Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №154/3267/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 154/3267/25

Провадження № 2/161/4050/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого судді – Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря судового засідання – Ващук В.В.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

11.08.2025 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої вказав, що на підставі рішення Володимир-Волинського міського суду від 23.11.2021 року, з нього стягуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки усіх його видів заробітку (доходу). На даний час стягувана сума аліментів для нього є занадто високою з огляду на таке. 02.12.2024 року він отримав важке поранення з травматичною неповною ампутацію правої руки. Дані обставини призвели до тривалого лікування, проведена операція по реампутації правої верхньої кінцівки на рівні нижньої третини передпліччя, реабілітація триває по даний час. Просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього та стягувати на утримання доньки аліменти в розмірі 1/6 частки усіх його видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

26.08.2025 року на підставі ухвали судді Володимирського міського суду Волинської області відкрито провадження у даній справі.

05.11.2025 року представником відповідачки подано до суду відзив на позовну заяву, в якому остання зазначає, що у позивача є можливість сплачувати аліменти в розмірі частини від його заробітку та доходу.

24.02.2026 року на підставі ухвали Володимирського міського суду Волинської області вказану цивільну справу передано на розгляд Луцького міськрайонного суду Волинської області.

20.03.2026 року Луцьким міськрайонним судом постановлено ухвалу про прийняття цивільної справи до провадження та призначено підготовче судове засідання на 22 квітня 2026 року.

22 квітня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідачка в судовому засідання позов заперечила, додатково суду пояснила, що позивач має можливість сплачувати аліменти у визначеному для нього розмірі, крім того від утримує іншу жінку та її дитину, а тому обмежувати в утриманні власну дитину є не справедливим.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити в задоволені позовних вимог, із підстав наведених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що на підставі рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23.11.2021 року в цивільній справі № 154/3723/21 із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 присуджено до стягнення аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу (заробітку) позивача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно та до досягнення дитиною повноліття.

У своєму позові ОСОБА_4 просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі вище вказаного рішення посилаючись на погіршення стану здоров`я.

Натомість відповідачка, заперечуючи щодо підстав для задоволення заявлених позовних вимог, посилається на ту обставину, що попри погіршення у позивача стану здоров`я, матеріальний стан у нього не змінився і він має можливість сплачувати аліменти у визначеному розміру.

Статтею 141 СК України передбачено рівність прав та обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У ч. 2 ст. 182 СК України зазначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства, стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Із вказаного слідує, що СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, платник аліментів вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у випадку, зокрема, погіршення стану його здоров`я.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Як встановлено судом, 02.12.2024 року ОСОБА_4 під час виконання чергового бойового завдання отримав тяжку поєднану вибухову травму з травматичною неповною ампутацією правої руки. Зазначене підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 18941, виданою КП «Дніпропетровська обласна клінічною лікарнею ім. І.І. Мечникова» (а.с. 10).

У зв`язку із вищевказаною травмою позивач у період з 02.12.2022 року по 06.12.2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровська обласна клінічною лікарнею ім. І.І. Мечникова». З 06.12.2024 по 23.12.2024 року проводилося лікування у КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва». 24.12.2024 госпіталізований у ВМКЦ ЗР. (а.с.11-12).

Згідно довідки ВЛК №2025-0604-1631-2635-0 від 04.06.2025 року поранення, травма, яку отримав позивач, пов`язана із захистом Батьківщини, відноситься до тяжких та потребує тривалого лікування протягом 120 календарних днів (а.с. 13).

Із витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21.10.2025 року, позивачу встановлена друга група інвалідності з 22 жовтня 2025 року (а.с. 86-89).

На переконання суду, вказана травма позивача та її наслідки беззаперечно свідчать про погіршення (втрату) його здоров`я, оскільки неповна ампутація правої руки - це незворотній процес. Тобто, саме по собі закінчення лікування не поверне тіло (організм) до попереднього стану та не призведе до повного відновлення життєдіяльності особи.

Надання соціальних гарантій, передбачених у певних випадках військовослужбовцям не відновить стан здоров`я позивача до попереднього.

Поряд з цим, суд вважає доведеним, що у зв`язку з проходженням лікування та реабілітації, позивач змушений нести додаткові витрати на придбання медичних препаратів та на транспортні витрати, пов`язані із його транспортуванням до медичних закладів та у зворотному напрямку.

Не заслуговують на увагу доводи сторони відповідача з приводу ненадання позивачем доказів на підтвердження погіршення свого матеріального становища, оскільки в даному випадку підставою позову про зменшення розміру аліментів є погіршення здоров`я платника аліментів, а не зміна його матеріального стану, а відтак відсутні підстави надавати оцінку доводам щодо покращення матеріального становища.

Інші доводи сторін не входять до предмету доказування у даному спорі.

Наведене свідчить про ту обставину, що позивач в ході розгляду даного спору підтвердив обгрунтованість своїх доводів щодо погіршення його стану здоров`я, що потягнуло собою негативні зміни у його матеріальному становищі.

Проаналізувавши надані суду докази, суд вважає, що позивач не має реальної можливості сплачувати на користь відповідачки аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини свого заробітку (доходу).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20.11.1959 р., проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння; вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості (принцип 6).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вищевказаний розмір аліментів, встановлений рішенням Володимир-Волинського міського суду від 23.11.2021 року про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки усіх його видів заробітку (доходу), підлягає зменшенню до 1/5 частини від заробітку (доходу) ОСОБА_4 .

Такий розмір стягуваних аліментів буде відповідати принципам розумності та справедливості.

Як слідує з роз`яснень Пленуму Верховного суду України 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів (п. 23) відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Таким чином, аліменти у зміненому розмірі підлягають стягненню з моменту набранням даним рішенням законної сили.

З урахуванням всього вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позовна заява про зменшення розміру аліментів підлягає до задоволення частково.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України, та з урахуванням того, що позивач від сплати судового збору звільнений (а.с. 5), суд вважає за необхідне судові витрати по справі компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-268, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_4 на підставі рішення Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 23 листопада 2021 року у справі №154/3723/21.

Стягувати з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/5 частини всіх його видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

В решті позову відмовити.

Судові витрати по справі компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 08.06.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК