Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №134/1992/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 134/1992/25

Провадження № 22-ц/801/1156/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кантониста О. О.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 рокуСправа № 134/1992/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Берегового О. Ю. (судді – доповідача),

суддів Сала Т. Б., Шемети Т. М.,

учасники справи:

позивач: ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – адвоката Золотухіна Олександра Олександровича на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 лютого 2026 року, яке ухвалила суддя Кантониста О.О., повний текст складено 02 березня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог.

В грудні 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 28 березня 2025 року між сторонами в електронній формі було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1532-4057, відповідно до умов якого товариство надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 15 000 грн строком на 365 днів, з яких базовий період становить 28 днів. За користування кредитом встановлено процентну ставку у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору та 0,74 % за кожен день користування кредитом, починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Крім того, умовами договору передбачено сплату комісії за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми наданого кредиту.

Додатковими угодами до договору про відкриття кредитної лінії № 1532-4057 від 08 квітня 2025 року, 12 квітня 2025 року, 14 квітня 2025 року та 18 квітня 2025 року сторони погодили надання позичальнику додаткових кредитних коштів у сумі відповідно 1 100,00 грн, 1 500,00 грн, 1 100,00 грн та 600,00 грн.

ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію за надання кредиту, однак свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 22 жовтня 2025 року у неї утворилася заборгованість в загальному розмірі 65 236,74 грн, з яких: 19 300,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 33 391,74 грн – заборгованість за нарахованими процентами; 9 650,00 грн – заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України; 2 895,00 грн – заборгованість за комісією.

Отже позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь вказану заборгованість, а також вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

Рішення суду першої інстанції.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 лютого 2026 року позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1532-4057 від 28 березня 2025 року в розмірі 55 586,74 грн, з яких: 19 300,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 33 391,74 грн – заборгованість за нарахованими процентами; 2 895,00 грн – заборгованість за комісією, а також судовий збір в розмірі 2063,88 грн.

В задоволені решти вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Золотухін О.О. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення суду першої інстанції в частині стягнення 33391,74 грн процентів за користування кредитом незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову у стягненні заборгованості по процентам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не перевірив правильність та правову допустимість розрахунку процентів, не встановив періоди, базу і ставки нарахування, не дослідив вплив додаткових угод на правовий режим зобов`язання, не перевірив дотримання імперативного обмеження максимальної денної процентної ставки, не відмежував договірні проценти від наслідків прострочення за статтею 625 ЦК України та не навів власного мотивованого розрахунку. За таких обставин вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність заборгованості по процентам в розмірі 33391,74 грн, є передчасним, необґрунтованим і таким, що не відповідає матеріалам справи.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2026 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 1532-4057 від 28 березня 2025 року за тілом кредиту в розмірі 19 300,00 грн та за комісією в розмірі 2 895,00 грн, апеляційним судом не перевіряється, оскільки в цій частині воно не оскаржується.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 березня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1532-4057 продукту «MiniKasa», за умовами якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало відповідачці кредит у розмірі 15 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а остання зобов`язалася повернути кредитні кошти та сплатити нараховані проценти відповідно до Графіка платежів (п. 2.2, 2.3, 3.1, 4.1 Договору).

Пунктом 4.14 кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; дата повернення (виплати) кредиту 27 березня 2026 року.

Згідно з пунктами 4.7-4.10, 10.1, 10.3 кредитного договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту. Тип процентної ставки за користування кредитом – фіксована. Процентні ставки за користування кредитом, зазначені у п. 4.10 договору, застосовуються у відповідні періоди дії договору і не можуть бути збільшені кредитодавцем в односторонньому порядку без письмової згоди позичальника. Плата за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою в розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою в розмірі 0,40 % за кожен день користування кредитом протягом базового періоду, який складає 28 днів, або зниженою процентною ставкою у розмірі 1,00 % за кожен день користування кредитом до 180 дня користування кредитом. Крім того, за користування кредитом у період з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору плата за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою 0,74 % за кожен день користування кредитом.

У п. 4.11 кредитного договору сторони передбачили, що комісія за видачу кредиту становить 15 % від суми виданого кредиту.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на день укладення цього Договору (за весь строк кредитування) складає 65 238,52 грн та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту, проценти за користування кредитом та комісійну винагороду, яка стягується з позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги під час здійснення платежів за Договором через вебсайт кредитодавця або через особистий кабінет (п. 4.16 Договору).

Невід`ємною частиною кредитного договору є Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України (пункт 12.21 кредитного договору).

ОСОБА_1 підписала електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А8325», а ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 28 березня 2025 року перерахувало суму кредиту в розмірі 15 000,00 грн на вказану відповідачкою платіжну картку № НОМЕР_1 за допомогою платіжної системи EasyPay.

В подальшому ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладали додаткові угоди до Договору про відкриття кредитної лінії № 1532-4057 від 28 березня 2025 року, а саме 08 квітня 2025 року, 12 квітня 2025 року, 14 квітня 2025 року та 18 квітня 2025 року, за умовами яких ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало ОСОБА_1 додаткові кредитні кошти у сумі відповідно 1 100,00 грн, 1 500,00 грн, 1 100,00 грн та 600,00 грн на вказану відповідачкою платіжну картку № НОМЕР_2 за допомогою платіжної системи EasyPay.

У зазначених додаткових угодах сторони передбачили сплату позичальником комісії за видачу додаткових грошових коштів у кредит у розмірі 15 % від суми додаткових грошових коштів.

Однак ОСОБА_1 порушила умови договору щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, у зв`язку з чим станом на 22 жовтня 2025 року позивачем нарахована заборгованість в сумі 65 236,74 грн, з яких: 19 300,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 33 391,74 грн – заборгованість за нарахованими процентами; 9 650,00 грн – заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України; 2 895,00 грн – заборгованість за комісією.

Сторона відповідача факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та наявність заборгованості в розмірі 22135 грн (19300 грн тіло кредиту + 2895 грн комісія) не оспорює, а тому апеляційним судом в цій частині рішення не переглядається. В зв`язку з цим зазначене судове рішення підлягає перевірці лише в оскаржуваній частині, зокрема в частині стягнення процентів за користування кредитом.

Позиція суду апеляційної інстанції.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Вимогами статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана)та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 4.6. Договору спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірнику договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту.

Згідно з п. 4.7. Договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користуванням кредитом – фіксована. Процентні ставки за користуванням кредитом, зазначені у пункті 4.10 договору, застосовуються у відповідні періоди дії договору і не можуть бути збільшені кредитодавцем в односторонньому порядку без письмової згоди позичальника. Однак позичальнику на умовах, вказаних у цьому договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за промо-ставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентними ставками. Надана клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання позичальником усіх умов відповідної програми лояльності.

Умовами п. 4.10. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору; 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Згідно з п. 4.14. Договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі – строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 27.03.2026 року.

Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 3307,58 процентів (п. 4.15. Договору).

Умовами п. 4.16 визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь строк кредитування) складає: 65238,52 грн та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту), проценти за користування Кредитом та комісійну винагороду.

Підписавши кредитний договір ОСОБА_1 засвідчила, що погодилась на отримання у кредит коштів саме на таких умовах, що визначені договором.

При цьому проценти за користування кредитом у договорі визначено відповідно до ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та вони не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та їх розмір жодним чином не суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що відповідачка належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за кредитом не виконала, фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку кредитору не повернула, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами, які передбачені кредитним договором.

Відповідачкою не надано доказів на підтвердження визнання кредитного договору в судовому порядку недійсним в цілому або в частині. При цьому колегія суддів зазначає, що нею при розгляді справи в суді першої інстанції не заявлялося зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним в частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у зв`язку з їх невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже в силу вказаної вище презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) правомірність положень цього договору презюмується.

Щодо посилання апелянта на положення частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як на підставу відмови в стягненні процентів, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02.09.2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів –витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

У постанові ВСУ від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 зазначено, що положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стосуються виключно мобілізованих позичальників. Водночас вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій. Положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містять норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.

На підтвердження обставин розповсюдження на відповідача положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» апеляційному суду надано копію довідки №628 від 26 травня 2026 року про те, що підполковник ОСОБА_3 (чоловік відповідачки) перебуває на військовій службі за контрактом в Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» з 01 квітня 2019 року по теперішній час.

Проте відповідачкою не надано доказів на підтвердження у нього статусу призваного (мобілізованого) на військову службу, оскільки він проходить таку військову службу за контрактом.

При цьому апеляційний суд наголошує також на тому, що встановлено спеціальний позасудовий порядок застосування відповідної пільги через звернення позичальника з відповідним пакетом документів до установи банку. Доказів звернення з такими документами до кредитора відповідач суду не надала. У випадку незастосування банком чи іншою фінансовою установою пільги за наявності передбачених для цього законом умов, спір може бути вирішений судом.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для застосування пільг передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а відповідно нарахування процентів за користування кредитними коштами, є правомірним та обґрунтованим.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Таким чином колегія суддів встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з урахуванням мотивів викладених у цій постанові.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Золотухіна Олександра Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий О. Ю. Береговий

Судді Т. Б. Сало

Т. М. Шемета