Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №758/882/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 758/882/26 Головуючий у суді першої інстанції - Захарчук С.С.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7888/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуОСОБА_1 , яка подана адвокатом Ільїною Вікторією Юріївною на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 19 січня 2026 року про відмову у відкритті провадження по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заявниця просила суд встановити факт народження дитини, жіночої статі, ОСОБА_3 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Анапа Краснодарський край російська федерація, мати дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 19 січня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Ухвалу суду мотивовано тим, що заява не може бути розглянута в порядку ст. 317 ЦПК України, оскільки народження доньки заявниці сталося не на тимчасово окупованій території України, а на території іншої держави, а отже така заява не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду, заявниця ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу, в якій просить суд скасувати ухвалу, посилаючись на порушення норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі зазначає, що дитина народилась в рф, а свідоцтво про народження було видано на тимчасово окупованій території України у м. Сімферополі АР Крим.

Свідоцтво про народження, видане Сімферопольським районним відділом запису актів цивільного стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, не відповідає вимогам чинного законодавства України та не має законної сили на території України.

Наголошує, що заяву про встановлення факту народження особи було подано саме згідно ст. 315 ЦПК України, а не порядку ст. 317 ЦПК України.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

У судовому засіданні в апеляційному суді взяли участь заявниця ОСОБА_1 та її представниця адвокат Ільїна В.Ю., які підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її з викладених підстав.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Від Подільськоговідділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, подана ОСОБА_1 заява не може бути розглянута в порядку ст. 317 ЦПК України, оскільки народження доньки заявниці сталося не на тимчасово окупованій території України, а на території іншої держави, тому такі вимоги не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Як видно із матеріалів справи, заявниця просила суд встановити факт народження дитини, жіночої статі, ОСОБА_3 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Анапа Краснодарський край російська федерація, мати дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України.

Необхідність встановлення цього факту у судовому порядку обґрунтовує тим, що дитина народилась в рф, а свідоцтво про народження було видано на тимчасово окупованій території України у м. Сімферополі АР Крим.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, тому суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

У справі, що переглядається, заяву в порядку окремого провадження було подано на підставі ст. 315 ЦПК України, тому суд першої інстанції помилково послався на неможливість розгляду заяви в порядку ст. 317 ЦПК України.

15 вересня 2021 року Верховний Суд розглянув справу № 367/2656/20 (провадження № 61-16174св20), в якій суди відмовили у відкритті провадження з тих підстав, що процесуальний закон не передбачає можливості встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави. Верховний Суд передав справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, зазначивши, що невизначеність норм процесуального закону не може тлумачитись проти заявників і обмежувати їх право на судовий захист, у тому числі у справах окремого провадження, оскільки в Україні юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Суд першої інстанції у цій справі не розглянув можливість застосування аналогії закону, формально відмовив у відкритті провадження у справі з порушенням прав малолітньої дитини на доступ до правосуддя, оскільки встановлення факту народження дитини має істотне значення для реалізації прав людини та громадянина України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року по справі № 643/1873/23.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі, що, як наслідок, призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи, що висновок суду першої інстанції про неможливість розгляду справи в порядку цивільного судочинства є помилковим, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Ільїною Вікторією Юріївною задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 19 січня 2026 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 04 червня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома