Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №369/19979/25 — Володимирський міський суд Волинської області

369/19979/25

2/154/689/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Кусік І.В.

за участю:

секретаря судового засідання Редько В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Володимирі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про повернення грошових коштів, взятих в борг,

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2026 року з Києво-Святошинського районного суду Київської області у порядку підсудності до Володимирського міського суду Волинської області надійшли матеріали вказаної позовної заяви.

Представник позивача адвокат Онишко В.М. в інтересах ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 438480 за договором позики від 02.12.2021 року. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач надав відповідачу позику у сумі 12000 доларів США, що підтверджується письмовою розпискою від 02.12.2021 року, яка підписана позичальником ОСОБА_2 (відповідачем) власноручно. Кошти відповідач зобов`язувалася повернути у повному об`ємі, як це зазначено у борговій розписці.

Зазначає, що відповідачем у рахунок погашення боргу було сплачено лише 1500 доларів США, а, отже, залишок боргу складає 10500 доларів США, що згідно з актуальним курсом НБУ на день звернення із позовом до суду становить 438480 грн.

Відповідачці надсилалася досудова вимога про поверненні грошових коштів засобами мобільного та поштового зв`язку, однак вони були проігноровані, що свідчить про свідоме ухилення відповідача від повернення коштів.

У зв`язку з тим, що відповідачем зобов`язання не виконане, представник позивача просить стягнути з неї на користь позивача заборгованість за договором позики від 02 грудня 2021 року у розмірі 10500 доларів США, що відповідно до офіційного курсу гривні щодо долара США на день подачі позову становить 438480 грн., а також судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 4384 грн. 80 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 41760 грн.

Процесуальні рішення у справі:

Ухвалою від 03 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24 квітня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено її до розгляду по суті.

У судовому засіданні:

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення з неї заборгованості у розмірі 10500 доларів США, що відповідно до офіційного курсу гривні щодо долара США на день подачі позову становить 438480 грн. визнала повністю, також не заперечувала проти стягнення з неї судового збору у розмірі 4384 гривні 80 копійок, а щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 41760 грн. заперечила та просила зменшити їх розмір з урахуванням співмірності та пропорційності понесених витрат щодо предмета спору.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 02 грудня 2021 року відповідачем одержано від позивача в борг грошові кошти в сумі 12000 доларів США. Кошти відповідач зобов`язувалася повернути у повному обємі. Даний факт стверджується розпискою ОСОБА_2 від 02 грудня 2021 року. При цьому конкретної дати повернення коштів у розписці не вказано.

Сторонами не заперечується той факт, що відповідачем у рахунок погашення боргу було сплачено 1500 доларів США.

У матеріалах справи міститься Вимога представника позивача ОСОБА_3 , адвоката Онишко В.М. від 07.08.2025 року, адресована ОСОБА_2 , про повернення заборгованості у розмірі 10500 доларів США, що свідчить про те, що станом на вказану дату відповідач не виконала своїх зобов`язань перед позикодавцем.

Сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 10500 доларів США, що станом на день звернення до суду, а саме 20.10.2025 року за офіційним курсом НБУ була еквівалентна 438480 грн., яку слід стягнути з відповідача згідно з Договором позики від 01 грудня 2021 року.

Однак, станом на час розгляду справи відповідач свого обов`язку щодо повернення вказаної суми грошових коштів не виконала.

З огляду на це, позивач, використовуючи судовий спосіб захисту свого майнового права, діяв у порядку, передбаченому як положеннями матеріального, так і процесуального законодавства України, та звернувся до суду із вказаною позовною заявою.

Статтею 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- або багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлені розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передавання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлений договором. Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець за цим договором набуває тільки права.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як слідує із розписки, датованої 02.12.2021 року, борг відповідачем мав бути повернутий у повному об`ємі. З часу отримання позики відповідачем було повернуто лише 1500 доларів США, решта коштів — 10500 доларів США не провернута, хоча з час у написання розписки минуло 4 роки. Таким чином, відповідачем грошове зобов`язання на даний час повністю не виконано.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц.

Враховуючи ту обставину, що позивач, як позикодавець, має право вимагати повернення боргу, а відповідач, як позичальник, позику не повернув, то таку суму боргу слід стягнути на користь позивача в примусовому порядку.

Судом встановлено, що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 10500 доларів США, що за курсом НБУ станом на день звернення до суду, а саме 20.10.2025 року (1 долар США = 41,76 грн.), становить 438480 грн.

Таким чином з відповідача слід стягнути 438480 грн. боргу згідно з Договором позики від 02.12.2021 року.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в сумі 4384,80 грн.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано наступні документи: Ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_3 , копію Договору про надання правової допомоги № 2062 від 04.08.2025 року; копію акту про надану правову допомогу №1 від 16.10.2025 року, згідно якого виконавець за Договором про надання правової допомоги № 2062 від 04.08.2025 року виконав, а замовник прийняв наступні послуги: ведення справи у суді першої інстанції — 1000 доларів США; квитанція № 35618901, згідно якої вартість послуги - надання правової допомоги за Договором № 2062 від 04.08.2025 року — 41760 грн.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

З врахуванням складності справи, співмірності та пропорційності понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, те, що справа не є складною, не потребувала збирання значного обсягу доказів чи правового аналізу, справу було розглянуто в одному судовому засіданні, при чому відповідачем позовні вимоги щодо суми боргу не заперечувалися, суд дійшов висновку, що розмір вказаних позивачем витрат на правничу допомогу є завищеним у відповідності із співмірним виконанням адвокатських робіт,а тому вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню частково в розмірі 12000 грн.

Керуючись ст.ст. 12,81,89,141,265 ЦПК України, ст.ст. 526, ч.1 ст. 548, ч.1 ст. 549, ч.1 ст.610, ч.1 ст. 611, 625, 1046-1049, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про повернення грошових коштів, взятих в борг задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 02 грудня 2021 року у розмірі 10500 (десять тисяч п`ятсот) доларів США, що відповідно до офіційного курсу гривні щодо долара США на день подачі позову становить 438480 (чотириста тридцять вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) гривні 80 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 12000 (дванадцять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ірина КУСІК