Вирок від 09 червня 2026 р. у справі №165/1783/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/1783/26

провадження №1-кп/165/363/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року місто Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду Волинської області кримінальне провадження № 12026030520000205 від 27.04.2026 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Добропілля, Донецька область; місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; громадянин України, освіта середня, працює на посаді респіраторника 1-го взводу Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального загону, одружений, на утриманні двоє дітей, судимостей не має, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

встановив:

Відповідно до постанови Решетилівського районного суду Полтавської області від 14.08.2025 у справі № 546/464/25, яка набрала законної сили 26.08.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Однак, ОСОБА_4 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконувати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжував керувати транспортними засобами, чим ухилився від виконання вищевказаної постанови.

Так, всупереч вищевказаної постанови суду 26 квітня 2026 року о 20 год 06 хв ОСОБА_4 керував автомобілем марки «Skoda» моделі «Octavia» з реєстраційним номером НОМЕР_1 та рухався по проспекту Дружби у місті Нововолинськ Володимирського району Волинської області, де був зупинений на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» працівниками наряду ГОР Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області «Вояж ГОР-1» старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 та сержантом поліції ОСОБА_6 , які перебували на добовому чергуванні Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, на яке заступили 26.04.2026.

Обвинувачений в судовому засіданні винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав показання, суть яких полягає у наступному. Про постанову суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами знав, однак у зазначених в обвинувальному акті час та місці керував автомобілем та його зупинили працівники поліції. Одружений, має двох дітей, працює, донатить на ЗСУ. Щиро розкаюється у вчиненому, після цього більше транспортними засобами не керував, просить призначити йому покарання у виді штрафу, який має змогу сплатити.

Судом встановлено, що фактичні обставини кримінального правопорушення ніким з учасників судового провадження не оспорюються, останні правильно розуміють їх зміст, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи, що у суду не має жодних сумнівів у добровільності такої позиції учасників судового провадження, суд за їх згодою відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються – часу, місця, способу та обставин вчинення кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення.

Суд вважає встановленою та доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України – в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.

При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, ОСОБА_4 вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке є нетяжким злочином, судимостей не має, працює на посаді респіраторника 1-го взводу Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального загону, одружений, на утриманні має двоє дітей, за місцем роботи характеризується позитивно, згідно квитанції до платіжної інструкції від 13.05.2026 здійснив платіж для забезпечення обороноздатності України в сумі 10 000 грн.

Суд дійшов висновку про щирість визнання ОСОБА_4 вини шляхом відповідного ставлення до скоєного, про належну критичну оцінку своєї протиправної поведінки, її осуд, сприяння органу досудового розслідування у встановленні обставин кримінального правопорушення, а тому визнає обставиною, яка пом`якшує покарання, щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу ближче до визначеної у ній мінімальної межі. Таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України застосований захід забезпечення у виді арешту майна необхідно скасувати у зв`язку з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд.

Питання щодо речових доказів належить вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, судові витрати відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст. 100, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень.

Арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 04.05.2026 на транспортний засіб марки «Skoda» моделі «Octavia» з реєстраційним номером НОМЕР_1 – скасувати.

Речові докази:

- транспортний засіб марки «Skoda» моделі «Octavia» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який передано на зберігання під розписку власнику ОСОБА_7 – залишити йому як власнику;

- компакт диск з відеозаписом добового чергування за 26.04.2026 –зберігати в матеріалах справи № 165/1783/26.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, крім підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя ОСОБА_8