Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №275/1029/25 — Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/1029/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 червня 2026 року селище Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого -судді Лівочки Л.І.,

при секретарі - Степанчук С.А.,

за участі: позивача- ОСОБА_1 , ,

розглянувши у судовому засіданні в залі Брусилівського районного суду Житомирської області цивільну справу №275/1029/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в жовтні 2025 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 620000 грн.

В обгрунтування позовних вимог вказала, що 28 вересня 2021 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики коштів, відповідно до якгого вона передала відповідачу 15000 долларів, які він згідно укладеного договору, зобов`язувався повернути до 28 жовтня 2021 року. Про отримання грошових коштів і строку їх повернення, ОСОБА_2 написав їй розписку. У зазначений термін відповідач борг не повернув. Позивачка неодноразово зверталась до нього з проханням повернути борг в добровільному порядку, однак врегулювати спір мирним шляхом їй не вдалося. Відповідач відмовився повертати борг, мотивуючи це відсутністю вільних коштів та постійними фінансовими проблемами.

Позивачка запропонувала відповідачеві переписати розписку для продовження терміну та узгодити певну мінімальну суму щомісячного платежу по 2500-3000 грн. Відповідач погодився ( спілкування по телефону), але потім він постійно знаходив причину чому не може приїхати на зустріч до позивачки.

Занепокоєння ОСОБА_1 трохи ослабло, бо не дивлячись на те, що від передписання розписки ОСОБА_2 ухилявся, він почав перераховувати їй певні суми грошей. Останній платіж від відповідача нею отримано 14.12.2024, на сьогодні відповідачем перечислено 100000 гривень, при тому, що загальна сума боргу 15000 долларів, що по курсу НБУ на дату подачі позову борг складає близько 620 000 гривень.

Занепокоєння у позивачки виникло тоді, коли відповідач перестав відповідати на дзвінки, почав видаляти свої сповіщення з їх переписки в вайбері. Потім відповідач написав, що він поїхав за кордон та почав просто ігнорувати її сповіщення, номер її телефону заблокував. Лише через п`ять місяців їй вдалося з ним вийти на зв`язок, він пообіцяв передзвонити їй 20 жовтня і в другій половині жовтня почати закривати борг.

Оскільки відповідач не має наміру повертати борг, позивачка вважає,що відповідач може приховати чи відчужити своє майно.

01.10.2025 року ОСОБА_3 у вайбері написала йому, що просить його надати їй електронну пошту , бо хоче направити йому позовну заяву. Потім він зателефонував на вайбер і сказав, щоб не подавала до суду позов, бо йому оштрафують майно, а виплати, вона всеодно отримає не скоро, а буду в черзі, так як у нього уже є інші відкритті провадження.

Відповідач намагався її переконати, що з кінця жовтня 2025 року він відправлятиме їй щомісячно 1000 євро, до повного погашення боргу, нащо позивачка погодилася, але при умові, що він від руки напише розписку, що об`язується сплачувати щомісячно 1000 євро, починаючи з кінця жовтня 2025 року і до повного погашення боргу на основі попередньо укладеної розписки від 28 вересня 2021 та з паспортними даними. Про те відповіді позивачка не отримала.

Позивачка просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь борг за договором позики в сумі 15000$, що на дату звернення до суду складає приблизно 620000 грн. З подальшим перерахунком суми в національній валюті , за офіційним курсом НБУ на день фактичного виконання рішення суду та 310000 грн. індексу інфляції за час прострочки сплати боргу, 74400 грн.- 3% річних за час прострочки сплати боргу та стягнути 6311 грн.60 коп витрат по сплаті судового збору.

Позивач ОСОБА_1 до початку розгляду справи уточнила позовні вимоги, з урахуванням отримманих від відповідача коштів, та просила вимогу про сплату боржником інфляційних втрат від суми боргу замінити на вимогу про повернення їй грошових коштів в тій валюті, в якій ОСОБА_2 від неї отримав згідно розписки, тобто в доларах.

Надала розрахунок 3% річних від основної суми боргу, враховуючи грошові суми які отримала від ОСОБА_2 в 2023-2024 роках, які також свідчать про те, що боржник визнавав свої обов"язки і частково оплачував.

За 2023 рік: 20 000 грн(11.01.)= 546$ (курс 36,56),5000 грн. (19.05.)= 136$ (курс 36,56); 7 платежів по 10 000 тисяч гривнів за курсом 37:10 000 ( 30.08.)=270$,10 000 (1.09.)= 270$,10 000 (2.09.)=270$,10 000 (6.09.)=270$,10 000 (29.09.)=270$,10 000 ( 20.10.)=270$,10 000 (26.10.)=270$

За 2024 рік:4990 грн (1.07.)= 122$ (курс 40,6),5988 грн ( 14.12.)= 144$ ( курс 41,61).

Загалом за 2023-2024 роки сума займу зменшилась на 2838$.

Борг в сумі 15000$ ОСОБА_2 забов`язувався повернути 28.10.2021, тобто починаючи з 29.10.2021 нараховується 3% річних за просрочення. Період з 29.10.2021 по 29.12.2022 це рік і 2 місяці, жодного платежу від ОСОБА_2 не було. 3% річних від 15000$ становить 450$ (15000*0,03) в місяць це 37,5$ (450/12).

За період 29.10.2021 по 29.12.2022 3% річних складає 525$.

11.01.2023 (перший платіж від боржника) сума боргу зменшилась на 546$ і складає 14454$, на цю суму нараховано 144,54 $ (від 29.01.2023 по 29.04.2023).

19.05.2023 сума боргу зменшилась на 136$ (14318$), на цю суму нараховано 29.08.2023 144$.

Сума боргу зменшилась на 1350$ (з 30.08 по 29.09) і становила 12968 $, на цю суму

нараховано 32$ .

До 29.10.2023 сума боргу зменшилась до 12428$ і було нараховано на неї 31$, потім на цю ж суму на 29.06.2024 року було нараховано ще 248$.

А 01.07.2024 сума основного боргу знову зменшилась і становила 12306$, на цю суму було нараховано відсоток 155$ на 29.11.2024 .

14.12.2024 основний борг зменшився до 12162$, на цю суму 29.12.2024 було нараховано відсоток 30$ .

В грудні 2024 року отримала останній платіж від ОСОБА_2 , за 2025-2026 роки

більше борг не зменшувався.

За 2025 рік нараховано 3% річні (12162$*0,03) в розмірі 365$.

Станом на 29 травня 2026 року нараховано 150$ (12162$*0,03/12=30$/місяць 5*30=150$) або 365$.

Позивач просила прийняти уточнення позовних вимог та стягнути з ОСОБА_2 грошовий борг, сума якого, після вирахування сплачених ним за 2023-2024 рр. коштів, становить 12162$, 3% річних у розмірі 1830$, яка розрахована починаючи з 29.10.2021 по 29.05.2026, враховуючи зменшення суми основного боргу. Стягнути з відповідача на її користь грошові кошти, витрачені нею на оплату проїзду для участі в судових засіданнях, спричинені невиконання відповідачем своіх зобовязань у розмірі 2880 грн (480 грн *6) та 6311,60 грн. витрат на сплату

судового збору.

В суді позивачка позовні вимоги підтримала , надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та просила їх задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи, судові витрати просила покласти на відповідача.

Відповідач до суду повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи; відзиву на позов, заяв та клопотань від нього не надходило.

Відповідно до ст. ст. 280-281 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши та оцінивши надані позивачем докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 28 вересня 2021 ОСОБА_2 взяв у позику від ОСОБА_1 кошти в сумі 15000,00 доларів США, які останній зобов`язався повернути до 28.10.2021 року що підтверджується змістом розписки, власноручно написаної ОСОБА_2 . Оригінал розписки позивачка долучила до матеріалів справи.

З доданих до позову копій скриншотів з телефонної переписки встановлено, що позивачка ОСОБА_1 неодноразово телефонувала до відповідача ОСОБА_2 з проханням повернути їй гроші, які були взяті ним у борг відповідно до розписки від 28.09.2021 року, відповідач не заперечував щодо боргу, просив почекати, бо немає на даний час грошей.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості ( ст. 1046 ЦК України)

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-63цс13) щодо застосування норм права, яка згідно з чинним цивільним процесуальним законодавством має ураховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Таким чином, наявність власноручно підписаної розписки відповідачем, що долучена до позовної заяви підтверджує факт передачі позивачкою ОСОБА_1 відповідачу 15000 доларів США, а також те, що між сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов позики.

Доказів повернення відповідачем суми позики в строк визначений у розписці до суду не надано, що свідчить про те, що боргові зобов`язання в розмірі 15000 дол.США не виконані. З виписки власника карткового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 слідує, що за період з 11.01.2023 по 13.12.2024 року на вказаний картковий рахунок ОСОБА_1 були зараховані кошти :11.01.2023 - 20000грн., 19.05.202 -5000 грн., 30.08.2023-10 000 грн.,01.09.2023-10 000грн., 2.09. 2023-10 000 грн, 6.09. -10 000грн. 29.09.2023-10 000 грн., 20.10.2023 -10 000грн., 26.10. 2023 -10 000 грн., 1.07.2024 -4990 грн., 14.12.2024-5988 грн..

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем, за 2023-2024 роки сума займу зменшилась на 2838$.

Відповідачем не надано суду доказів того, що договір позики, який укладено між сторонами у формі розписки, є не чинним, його дійсність не спростована.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства ( ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 1049 ЦК України визначає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення боргу у розмірі 12162$, враховуючи зменшення суми основного борг,згідно розписки від 28.09.2021 року обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення ( правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Правовий аналіз положень статей 526, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Судом враховано, що відповідач дійсно має заборгованість за невиконання грошового зобов`язання, тому позивач має право відповідно до розписки від 28 вересня 2021 року вимагати від відповідача сплати 3% за кожень місяць прострочення грошового зобов`язання.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по відсотках, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, що складає 1830$ США , які розраховані, починаючи з 29.10.2021 по 29.05.2026, враховуючи зменшення суми основного боргу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов`язання за договором позики (розписки) від 28.09.2021 року належним чином не виконав, а тому з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню борг у сумі 12162$ США, 3% річних, що складає 1830$ США , а всього 13992 долара США, що за курсом Національного банку України на день винесення рішення ( 1 долар=44,24грн.) складає 618206,08 грн.

Відповідно до ст.138 ЦПК України (витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду) витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу, що вказаною нормою ч.1 ст. 138 ЦПК до витрат, що пов`язані з явкою до суду, віднесені саме витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту.

Про те, суд не вбачає підстав для відшкодування відповідачеві ОСОБА_2 вказаних витрат, оскільки позивачкою не надано доказів, пов`язаних з проїздом до суду для участі в судових засіданнях.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 6182,06 грн.

На підставі ст. ст.525,526,530, 625, 1046-1050 ЦК України та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81,141,263-265,280-284,288 ЦПК України, суд -

ВИРІШІВ:

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , борг за договором позики (розписки) від 28 березня 2021 року у розмірі 13992 ( тринадцять тисяч дев"ятсот дев"яносто два) долара США , що за курсом НБУ України на дату винесення рішення складає 618206( шістсот вісімнадцять тисяч двісті шість) гривень 08 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 6182( шість тисяч сто вісімдесят дві) гривні 06 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення позивачем може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.І. Лівочка