Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №750/12041/25 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/351/26

Єдиний унікальний № 750/12041/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2026 р.м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Базарної М.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Чікової Т.А.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Літвіновської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Перша Чернігівська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому просить визначити йому додатковий строк терміном два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги мотивує тим, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 . За життя ОСОБА_5 19 липня 1994 року склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_1 . Після його смерті позивач своєчасно не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, причину пропущення строку вважає поважною, оскільки не був обізнаний про те, що його батько склав заповіт на його користь. Із заявою про прийняття спадщини звернулась лише рідна сестра позивача ОСОБА_2 , оскільки мала обов`язкову частку у спадщині. 13 серпня 2025 року від державного нотаріуса Першої Чернігівської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції позивач отримав повідомлення про наявність заповіту, складеного на його користь, тому виникла необхідність звернутися до суду за захистом своїх прав. Зазначає, що про існування цього заповіту він не знав і не міг знати, а дізнався про існування заповіту лише 13 серпня 2025 року, тому просить визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, як пропущений з поважних причин.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 лютого 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Зазначив, що про наявність заповіту на його користь він не знав і не міг знати, тому не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, приймати спадщину за законом наміру не мав, тому не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом.

Представник позивача адвокат Чікова Т.А. позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Літвіновська А.О. позовні вимоги не визнали, заперечують проти їх задоволення, вважають причину пропуску строку звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини неповажною, позивач крім того, є спдкоємцем і за законом, проте, знаючи про смерть батька, із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався, а тому не має підстав для задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення. На підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 прізвище ОСОБА_6 змінено з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ». (а.с. 83).

Відповідач ОСОБА_9 у судове засідання не з`явилась, про дату та час розгляду повідомлена належним чином. Позов ОСОБА_1 з додатками, копією ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 жовтня 2025 року про передачу справи за підсудністю до Чернігівського районного суду Чернігівської області та копією ухвали суду про відкриття провадження від 10 листопада 2025 року, якою постановлено розглядати справу в загальному позовному провадженні та призначено підготовче судове засідання, направлено ОСОБА_3 за місцем реєстрації (а.с. 71). Зареєстрованою адресою місце проживання відповідача є АДРЕСА_1 (а.с. 66). Поштове відправлення повернулось до суду неврученим з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 73). Порядок направлення судових повісток та повідомлень визначений ст. 128 ЦПК України. Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідно до положень п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач ОСОБА_3 вважається належним чином повідомленим про наявність позову ОСОБА_1 та відповідного судового провадження за ним, в тому числі і про право на подання відзиву. Правом на подання відзиву відповідач не скористалась.

Представник третьої особи Першої Чернігівської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовне підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується записами в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.8).

За життя ОСОБА_5 склав три заповіти.

Заповітом від 19 липня 1994 року, посвідченим головою Киїнської сільської ради народних депутатів Головачем С.П., ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповів все своє майно вцілому ОСОБА_1 (а.с.10, 46).

Заповітом від 02 вересня 1999 року, посвідченим державним нотаріусом Чернігівської районної державної нотаріальної контори Соломко І.І., ОСОБА_5 заповів частину житлового будинку з надвірними будівлями що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_10 .(а.с. 42)

Заповітом від 19 січня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Ковтун К.В., ОСОБА_5 заповів квартиру, що знаходиться у АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 (а.с. 45)

У подальшому за життя ОСОБА_5 за договором купівлі - продажу від 20 червня 2008 року належну йому квартиру у АДРЕСА_3 , продав ОСОБА_11 , тим самим за життя розпорядився зазначеним майном.

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, зокрема, на 1/5 частку квартири АДРЕСА_4 , частку житлового будинку АДРЕСА_2 та частки земельної ділянки що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Положеннями ст. 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед цим.

Аналізуючи зміст складених ОСОБА_5 заповітів, суд приходить до висновку, що заповіт від 02 вересня 1999 року скасовує попередній заповіт від 19 липня 1994 року у частині, в якій він йому суперечить, тобто стосовно спадкового майна - частини житлового будинку з надвірними будівлями що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Тобто, у даному випадку спадкування відбувається за двома заповітами у частині, що не суперечить один одному.

З копії спадкової справи № 915/2012, заведеної Першою чернігівською державною нотаріальною конторою вбачається, що 25 жовтня 2012 року із заявою про прийняття спадщини за законом та за заповітом до Першої чернігівської державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_3 , яка є онукою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 ОСОБА_10 змінила прізвище на « ОСОБА_12 » (зворот а.с. 42).

Крім того, із заявою про прийняття спадщини за законом звернулась ОСОБА_2 , яка є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5

07 серпня 2025 року Перша чернігівська державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_1 про наявність заповіту на його користь та роз`яснила строки звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та наслідки неприйняття спадщини. ( а.с. 47)

У матеріалах спадкової справи міститься заява від ОСОБА_1 до Першої чернігівської державної нотаріальної контори від 29 серпня 2025 року, із змісту якої вбачається, що позивач у встановлений строк спадщину не прийняв, 29 серпня 2025 року звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова із позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, тому просить не видавати свідоцтво про право на спадщину до вирішення справи по суті. (а.с. 47).

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

За змістом ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (частини перша та друга статті 1220 ЦК України).

Частиною першою статті 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя ст.1268 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша ст.1270 ЦК України).

Згідно з чч. 1,2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя ст.1272 ЦК України).

Як свідчить тлумачення частини третьої ст.1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував своє право на прийняття спадщини через, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 24 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, вирішуючи питання щодо визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач зобов`язаний повідомити суду поважні причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач посилається на незнання про наявність заповіту складеного батьком на його користь 14 липня 1994 року.

Позивач є спадкоємцем за заповітом після померлого батька ОСОБА_5 , однак вчасно не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки був обізнаний, що батьком був складений заповіт за яким, заповів все своє майно онучці – ОСОБА_10 , у зв`язку з цим не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Із заявою про прийняття спадщини звернулась його рідна сестра ОСОБА_2 , оскільки мала обов`язкову частку у спадщині. 13 серпня 2025 року від державного нотаріуса Першої Чернігівської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції позивач дізнався про наявність заповіту, складеного 19 липня 1994 року на його користь.

У постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду, зокрема констатувала, що: «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом».

Також відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 344/4418/22, незалежно від наявності заповіту позивач є спадкоємцем першої черги за законом, і відсутність даних про існування заповіту ніяк не впливала на її волевиявлення щодо подачі заяви про прийняття спадщини за законом. Проте, така заява позивачем у шестимісячний строк подана не була, що підтверджується матеріалами спадкової справи №912/2012 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Таким чином, позивач, будучи спадкоємцем першої черги за законом, знаючи про смерть батька, не будучи обізнаним про наявність заповіту на його користь, не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, тим самим виявив своє волевиявлення щодо спадкового майна.

Отже, суд приходить до висновку, що незнання про наявність заповіту позивачем, який є спадкоємцем за законом першої черги, не є поважною причиною пропущення строку на подання заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Керуючись ст. 1272 ЦК України, ст.ст.206, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволененні позових вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Перша Чернігівська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , падреса місця проживання: АДРЕСА_5 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Хоменко Л.В.