Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №362/537/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 362/537/26 Апеляційне провадження № 33/824/2138/2026Головуючий у суді першої інстанції - Cухарева О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Нежура В.А., розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Семком Владиславом Сергійовичем на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 551311, 26.12.2025 о 13 год 18 хв по проспекту Київський шлях, 135 б в м. Васильків, Обухівського району Київської області, водій автомобіля «NISSAN QASHQAІ», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху автомобіля, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміну, у результаті чого на слизькій ділянці дороги втратив керування транспортним засобом та здійснив наїзд на автомобіль «HONDA CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився попереду, пропускаючи автомобілі, щоб виїхати на головну дорогу. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України), за що передбачена відповідальність статтею 124 КУпАП.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.02.2026, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн 00 коп (вісімсот п`ятдесят гривень 00 коп).

Не погоджуючись із постановою суду ОСОБА_1 , через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, постановити нову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, оскільки належним чином не дослідив усі обставини справи та не встановив обов`язковий елемент відповідальності - прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями водія та настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначає, що дорожньо-транспортна пригода сталася за умов наявності значної ожеледиці на проїзній частині, що підтверджується актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, відповідно до якого дорожнє покриття мало ознаки аварійності та створювало небезпеку для дорожнього руху. Фактично дорожні умови не відповідали нормативним вимогам безпеки, що виключає можливість повного контролю водієм транспортного засобу навіть дотримання обережної поведінки на дорозі.

Вказує, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно довести, що саме протиправні дії водія стали безпосередньо причиною настання наслідків.

У даному випадку водій рухався з мінімальною швидкістю, своєчасно відреагував на дорожню обстановку, розпочав гальмування та вжив усіх належних від нього заходів для уникнення зіткнення, що підтверджується матеріалами справи. Втрата керованості відбулась виключно внаслідок слизького дорожнього покриття, тобто через обставини, які не залежали від волі водія.

В судовому засіданні адвокат Семко В.С. підтримав подану апеляційну скаргу з викладених у ній підстав та просив її задовольнити.

Перевіривши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як зазначено в статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, виходячи з того, що, рухаючись по другорядній дорозі в умовах ожеледиці та наближаючись до перехрестя зі знаком «Дати дорогу», він не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху, яка б дозволила постійно контролювати транспортний засіб та своєчасно зупинитися перед автомобілем, що зупинився попереду, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «HONDA CR-V», а тому дійшов висновку про порушення ним вимог пункту 12.1 ПДР України та наявність причинного зв`язку між його діями і настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 124 КУпАП передбачають відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями, вина особи, яка притягується до відповідальності.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту 2.3 б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до пункту 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

З наявних у справі доказів убачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася в умовах ожеледиці на ділянці дороги, якою ОСОБА_1 рухався у напрямку перехрестя з головною дорогою, перед яким був установлений дорожній знак 2.1 «Дати дорогу».

За таких обставин водій був зобов`язаний врахувати стан дорожнього покриття, особливості дорожньої обстановки, необхідність надання переваги транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, та обрати такий режим руху, який забезпечував би можливість безпечної зупинки транспортного засобу перед перехрестям, однак фактична неможливість зупинити автомобіль та подальше зіткнення з транспортним засобом, який зупинився попереду, свідчать про те, що обрана водієм швидкість руху та спосіб керування не забезпечували належного контролю за транспортним засобом у конкретній дорожній обстановці.

За наведених обставин висновок суду першої інстанції про наявність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням ОСОБА_1 вимог пункту 12.1 ПДР України та настанням дорожньо-транспортної пригоди є правильним та відповідає зібраним у справі доказам.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_1 та настанням дорожньо-транспортної пригоди, апеляційний суд відхиляє як безпідставні, оскільки зазначені обставини були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку. Саме невиконання водієм вимог пункту 12.1 ПДР України щодо забезпечення контролю за рухом транспортного засобу перебуває у прямому причинному зв`язку з подальшим зіткненням із автомобілем «HONDA CR-V».

Не заслуговують на увагу і посилання апелянта на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася виключно через неналежний стан дорожнього покриття. Дійсно, відповідно до акта обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 2612.2025, складеного уповноваженими працівниками органів Національної поліції та балансоутримувача дорожньої мережі, на місці дорожньо-транспортної пригоди було зафіксовано ожеледицю, а відповідну ділянку дороги визнано аварійною. Разом із тим зазначені обставини самі по собі не спростовують встановленого факту порушення ОСОБА_1 вимог пункту 12.1 ПДР України та не свідчать про відсутність його вини у настанні наслідків, оскільки стан дорожнього покриття був об`єктивною дорожньою обстановкою, яку водій зобов`язаний був врахувати при виборі безпечної швидкості руху та способу керування транспортним засобом. Саме наявність ожеледиці покладала на водія обов`язок обрати такий режим руху, який забезпечував би можливість постійного контролю за транспортним засобом і його безпечної зупинки.

Також апеляційний суд відхиляє доводи скарги про те, що ОСОБА_1 рухався з мінімальною швидкістю, своєчасно розпочав гальмування та вжив усіх можливих заходів для уникнення зіткнення.

Наведені твердження є власною оцінкою апелянтом обставин події та не підтверджуються будь-якими об`єктивними доказами, які б свідчили про неможливість запобігання дорожньо-транспортній пригоді за умови належного виконання водієм вимог Правил дорожнього руху.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, апеляційна скарга не містить.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Семком Владиславом Сергійовичем залишити без задоволення.

Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2026 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду