Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №511/2530/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5864/26

Справа № 511/2530/23

Головуючий у першій інстанції Гринчак С. І.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В,,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Сльозка Анатолій Федорович,

на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 25 лютого 2026 року,

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Роздільнянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів, третя особа: Роздільнянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в обґрунтування якого зазначила, що вона в період з 08.03.2020 року по 09.11.2023 року підтримувала сімейні стосунки з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила сина, ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 03.08.2023 року Роздільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного управління міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис № 162. На момент народження дитини відповідач призваний до ВСУ, що не дало можливості разом звернутися до територіального відділу РАЦС з спільною заявою про визнання батьківства в порядку ст.126 СК України. Відповідно до свідоцтва про народження батьками дитини зазначено: батько - ОСОБА_5 та мати - ОСОБА_1 . Дані про батька в актовий запис про народження дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесено за ст.135 СК України, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів вільного стану громадян про державну реєстрацію народження 00040810977 від 03.08.2023 року. Після народження дитини, батько дитини - ОСОБА_2 не бажає звернутися до органу РАЦС з спільною заявою про визнання батьківства в порядку ст.126 СК України та не бажає утримувати дитину. З народження дитина мешкає з позивачем та знаходиться на її повному утриманні.

Позивач просив суд визнати ОСОБА_2 батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внести зміни до актового запису № 162 від 03.08.2023 року складеного Роздільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про народження ОСОБА_4 , а саме: в графі «Батько» виключити запис « ОСОБА_5 », зазначивши батьком дитини « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, паспорт НОМЕР_2 , виданий 04.12.2017 року органом 5141, ІПН НОМЕР_3 , народжений в с.Піонерське Роздільнянського Одеської області»; прізвище дитини залишити « ОСОБА_7 ». Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення ОСОБА_8 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Роздільнянський районний суд Одеської області рішенням від 25 лютого 2026 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Роздільнянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства та стягнення аліментів, задовольнив. Визнав ОСОБА_2 батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалив внести зміни до актового запису №162 від 03.08.2023 року складеного Роздільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про народження ОСОБА_4 , а саме: в графі «Батько» виключити запис « ОСОБА_5 », зазначивши батьком дитини « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, паспорт НОМЕР_2 , виданий 04.12.2017 року органом 5141, ІПН: НОМЕР_3 , уродженця с.Піонерське Роздільнянського району Одеської області», прізвище, ім`я та по батькові дитини залишити без змін. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менш ніж 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви, тобто з 18.08.2023 року та до досягнення ОСОБА_9 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вирішив питання розподілу судових витрат. У відповідності до ч.1 ст. 430 ЦПК України допустив негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, виходив з того, що позивачем у справі доведено, що ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яку вона народила. Згідно висновку судово-генетичної експертизи біологічне батьківство відповідача щодо дитини фактично підтверджено, отже є всі підстави для внесення відповідних змін до актового запису про її народження щодо відомостей про ОСОБА_2 , як про батька. Зважаючи на те, що батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було записано ОСОБА_5 на підставі зі ст. 135 СК України, а також враховуючи доведеність біологічного батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд вважав необхідним внести зміни до актового запису про народження дитини щодо відомостей про батька.

Оскільки, стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, суд вважав за необхідне визначити щомісячний розмір аліментів, який відповідач зобов`язаний сплачувати на утримання дитини. Таким чином, відповідач, будучи молодою особою, маючи задовільний стан здоров`я, оскільки не довів протилежне, цілком може надавати своєму сину матеріальну допомогу. При таких обставинах, суд прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менш ніж 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви, тобто з 18.08.2023 року та до досягнення ОСОБА_9 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , врахувавши, що наявність у відповідача іншої сім`ї, які знаходиться на його утриманні, не звільняє відповідача від обов`язку на належному рівні утримувати сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з матір`ю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Сльозка А.Ф., просить рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 25.02.2026 у справі № 511/2530/23 у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менш ніж 50 (п?ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред?явлення позовної заяви, тобто з 18.08.2023 та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , скасувати. У цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менш ніж 50 (п?ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред?явлення позовної заяви, тобто з 18.08.2023 та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Сльозка А.Ф., зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що від іншого шлюбу відповідач має ще сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , враховуючи, що за загальним правилом держава гарантує утримання двох дітей, виходячи з того, що батьки мають сплачувати 1/3 свого доходу на їх належний життєвий рівень, тобто 1/6 частина доходу на кожну дитину, стягнувши з відповідача на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини доходу, суд вніс диспропорцію в обов?язок утримання дітей ОСОБА_2 , фактично поставивши у залежність від достатності доходів батька право на належний життєвий рівень та розвиток ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Вважає, що суд дійшов не обґрунтованого висновку про те, що належним розміром аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є аліменти у розмірі 1/4 частини доходу.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.03.2026 року відкрито провадження у справі, роз`яснено позивачу право подання до апеляційного суду відзиву.

Представник скаржника ОСОБА_12 копію ухвали про відкриття провадження отримав 28.03.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_1 та Роздільнянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримали 28.03.2026 року та 24.03.2026 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник скаржника ОСОБА_12 , ОСОБА_1 та Роздільнянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судові повістки-повідомлення отримали 15.04.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Від представника скаржника ОСОБА_12 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 04.06.2026 року, в обґрунтування якого зазначено, що у зв`язку з непередбачуваними особистими обставинами на вказану дату представник з`явитися не може.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.06.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання представника скаржника ОСОБА_12 про відкладення розгляду справи відмовлено, з огляду на таке.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів для встановлення фактичних обставин справи,відповідач є скаржником і його позиція викладена в апеляційній скарзі, у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, у клопотанні не наведено обставин, які б перешкоджали розглянути справу за відсутності представника скаржника ОСОБА_12 , а також не мотивовано необхідність його безпосередньої явки до суду.

З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_12

ОСОБА_1 в судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Із тексту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду оскаржується в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в іншій частині вимог рішення суду не оскаржується сторонами, тому рішення суду в не оскаржуваній частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24 жовтня 2008 року.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, виходив з того, що позивачем у справі доведено, що ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яку вона народила. Згідно висновку судово-генетичної експертизи біологічне батьківство відповідача щодо дитини фактично підтверджено, отже є всі підстави для внесення відповідних змін до актового запису про її народження щодо відомостей про ОСОБА_2 , як про батька. Зважаючи на те, що батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було записано ОСОБА_5 на підставі зі ст. 135 СК України, а також враховуючи доведеність біологічного батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд вважав необхідним внести зміни до актового запису про народження дитини щодо відомостей про батька.

Оскільки, стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, суд вважав за необхідне визначити щомісячний розмір аліментів, який відповідач зобов`язаний сплачувати на утримання дитини. Таким чином, відповідач, будучи молодою особою, маючи задовільний стан здоров`я, оскільки не довів протилежне, цілком може надавати своєму сину матеріальну допомогу. При таких обставинах, суд прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менш ніж 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви, тобто з 18.08.2023 року та до досягнення ОСОБА_9 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , врахувавши, що наявність у відповідача іншої сім`ї, які знаходиться на його утриманні, не звільняє відповідача від обов`язку на належному рівні утримувати сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з матір`ю.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого Роздільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеського області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) від 03.08.2023 року на підставі актового запису №162, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , в графі мати зазначено – ОСОБА_1 , в графі батько- ОСОБА_5 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька № витягу 00040810977 від 03.08.2023 року, в актовому записі №162 від 03.08.2023 року, складеного Роздільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеського області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відомості про батька про народження ОСОБА_4 , 26.07.2023 року внесені відповідно до ч.1 ст. 135 СК України за вказівкою матері.

Відповідно до висновку судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи №1214 від 02.10.2025 року, проведеної на підставі ухвали суду, між відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 може являтися біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого громадянкою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з ймовірністю 99,9999%, таким чином, батьківство практично доведене.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1)стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2)стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1)наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2)доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи, що між сторонами відсутня домовленість про сплату аліментів на утримання діитни, позицію відповідача, який не заперечує щодо стягнення з нього аліментів, однак не погоджується з визначеним розміром аліментів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційний суд зазначає, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права та змагальність сторін.

Згідно з ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Так, у цій справі позивач, звернувшись до суду з позовом просив стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу). Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу).

Посилаючись на необґрунтовано визначений судом першої інстанції розмір аліментів відповідач зазначає, що має на утриманні дитину від іншого шлюбу ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Так, з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_9 народився ОСОБА_11 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_14 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Роздільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеського області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) від 23.10.2024 року.

ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Сльозка А.Ф., просить суд стягнути з нього на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менш ніж 50 (п?ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, оскільки судом першої інстанції не враховано наявність іншої дитини.

Апеляційний суд враховує, що діти відповідача мають рівні права на матеріальну допомогу від батька, однак виходячи із принципу змагальності та диспозитивності цивільного судочинства колегія суддів зазначає, що саме відповідач повинен довести його неможливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Однак належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які б унеможливлювали сплату відповідачем аліментів у визначеному судом першої інстанції розмірі на одну дитину щомісячно, та порушення у зв`язку з визначеним розміром прав іншої дитини відповідача не надано.

Встановлено, що за віком відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, доказів на предмет скрутного матеріального становища чи незадовільного стану здоров`я, як платника аліментів, які б унеможливлювали сплату ним аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), суду не надав, та на вказані обставини в апеляційній скарзі скаржник не посилається, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість сплати відповідачем аліментів у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) щомісячно.

Колегія суддів вважає, що такий встановлений розмір аліментів на утримання дитини буде необхідним та достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також відповідатиме засадам розумності, справедливості.

При цьому, в матеріалах справи наявна довідка ВЧ НОМЕР_4 № 897 від 14.09.2023 року згідно якої ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 з лютого 2019 року по теперішній час.

Доводи ж апеляційної скарги відповідача про те, що на його утриманні перебуває інша дитина, та за загальним правилом держава гарантує утримання двох дітей, виходячи з того, що батьки мають сплачувати 1/3 свого доходу на їх належний життєвий рівень, тобто 1/6 частина доходу на кожну дитину, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки діти мають право на рівне утримання від батька.

Суд зауважує, що чинне законодавство не визначає, у якому розмірі мають стягуватись аліменти, закріплюючи виключно мінімальний розмір останніх. Обмеження щодо розміру аліментів застосовуються виключно у разі звернення до суду саме у порядку наказного провадження, а тому наявність іншої дитини у відповідача не зумовлювала обов`язку суду автоматично визначати аліменти у розмірі 1/6 частини.

Доказів, які б свідчили про неможливість стягнення з відповідача аліментів у визначеному судом розмірі скаржником до суду першої інстанції та до апеляційного суду не надано.

Апеляційний суд вважає за доцільне звернути увагу, що згідно з статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що посилання відповідача в апеляційній скарзі не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та не дають підстав для висновку про незаконність та невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Сльозка Анатолій Федорович, залишити без задоволення.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 25 лютого 2026 року в оскаржуваній частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 08 червня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко