Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №275/170/26 — Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/170/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року селище Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого -судді Лівочки Л.І.,

при секретарі - Степанчук С.А.,

за участі: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача- адвоката Левкова С.А.,

представника відповідача - адвоката Нестеренка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Брусилівського районного суду Житомирської області цивільну справу №275/170/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 20.02.2026 року звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 112106,87 гривень.

В обгрунтування позовних вимог вказала,що 17 березня 2025 року надала відповідачці ОСОБА_2 за договором позики грошові кошти в сумі 2500 дол. США, що відповідало 103675 гривень по курсу Національного банку України. Грошові кошти надавалися на період до 17 вересня 2025 року з відсотковою ставкою 1000 гривень за весь період користування грошовими коштами та мали бути повернуті в доларах США, а відсотки в гривнях.

Про отримання грошей та розмір відсотків відповідачка власноручно написала письмову розписку. У визначений термін ОСОБА_2 борг не повернула та почала уникати зустрічей. З метою урегулювання спору в досудовому порядку 30 січня 2026 року ОСОБА_1 направила відповідачці через "Вайбер" досудову вимогу про повернення до 06 лютого 2026 року грошових коштів в сумі 2500 дол. США та відсотків за договором позики, на яку відповіді не отримала На теперішній час ОСОБА_2 борг та відсотки не повернула, тому позивачка змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Станом на 06 лютого 2026 pоку за курсом НБУ 1 долар США до гривні становить 43,1483 гривень. Відповідачка має сплатити заборгованість в сумі 107870,75 грн.( 2500 дол.США х43,1483) та відсотки в сумі 1000грн., а всього 108870,75 грн., також, відповідачка має сплатити 3% від простроченої суми 108870,75 грн, що становить 3236,12грн (108870,75х 0,03), а всього 112106,87 гривень.

Позивач просить стягнути з відповідачки на її користь за договором позики заборгованість в сумі 107870,75 грн, відсотки за користування позикою в сумі 1000 грн, три проценти річних в сумі 3236,12 грн., а всього 112106,87 грн.

13 травня 2026 року позивачка ОСОБА_1 до суду подала уточнену заяву, в якій вказала, що враховуючи, що один доллар США за курсом НБУ станом на 13.05.2026 року становить 43,9709 грн., то сума заборгованості ОСОБА_2 становить (2500 дол. США х 43,9709) 109927,25 грн., а 3% річних - 3297,82 грн, а всього сума боргу (109927,25грн.+1000грн.+3297,82 грн.) становить 114225,07 грн., яку просить стягнути з відповідачки на її користь та стягнути з відповідачки сплачений судовий збір у сумі 1331,20 грн.

В суді позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Левков С.А. позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та уточненні до позовної заяви, просили позов задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Нестеренко М.М. в суді позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, оскілки розписка написана таким чином, що без тлумачення її змісту неможливо визначити хто в кого позичив гроші.

Суд, дослідивши та оцінивши надані докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 17 березня 2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики (розписка), відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала у борг ОСОБА_2 позику в сумі 2500 доларів США зі строком повернення до 17.09.2025 року, що підтверджується розпискою.

Відповідно до розписки від 17.03.2025 року, ОСОБА_2 зобов`язалася ОСОБА_1 повернути борг в строк до 17.09.2025 року та сплатити відсоткову ставку у розмірі 1000 гривень.

Відповідно до скриншоту листа Національного банку України від 13.05.2026 року, наданого позивачкою, станом на 13.05.2026 в НБУ курс 1 дол. США становить 43,9709 гривень.

Відповідно до вимоги про повернення грошових коштів за розпискою від 30 січня 2026 року позивачка ОСОБА_1 направила відповідачці досудову вимогу про повернення до 06 лютого 2026 року грошових коштів в сумі 103675 гривень (2500 дол.США) та відсотків за договором позики. Відповідачка на вимогу не відреагувала, борг та відсотки не повернула.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості( стаття 1046 ЦК України).

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-63цс13) щодо застосування норм права, яка згідно з чинним цивільним процесуальним законодавством має ураховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Таким чином, наявність власноручно підписаної розписки відповідачки, що долучена до позовної заяви підтверджує факт передачі позивачкою ОСОБА_1 відповідачці ОСОБА_2 2500 доларів США, а також те, що між сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов позики.

Доказів повернення відповідачкою суми позики в строк, визначений у розписці, до суду не надано, що свідчить про те, що боргові зобов`язання в розмірі 2500 дол.США. не виконані.

Відповідачкою не надано суду доказів того, що договір позики, який укладено між сторонами у формі розписки, є не чинним, його дійсність не спростована.

В суді представник відповідачки позовні вимоги не визнав, але ніяких доказів на підтвердження своєї позиції суду не надав.

Відповідачкою не надано відзиву на позовну заяву, з зустрічним позовом про оспорювання боргової розписки вона не зверталася.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не заперечувала, що боргову розписку написала саме вона, оскільки звернулася з копією цієї розписки до суду по іншій справі ( справа

№ 275/377/26).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 1049 ЦК України визначає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення позики у розмірі 109927,25 грн, відсотків за користування позикою в сумі 1000 грн, а всього 11927,25 грн. згідно розписки від 17.03.2025 року обґрунтована та підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення ( правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Правовий аналіз положень статтей 526, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Судом враховано, що відповідачка дійсно має заборгованість за невиконання грошового зобов`язання, тому позивачка має право відповідно до розписки від 17.03.2025 року вимагати від відповідачки сплати 3% за кожень місяць прострочення грошового зобов`язання.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по відсотках, позивач просить стягнути з відповідачки 3% річних від простроченої суми. Сума відсотків нарахованих відповідно до умов розписки за вказаний вище період становить 3297,82 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачка свої зобов`язання за договором позики (розписки) від 17.03.2025 року належним чином не виконала, а тому з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню 114225,07 грн., з яких: 109927,25 грн.- заборгованість за тілом позики, 1000 грн. -відсоткова ставка , 3297,82 грн. - 3% річних.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі ст. ст. 526, 530, 611,625, 1046-1049 ЦК України та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81,141,263-265,352-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШІВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 17 березня 2025 року у сумі 109927,25 (сто дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім) гривень 25 копійок, 1000 (одна тисяча) гривень -відсотки за користування позикою , 3297 (три тисячі двісті дев`яносто сім) гривень 82 копійки - 3% річних, а всього: 114225 (сто чотирнадцять тисяч двісті двадцять п`ять) гривень 07 копійок, та сплачений судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна)гривна 20 копійок.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.І. Лівочка