційних та касаційних інстанціях), на всіх стадіях та видах виконавчих проваджень, та здійснювати професійну діяльність Адвокатського бюро згідно з умовами цього Договору та усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення; вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвал суду, одержання рішень, ухвал; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази тат інше; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії: вчиняти інші дії в інтересах Клієнта не передбачених даним Договором.

Згідно п.п. 3.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання Сторонами своїх зобов`язань.

В подальшому, а ні суд першої інстанції, а ні апеляційний суд не повідомлялись про розірвання даного Договору.

Відтак, вищенаведеним спростовується твердження скаржника про те, що повноваження захиснику надавались лише на подачу клопотання.

Надалі Адвокатом Ганжею А.О. в інтересах ОСОБА_1 подано клопотання, в якому зазначено, що розгляд справи призначено 21.10.2025 року о 09:45 год. Просить провадження у справі закрити у зв`язку з закінченням на момент розгляду прави про адміністративне правопорушення строків без встановлення вини ОСОБА_1 , оскільки його вина не доведена. Просив розгляд справи провести без участі ОСОБА_1 та його захисника.

Таким чином, з матеріалів справи випливає, що ОСОБА_1 та його захисник знали про розгляд справи 21 жовтня 2026 року, просили провести розгляд даної справи без їхньої участі, однак не скористалися своїми процесуальними правами та не подали апеляційну скаргу в строк, встановлений законом.

Апеляційний суд враховує, що у ЄДРСР загальний доступ до оскаржуваної постанови надано 27 жовтня 2025 року.

Разом з цим клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та апеляційну скаргу було подано 27 травня 2026 року зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження у 6 місяців.

При цьому будь-яких клопотань про видачу копії судового рішення, запитів про наявність повного тексту постанови до 19 травня 2026 року ані ОСОБА_1 , ані його представником не було подано.

Апеляційний суд також звертає увагу, що норми КУпАП пов`язують строк оскарження постанови не з моментом отримання її копії чи ознайомлення з її змістом іншим чином, а виключно з днем винесення постанови.

Таким чином, строк на апеляційне оскарження постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року закінчився 31 жовтня 2025 року.

У своєму клопотанні апелянт жодних непереборних обставин та поважних причин пропуску ним встановленого законодавством строку в період з 27 жовтня 2025 року (беззаперечна можливість ознайомитись зі змістом оскаржуваної постанови у ЄДРСР) по 27 травня 2026 не зазначає.

Поважних причин, які б безумовно свідчили про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянтом не наведено та апеляційним судом не встановлено.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що апелянт, маючи реальну можливість скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом десятиденний строк після винесення постанови судом першої інстанції, не скористався наданим йому законом процесуальним правом з причин, які не можна вважати поважними.

Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025року є безпідставним та задоволенню не підлягає, а тому подана ним апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, разом з доданими до них документами.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025року повернути особі, яка її подала, як таку, що подана з пропуском строку без поважних причин.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя О. В. Желепа