Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №756/1006/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 756/1006/26 Апеляційне провадження № 33/824/2176/2026Головуючий у суді першої інстанції - Ткач М.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Нежури В.А., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Стрільцем Юрієм Петровичем на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №545208 від 19.12.2025, о 13 год. 40 хв. у м. Києві на вул. Автозаводська, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем HYUNDAI ELANTRA, реєстраційний номер НОМЕР_1 на дорозі, яка має три смуги руху в попутному напрямку, зі знаком 5.16 Напрямок руху по смугах, рухався у другій смузі руху, по якій передбачено рух прямо на зелений сигнал світлофора, здійснюючи проїзд регульованого перехрестя вулиць Автозаводська - вулиці Лугова - вулиці Я. Івашкевича, не надавши дороги автомобілю MITSUBISHI COLT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який виїхав на нерегульоване перехрестя (на момент виїзду світлофор не працював) зі сторони вулиці Я. Івашкевича в напрямку вулиці Лугова та завершував рух через перехрестя (при працюючому світлофорі). В результаті чого відбулось зіткнення, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів, чим порушив п. п. 2.3.б., 16.5, Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, що передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 , через свого захисника, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та не надав належної оцінки відеозаписам ДТП, долученим до матеріалів справи. Скаржник зазначає, що з відеофайлів IMG_5702.MP4, IMG_5703.MP4 та IMG_5704.MP4 убачається, що водій автомобіля «MITSUBISHI COLT» д.н.з. НОМЕР_2 розпочав рух на заборонений сигнал світлофора після того, як перехрестя стало регульованим, не переконався у безпечності маневру та виїхав на перехрестя, створивши перешкоду автомобілю «HYUNDAY ELANTRA» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався на зелений сигнал світлофора у своїй смузі руху. Посилається на те, що в діях водія «MITSUBISHI COLT» наявні порушення п. 2.3.б, п. 10.1, п. 16.1, п. 16.4 та п. 16.12 ПДР України, тоді як висновки суду про порушення ОСОБА_1 вимог п. 16.5 ПДР України є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує, що ОСОБА_1 , проїжджав перехрестя на зелений сигнал світлофора. Під час того періоду, коли світлофор не працював водій ОСОБА_1 не перебував «на» або «перед» перехрестям. Відтак він не знав, що до цього світлофор не працював, через це не міг передбачити інший автомобіль, що рухається з лівого боку. Таким чином, ставити у провину водію ОСОБА_1 невиконання вимог п. 16.5 ПДР є не обґрунтованим. Натомість водій ОСОБА_1 діяв на підставі п. 1.4 ПДР, тобто, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Стрілець Ю.П. підтримали подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення осіб, які з`явились у судове засідання, апеляційний суд доходить висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 , оскільки вважав доведеним, що автомобіль MITSUBISHI COLT виїхав на перехрестя в період, коли світлофорний об`єкт не працював, та після відновлення його роботи завершував рух через перехрестя, тоді як ОСОБА_1 , рухаючись на дозволений сигнал світлофора, не надав дорогу транспортному засобу, який завершував маневр, чим порушив вимоги пунктів 2.3.б та 16.5 ПДР України, що перебувало у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як зазначено в статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Статтею 124 КУпАП передбачають відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пункт 1.3 ПДР України затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2021 (далі - ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 2.3 б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Крім того, згідно з п. 16.5 ПДР: «У разі подання сигналу регулювальником або ввімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, водій зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, а також пішоходам, які закінчують перехід».

Із досліджених апеляційним судом матеріалів справи не вбачається достатніх та беззаперечних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 об`єктивно мав можливість сприйняти дорожню ситуацію саме таким чином та усвідомлював або повинен був усвідомлювати наявність підстав для застосування пункту 16.5 ПДР України.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, зокрема відеозаписів, ОСОБА_1 наближався до перехрестя, коли для його напрямку руху горів зелений сигнал світлофора. У крайній лівій смузі безпосередньо перед перехрестям перебували декілька автомобілів, які гальмували для здійснення повороту ліворуч, очікуючи на дозвільний сигнал світлофора. Як вважає апеляційний суд, таке розташування автомобілів у крайній лівій смузі об`єктивно позбавляло водія ОСОБА_1 можливості спостерігати за переміщенням транспортних засобів на перехресті та, зокрема, передбачити ситуацію, за якої на перехресті перебували транспортні засоби, яким необхідно було надати можливість завершити маневр і залишити перехрестя. Зі свого боку ОСОБА_1 перетинав перехрестя на дозволений сигнал світлофора та з дозволеною швидкістю руху, а матеріали справи не містять доказів протилежного.

Апеляційний суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі є виключно наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Встановлення відповідності дій іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди вимогам Правил дорожнього руху не входить до предмета доказування у даному провадженні та не впливає на вирішення питання щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що наявні у справі докази не підтверджують поза розумним сумнівом порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3.б та 16.5 ПДР України, а тому висновок суду першої інстанції про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення є передчасним.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи відповідно до конституційного принципу презумпції невинуватості підлягають тлумаченню на її користь. За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Стрільцем Юрієм Петровичем - задовольнити.

Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду